Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оча 193 оче ваний, не міг нічого більше сказати (Фр.)]. Ср. очаровувати. х очаровувати, -рбвую, -рбвуєш, очарувати, -рую, -руєш очаровывать, очаровать, зачаровывать, зачаровать, обвораживать (редк.), обворожить, завораживать, заворожить, околдовывать, околдовать; (нравиться чем-нибудь — ещё) прельщать, прельстить; (увлекать чем-нибудь — ещё) пленять, пленить; (подчинять силе колдовства фольк., уст. — ещё) заколдовывать, заколдовать [Він сам не пам'ятає, коли і як та чудовна краса очарувала його (Мирн.); А ще гірше ззамолоду Гадину кохати. Очарує зміїними Карими очима... (Шевч.); Не спи, не спи, тебе я очарую і наяву побачиш дивний сон (Л. Укр.I очаровуватися, -рбвуюся, -ровуєшся, очаруватися, -руюся, -руєшся очаровываться, очароваться; пленяться, плениться; 2) страд, з. '(несоверш.) очаровываться, зачаровываться, завораживаться, околдовываться; заколдовываться. Ср. очаровувати. очарування очарование; (притягательная сила — ещё) обаяние; (привлекательность — ещё) прелесть; (перен.: чарующее действие книжн., поэз.—ещё) волшебство [Музика знов звучить у моїх вухах, і очарування охоп^ лює мене (Трубл.)]. очарувати см. очаровувати. очаруватися см. очаровуватися. очата (род. очат) уменьш. глазки. очевидець, -дця очевидец, уст. самовйдец [Мені довелось бути очевидцем виявів глибокої, щирої любові чехів до народів Радянського Союзу (Рил.)]. очевидиця очевидица. очевидний очевидный, (сильнее) явный; (нескрываемый — ещё) откровенный; (заметный для всех — ещё) видимый; (не внушающий сомнений — ещё) несомненный [Перемогла політика індустріалізації країни, її результати для всіх тепер очевидні (Сталін); Се ж очевидна несправедливість (Коцюб.)]; <^ний успіх несомненный успех; ~на суперечність, ^»не протиріччя явное противоречие. ( очевидність, -ності очевидность; явность; несомненность [Дядько., уперся, що до Криниці найменше десять верстов. Ми іронічно хитаємо головами і, щоб зламати, нарешті, упертість дядька найбільш педагогічним способом, способом очевидності, наймаємо підводу (Коцюб.)]. Ср. очевидний. очевидно 1) нар. явно; заметно [— Що з тобою, Антоне?—Антін очевидно вагався. Йому не хотілось сказати і разом боляче хтілось, щоб жінка питала (Коцюб.)]; 2) предик, очевидно; (понятно — ещё) ясно [Для нього [Франка] вже очевидно, що тільки революційним шляхом, шляхом упертих класових боїв український народ може позбутись ярма і добитися визволення (Козл.); Для мене очевидно, що Ви не бережетесь, не слухаєте, певно, добрих порад і наражаєтесь на небезпечність (Коцюб»)]; 3) (вводное слово) очевидно, по-вйдимому, по всей вероятности, уст. по всему вероятию, по всем вероятиям [А вона озирнулася раз, озирнулася другий раз і, очевидно, все пізнавала мене (Фр.); З поїзда зійшло лише кілька пасажирів. Очевидно, то були місцеві, вони одразу кудись зникли (Козач.)]. очевидячки, (реже) очевидьки разг. 1) нар. явно; заметно; (в действительности) наяву [К а л є н и к: ..Ну як-таки можпа очевидячки людей туманить? (Тоб.); Хоч і стережеться він виявити свою тугу очевидячки, а я серцем чую, що його щось їсть (Барв.); На порозі стояла Вєжбова й очевидьки чекала (Туд.); І сниться ж йому [Чіпці], що недавно очевидячки було! (Мирн.)]; Овечки перед глазами[Христі, мов живе, усе те стало в очевидячки: і як Кирило крався через сніг, і як шурхнув ногами у рів, як вилазив — лаявся... (Мирн.)]; 2) предик, очевидно; ясно [Вони почали тратити надію. Нурла опізнився — це було очевидячки. Проте йшли (Коцюб.)]; 3) (вводное слово) очевидно, по-вйдимому, по всей вероятности; по всему вероятию, по всем вероятиям [Романові, очевидячки, не було роботи в хаті (Н.-Лев.); Алі, очевидячки, заблудився і радився з Фатьмою (Коцюб.)]. Ср. очевидно 1—3; 4) (в значений сущ. — мн. ч.) обл. видения, привидения [Сон, як живі очевидячки, стояв перед очима... (Мирн.)]. оченята, -нят, оченьки, -ньок уменьш., ласк, глазки, разг. глазёнки, глазоньки, поэз. оченьки [Яринка усміхнулася до нього заспаними оченятами (Соб- ко); Бачу я перед собою Ясні очепьки дівочі (Л. Укр.)]. очепйти Ісм. очіпляти. очепитися см. очіплятися. очепїритися, -рюся, -ришся обл. ухватиться, уцепиться [Нахилив вишню, очепірився та їсть (Харьк. у. — Сл. Гр.)]. очепурйти, -рю, -рйш (привести в порядок) разг. убрать; (сделать более нарядным) украсить, приукрасить [Коли б ви знали, Марку Павловичу, як я очепурив та опорядив свою церкву!, (Н.-Лев.)]. очервивіти, -віє очервиветь. очеревина анат. брюшина. очеревинний анат. брюшинный. очерёмха редк. черёмуха [Жарко дише оче- ремха, білим цвітом пишається... (Вас.)]. Хм. ещё черемха, черёмуха. очерет, -ту 1) бот. (Зсігриз Ь.) камыш, обл. очерет; (мн. ч.: очерети, -тів, (реже) очерета, -тїв) (заросли) камыши, обл. камышник, очерета [Шелестів тихо очерет берегами (Головко); Хата була вкрита очеретом (Панч); Потихеньку шумлять очерета (Вишня)]; 2) бот. (РНга§тііез Т г і п;) тростник. очеретина 1) стебель камыша, разг. камышина [Старий циган викресав огню, запалив очеретину і наблизив її до Остапового обличчя (Коцюб.); Похилилась [Мокрина] на край човна, мов гнучка очеретина (Н.-Лев.)]; 2) стебель тростника, разг. тростина. Ср. очерет 1—2. очеретинка уменьш., ласк. 1) камышинка [Він 13-2438 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)