Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
очм 196 оша очманіти и ре$к. очуманіти, -нїю, -шєш разг. ошалеть; (потерять способность соображать разг. — ещё) одуреть, обалдеть; (перен. — о человеке, сделавшем что-нибудь нелепое, несуразное — ещё) угореть (разг.), очуметь (фам.) [Чи ти тут спав, чи очманів зовсім? (Л. Укр.); Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (Горд.)]. очний 1) глазной; (надеваемый на глаза для предохранения — ещё) наглазный [Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі [дівчинки] цілком здорові (Іван.)]; '—на ямка анат. глазница; ^не яблуко анат. глазное яблоко; 2) спец. очный;^-»не навчання очное обучение;^на ставка очная ставка [— Він вам нічого не сказав? — Декотрі відомості я одержав. Потрібна очна ставка (Янов.)]. очнії к, -ка спец. разг. глазник. очниця разг. глазница [I пбдобрішали сиві од смутку очі старого, які за одну ніч глибоко ввалилися в очниці (Ст.)]. очпоямковий анат. глазничный. очолений возглавленный [Ми живемо в такий прекрасний час, коли з кожним днем міцніє могутність великого табору соціалізму, очоленого Радянським Союзом (Рад. Укр., 1957, 1)]. очолити см. очолювати. очоловічення рел. вочеловечение. очоловічитися, -чуся, -чишся рел. вочеловё- читься [Свят! Свят! Свят! Це не чоловік, це сам лукавий очоловічився! (Мирн.)]. очолюваний возглавляемый [Сили миру незліченні. День у день міцніє табір миру, очолюваний Радянським Союзом (Рад. Укр., 1951, II)]. очолювати,-люю, -люєш, очолити (очолю, очолиш) возглавлять, возглавить; (властвовать над кем-нибудь, чем-нибудь—ещё) главенствовать [Комуністи очолюють трудовий наступ (Рад. Укр., 1948, XI); «Швидкий» тримав курс на Новоросійськ. Він мав очолити групу кораблів конвою (Ткач); Богдан Хмельницький очолив визвольну війну українського народу (Бажан)]. очолюватися, -люється страд, з. возглавляться [Що пролетарсько-революційний рух очолюється партією більшовиків, а буржуазний, контрреволюційний — партією кадетів, це ясно і навряд чи може заперечуватися після піврічного досвіду революції (Ленін)]. очорнити см. очорняти. очорнитися см. очорнятися. очорняти, -няю, -няєш, очорнити, -ню, -нйш очернять, очернить [Світова реакція і.. її прислужники — українські буржуазні націоналісти — докладають усіх сил до того, щоб оббрехати ідеї дружби народів^ очорнити принципи пролетарського інтернаціоналізму (Рад. Укр., 1957, IV); Брехливий чоловік —- як вугіль: хоч не спалить, то очорнить (приказка)]. очорнятися, -няюся, -няєшся, очорнитися, -нюся, -нйшся очерняться, очерниться. очортіти, -тію, -тієш фам. очертеть. очосовий спец. очёсковый, очёсочный. очувати, -ваю, -ваєш обл. чувствовать [Бодай вам було легко так ту славу пускати, як мені її на собі очувати... (Вас.)]. очуватися, -вається обл. отзываться, сказываться [За молодих літ нічого й не боліло, а на старість усе очувається (Васильк. у.— Сл. Гр.)]. очуднення лит. остранёние. очужілий ставший чужим; (перен. — ещё) отчуждённый [Проскакуючи мимо криничан, Гаркуша ковзнув по них таким очужілим поглядом, наче бачив їх уперше (Гонч.)]. очуманіти см. очманіти. очуматися см. очунятися. очунювати, -нюю, -нюєш, очуняти, -няю, -няєш разг. 1) выздоравливать, выздороветь, поправляться, поправиться, (реже) оправляться, оправиться [Очунюю потроху, ходжу з палицею по городу, по садочку, спочиваю на старому ліжку в коморі (Вас); Два тижні я лежав без пам'яті.. А як я очуняв, то лежав у світлиці, вікно було завішене (Вовч.)]; 2) (после обморока) приходить в сознание, прийти в сознание, приходить в чувство, прийти в чувство, приходить в себя, прийти в себя, (только соверш.) очнуться, опомниться; (перен. — еще) оправляться, оправиться {— Що з вами?.. — Га?.. Ні. Це я задумався. — Сава Андрійович очунює (Довж.); Одного разу він знепритомнів, але, ковтнувши води, очуняв (Борз.); Мати поплакала, пожурилася нещасливою синовою долею і пообіцяла при слові батькові сказати. Очуняв, повеселів Йосип, та ненадовго (Мирн.)]. очунятися, -няюся, -няєшся и очуматися, -маюся, -маєшся прям., перен. разг. прийти в сознание, прийти в чувство, прийти в себя, очнуться, опомниться [Я не пам'ятаю, що далі було. Знаю, що як очунялася я, то лежала на дошці кров'ю підлита (Мирн.); Очумався я від того, що дзюрчала вода. Селянка поралася коло сержанта (Янов.); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі.. Але, почувши про мандрівку в столицю від громади, Роман раптом стрепенувся, очунявся (Коцюб.); Голова ходила ходором.. Щоб хоч трохи очуматись, він пішов походити по ярмарку (Мирн.)]. очутйти (очучу, очутйш) прям., перен. разг. привести в сознание, привести в чувство [Вранці її знайшли зомлілу.. її очутили і завели додому (Коцюб.); Батьків голос очутив Ярину, вона аж стрепенулась (Панч)]. очутитися (очучуся, очутишся) и (реже) очу- тїти, -тїю, -тієш прям., перен. разг. прийти в сознание, прийти в чувство, прийти в себя, очнуться, опомниться [Од холодної води, якою побризкали Кіндрата, він очутився (Панч); Нарешті Кобзар очутився. Він стояв, сам-один, посеред колгоспного подвір'я (Жур.); Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї, жалувати стане, кохати тоді... (Вовч.)]. очухрати, -раю, -раєш см. обчухрати. Ош Ош. ошалапутити, -пучу, -путиш разг. одурачить, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)