Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
охр 191 оце Я про охочих до мандрівки Давно ска- I зать хотів: Хто дома зледащів, Тому не жаль домівки (Гл.); І ми, в дитинстві до казок охочі, сміялися і плакали не раз (Дмитр.)]; ^-»чий до дівчйт падкий (падок) на девушек [Книш і Проценко почали реготатися, який Колісник охочий до дівчат (Мирн.)]; 3) (род. охочого) сущ. желающий; (лицо, по вызову идущее для выполнения чего-нибудь) воен. охотник, доброволец [Охочих фотографуватися знайшлось багато (Трубл.); 3 багатьох охочих ми відібрали для прикриття десять чоловік, переважно гарних кулеметників (Козач.); Бо на Вкраїні в нас, бувало, У козаки охочі йшли, А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч.)]. охра редк. охра, обл. вохра [Тарас із товаришами тре фарбу, носить цеберки з охрою та крейдою, довгі малярські пензлі (Іван.)\ В охрі пшениць посріблений Дін блищить позументом кубанки (перекл. Бажана)]. См. ещё вохра. охранка разг. охранка [В 1904 році священик Гапон за завданням охранки утворив серед робітників Петербурга організацію на зразок зубатовської (Іспг. КПРС)]. охранник (агент охранки) разг. охранник. охрест нар. разг. накрест, крестом [Охрест склала руки (Гол,— Сл. Гр.)]. охрести, -тів церк. разе, принадлежности крестного хода [Він пішов навпростець і почув безладний спів молитви, а далі побачив проти зоряного неба і охрести. Полем у темноті ішла сільська процесія (Панч)]. охрестити, -рещу, -рёстиш 1) рел., разг. окрестить [Охрестив дитину батюшка (Мирн.); Охрестили дитину Івасиком (Коцюб.); Грицька — молодого, серйозного, Що кращий в селі тракторист,— Гуртом охрестили на Возного, Бо має до слова він хист (Ол.)]; 2) (сделать знак креста рукой над кем-нибудь) перекрестить [Верига охрестив їх пучкою (Панч)]. охреститися, -рещуся, -рестишся 1) окреститься [Яка ж погана наша дячиха! Я вродилась і охрестилась, а такої поганої не бачилаї (Н.-Лев.)]; 2) перекреститься [Враз над степом щось важко зітхнуло й тоскно простогнало. Коні скинули головами. Прілий злякано охрестився (Панч)]. Ср. охрестити 1—2. охрипати, -паю, -пае.ш, охрипнути, -ну, -неш охрипать, хрипнуть, охрипнуть [Здавалося, скрипка хотіла кричати, лаятися, але охрипала, замовкала (Іван.); Кобзар: ..Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму (Шевч.)]. охриплий охриплый, охрипший [Охриплий голос закричав (Руд.); Весна у охриплі роги Сурмить на усі краї (Шп.)]. охриплість, -лості охриплость. охрипло'«ар. хрипло [Охрипло, слабовито Співав він (Рил.); У коридорі стінний годинник охрипло, з протяжним виттям пробив десять годин (Донч.)]. охрипнути см. охрипати, Охрім Ефрем. охряний редк. охровый, отцяный [Набуваючи , ураганної сили в далеклх пустинях, він [вітер] часто піднімає ы ору і несе з собою на великі віддалі багато червоного охряного пилу, який і надає краплинам дощу вигляду крові (Наука і життя, 1956, 8)]. охрястя анат. надхрящница. охуднути, -ну, -неш похудеть [За зиму одбі- лів, охуднув Захар (Горд.); Поки гладкий охудне, то худий здохне (Ном.)]. охулка : '¦*-» ки на руку не класти разг. охулки на руку не класть [Обидва на руку охулки не кладуть (Мирн.)]. оцаритися, -рюся, -рйшся разг. поселиться, книжн. воцариться [Пан наш був оцаривсь собі у нашій хаті (Харьк. г.— Сл. Гр.)]. оц&рок, -рку с.-х. оцарок [Деяких баранів, що не йдуть у парування «з рук», доводиться пускати з маткою в окремий станок (оцарок) (Колг. вироби, енцикл.)]. оцвёнок, -нка обл. кусок, обрубок. оцвітати, -тбю, -тасш, оцвісти, -віту, -ві- тёш отцветать, отцвести. оцвітина бот. околоцветник [Вітрозапильні квітки легко пізнати по їх непоказних оцвітинах, довгих тичинках і великій кількості дрібного сухого пилку (Осн. даре.)]. оце 1) мест. см. оцёй 1; 2) част, а) (при указании на кого-нибудь, что-нибудь; при подведении итога) вот; это [Гонто, Гонто! Оце твої діти! (Шевч.); — Оце тобі, Манюню, букетик,— подав він квітки тітці (Коцюб.); Лице [парубка] довгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту,— тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода (Мирн.); Мати головою журливо похитала: — Оце і твоя пора прийшла, доню! (Вовч.)]; б) (с вопросительными мест, и нар. для усиления их) это [Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку в хату, та не знаю, до кого б оце старостів слати (Н.-Лев.); Зупиняє Варвару:— Що ж ви оце робите? (Коцюб.); — Е, бабуню!.. — защебетала панночка.— ..Багацько часу пропало марно!— Так як же оце? Погано вчать? (Вовч.)]; в) (для живости в повествовании) вот [ Пехай мати хазяйнують дома, а я трохи проїжджусь у город. Оце хочу набрать собі на новий керсет в крамниці (Н.-Лев.);— Хіба женитися задумав? — умішалася Хри- стя. — Егеж. Оце думаю: оженюся раз, та й закаюся! — жартує Чіпка (Мирн.)]; г) (в восклицаниях) вот, усилит, вот уж; (с негодованием) вот ещё [ — Оце... до чого дожились! — бідкаються панки (Мирн.); А мені шкода й завдатку. Оце! Щоб за своє та й ще платити (Коцюб.); — Та пустіть мене, бог із вами! — одбивається молодиця. — Я й ваше намисто порву! Оце справді! чого це ви на мене напались? (Вовч.)]; оце вже ні! вот уж нет!; оце людина! вбт человек!; (с одобрением — еще) вот это человек!; оцё так! вот те (тебе) и раз!, вот так так! [ — Оце так!.. Ну, тепер,— каже йому голова, — один одному сміятись не будемо (Мирн.)]. оцёй (оця, оцё) 1) мест, усилит, бтот; (с указательным жестом — обычно) вот этот [Щось немов прив'язало його сьогодні до |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)