Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оСв 5 обі* ещё) обрушивать, обрушить [Черниш.. став швидко спускатися косогором. Стрибав через чиїсь окопи, обвалюючи в них землю (Гонч.)]. обвалювати 2, -люю, -люєш, обваляти, -ляю, -ляєш (покрывать чем-нибудь сыпучим, катая, поворачивая с боку на бок) разг. обваливать, обвалять, обкатывать, обкатать. обвалюватися, -люється, обвалитися, -валиться 1) обваливаться, обвалиться; (с силой устремляться; разламываясь, падать — еще) обрушиваться, обрушиться; (только о земле, песке и т. п.—ещё) осыпаться, осыпаться [Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі (Гонч.); Вихопилась козацька кіннота — немов скеля обвалилася, приймаючи на себе лютий вал (Кач.); Стріляла артилерія головного калібру. Від цього здригалися гори, ..обвалювалася глипа на стелі (Куч.)]; 2) страд, з. (несоверш.) обваливаться; обрушиваться; ср. обвалювати *. обваляти см. обвалювати 2. обвальковувати, -ковую, -кбвуєш, обвалькувати, -кую, -куєш облеплять глиной, облепить глиной. обварити см. обварювати. обваритися см. обварюватися. обварка обварка. обварювання обваривание, обварка. обварювати, -рюю, -рюєш, обварити, -варю, -вариш обваривать, обварить [Бідна дитина зовсім руку обварила (Васильк. у. — Сл. Гр.); Несподівана стріча — як обварила Чіпку. Він підвів голову, подивився, де він, глянув на Галю —* і не міг слова вимовити... (Мирн.)]. обварюватися, -рююся, -рюєшся, обваритися, -варюся, -варишся обвариваться, обвариться. обведений 1) обведённый; 2) обведённый; обнесённый; окружённый; окаймлённый; очерченный [Довкола будови був досить обшир- ний плац, обведений височезним парканом (Фр.); Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою! (Рил.)]. Ср. обводити 1—2; 3) обл. обвитый [Здавалось, що нечутно обертались величезні чорні колеса, обведені шкіряними пасами (Коб.)]. обведення 1) обведение; 2) обведение, обвод, обводка; обнесёние; окружение; окаймление; 3) обвод, обводка. Ср. обводити 1—3. обвезти см. обвозити. обвертіти см. обвірчувати. обвести см. обводити. обвечоріти, -рїє безл. редк. повечереть. См. ещё повечоріти. обвивання обвивание. обвивати, -ваю, -ваєш, обвити (обів'ю, обів'єш) и обвинути, -ну, -непі обвивать, обвить, поэз. овивать, овйть; (мотая, обвязывать — ещё) обматывать, обмотать; (со всех сторон — ещё) увивать, увить [Дві товсті коси вінком обвивали її голову (Бойч.); Руки обвили його за шию, іскристі й добрі очі, здавалось, зазирали в саму душу (Шиян); Приступивши до папа, подала [Мартоха] йому того половинчика, обвинувши «для церемонії» краєчком фартуха (Л. Укр.); Вона.., обвивши старанніше білим рушником голову і темне обличчя, вийшла з хати (Коб.); На Руській землі журба виростала, Велика печаль кругом тую землю обвивала (Мирн.)]. обвиватися, -ваюся, -ваєшся, обвитися (обів'юся, обів'єшся) и обвинутися, -нуся, -нёшся 1) обвиваться, обвиться; овиваться, овйться; обматываться, обмотаться [Червоний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом тонкого стану (Н.-Лев.); На петличках гімнастьорки в неї змія обвинулась круг чаші — древня емблема медицини (Кундз.); Венера, в облако обвившись, Махнула в Пафос оддихать {Котл.)]; 2) страд, з. (несоверш.) обвиваться; овиваться; обма- * тываться; увиваться. Ср. обвивати. обвивний спец, обвивнбй. обвйдніти, -ніє безл. разг. рассвести; надворі <^ніло разг. на дворе рассвело [Як обвидніло трохи надворі, зараз зібралися люди у двір до Наума (Квітка)]. обвикати, -каю, -каєш, обвикнути и обвйкти, -кну, -кнеш разг. привыкать, привыкнуть; (примиряться с кем, с чем — ещё) свыкаться, свыкнуться, разг. обвыкать, обвыкнуть [Піп обвикав до притемненого приміщення (Ле); Мати, бач, усе жалує дитини.. Тим і втікає молода жінка від свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка (Барв.)]. обвикатися, -каюся, -каєшся, обвикнутися и обвйктися, -кнуся, -кнешся осваиваться, освоиться; привыкать, привыкнуть; свыкаться, свыкнуться; обвыкать, обвыкнуть [Люди, що ніколи не зналися, лише па заробітках стрічалися, і то в темряві по голосу пізнавали один одного, обвикалися, товаришували (Горд.); —Це перші дпі так, далі обвикнешся,— не то глумливо, не то лагідно втішав хлопця Грицько Хрін (Горд.)]. Ср. обвикати. обвйклий разг. привыкший [Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (Горд.)]* обвикнути см. обвикати. обвикнутися см. обвикатися. обвйкти см. обвикати. обвйктися см. обвикатися. обвинувальний обвинительный [Тема землі та селянства розгорнулася в творчості В. Василевської в обвинувальний акт про-» ти папської Польщі (Рад. Укр., 1948, XI)]. обвинуватити см. обвинувачувати. обвинувач, -ча 1) обвинитель [Радіщев виступив грізним обвинувачем самодержавно- кріпосницького ладу (Вісник АН УРСР> 1949, 9)]; громадський *—ч общественный обвинитель; 2) уличитель, изобличитель. Ср. обвинувачувати 1—2. обвинувачена ї)прич. см. обвинувачений 1—2; 2) (род. обвинуваченої) сущ. обвиняемая; (о находящейся под судом — ещё) подсудимая. обвинувачений І) прич. обвинённый; 2) прич. уличённый, изобличённый [—Вставай, серце..!—ітихо сказав Балабуха, неначе обвинувачений в якомусь проступстві (Н.-Лев.)\ Ср. обвинувачувати 1—2; 3) (род. обвинуваченого) сущ. обвиняемый; (о на- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)