Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
очі 195 вони привіталися, видно було, що ця зустріч давно очікувана і дуже приємна (Собко); Для підготовки до збирання плодів насамперед треба визначити розмір очікуваного врожаю (Колг, Укр., 1956, 7)]; довго ~-»ний долго ожидаемый, долгожданный [А скільки радості принесла довго очікувана «лампочка Ілліча» в хату колгоспника! (Куч.)]. очікування ожидание; выжидание [Здавалося іноді, що вся кімната сповнюється нервовим очікуванням, як димом (Вільде); Так минуло ще нудних і напружених двадцять хвилин тяжкого очікування і внутрішньої тривоги (Ле і Левада)] Очікування відповіді від Шелемехи прикувало мене до готелю (Трубл.)]. Ср. очікувати. очікувати, -куго, -куєш ждать, ожидать, разг. поджидать; (дожидаясь, медлить с какими-нибудь действиями — ещё) выжидать [Незважаючи на ранній час — була дев'ята година ранку, — він давно очікував високих гостей (Нач.); Постать лягла на землю й обережно поплазувала до нафтосховища Комсомолець стрепенувся. Притаївшись, він очікував (Донч.)]; ^ти на кого, на що редк. ждать, ожидать кого, чего [Одяг у шафі висів на своєму місці, очікуючи на хазяйку (Собко); Вона кориться йому та все очікує на рятівні слова, які мусить сказати цей незнайомий (Риб.)]. очікуватися, -кується редк. ожидаться. очіпляти, -ляю, -ляєш, очепйти (очеплю, очёпиш) редк. обвешивать, обвешать, разг. обвесить. См. ещё обчіплювати. очіплятися, -ляюся, -ляєшся, очепйтися (вчеплюся, очёпишся) разг. редк. цепляться, уцепиться [А дітки як очепились за шию мені, то й не вступаються (Вовч.)]. очіпок, -пка 1) (головной убор замужней женщины) очйпок; уст.-повойник (неточно)', обл. шлык [Молода, як вже стала молодицею, так вже у очіпку (Квітка); Попід хатамц э кольорових очіпках щільними рядами сиділи баби й молодиці (Вас.)], 2) (головной убор специального назначения) редк. колпак [Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія (Вільде); З плащем на шпитальному халаті та з білим очіпком на голові [сестра Артемізія] поспішала, видно, кудись недалечко (Вільде)]. очіс (род. очосу) спец. очёски, очёс. очісування спец. очёсывание, очёска, (реже) очёс [Якість очісування залежить від правильної подачі і оправляння снопів перед укладанням їх на транспортер (Колг. вироби, енцикл.)]. очісувати, -сую, -суєш, очесати (очешу, очешеш) спец. очёсывать, очесать. очкастий разг. очкастый. очко 1) (чаще мн. ч.: очки, -чок, разг. очка) уменъш., ласк, глазок, глазки, разг. глазёнки [Одна Галина ручка одпала від личенька, й одне очко, повнісіньке сльозою, зирнуло на братика (Вовч.); Ранні пташки носики утирають, а пізні— очки хмурять (Ном.); Там-то очка як терночок, Там-то бро- воиьки як шнурочок (Чуб.)]; 2) (на игральных картах, костях домино) очко; 3) (от- верстие) очко; (в у лье) с.-х. леток, обл. лётка; 4) (зачаточная почка у картофеля и плодового дерева) с.-х., сад. глазок, очко; 5) : волове ~ко орн. крапивник [Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з паймен- ших пташок нашої фауни — волового очка (Веч. Київ, 1958, III)]. очко 1) спорт., шахм., тип. очко [Т а н я: ..Нема краще, як в спорті — все ясно, просто, — помилився — свисток, добіг — стільки секунд, стільки очок, — красотаї (Коч.); Спочатку розрив у забитих очках становить п'ять, потім—десять і, нарешті, сягнув п'ятнадцяти... (Собко)]; 2) (азартная игра) разг. очко; О д 6 т и два ~-ка вперед дать два очка вперёд, дать два очка форы. очкове 1) прил. см. очковий1; 2) (род. очкового) сущ. ист. подать с улья [Для створення історичного колориту П. Панч використовує елементи давньої української мови (наприклад, назви податків: осип, очкове., та ін.) (Іст. укр. літ.)]. очковий1 спорт, очковый. очковий2 : /^»ва змія зоол. очковая змея. очкування сад. очкование, окулирование, окулировка. очкувати, -кую, -куєш сад. очковать, окулировать. очкур, -ра гашник, обл. очкур [На йому., штаненята — саме ґноття висить на очкурі — позасукувані аж за коліна (Мирн.); -і-Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш на роботу! — казали йому земляки-селяни. —Гляди лиш, щоб очкур не урвався,—хто- небудь щипне (Мирн.); Догадався Семен очкур зав'язати, та й думає, що порозумнішав! (приказка)]. очкурець, -рця уменьш. от очкур [Тарас вилазить із своєї схованки, підтягає міцніше очкурець на штанцях (Іван.)]. очмана ошалевший человек; одуревший человек, обалдевший человек. Ср. очманіти. очманілий шальной; ошалевший, ошалелый; одурелый, обалдевший, обалделый; угорелый; очумевший, очумелый [Його крик боляче вдарив Марію, і вона, мов очманіла, вибігла на подвір'я (Куч.); Командир загону Лукоша дивився очманілими очима (Панч); Його зсадили з гарячого породистого коня і, очманілого від страху й швидкої їзди, підвели до Фрунзе (Риб.); Не встиг Дмитро зірвати з плеча рушницю, як очманілий заєць вискочив з кущів і помчав через Буг (Ст.)]; бігає, як "^лий мечется, как угорелый; я к ~лий к і т разг. как угорелая кошка. Ср. очманіти. очманіло нар. ошалело; очумело [Здивовані коні очманіло рвонули вперед (Ряб.); Муха Макар.. очманіло втупився єдиним своїм оком у Каравана (Панч)]. Ср. о чманіти. очманіння разг. одурение, обалдение [Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (Гонч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)