Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дал 205 пал чорні, І пахощі пливуть над ними неповторні (Рил.)]. палене 1) прич. см. палений х; 2) (род. паленого) сущ. разг. палёное. палений * прич. 1) палённый [Бреде [Гумен- :шй] змучений, палений спрагою (Гонч.)]\ 2) топленный.' Ср. палити1 1,3. палений 2 прил. разг. 1) палёный, жжёный [З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (Чорн.)]; ^на пробка жжёная пробка; ^не кофе жжёный кофе; 2) гневный, вспыльчивый {Хівря, запримітивши, що Грицько палений, мерщій висунула борщ з печі і постановила коло його (Мирн.)]. паленина обл. паленина, пал, паль. паленіти, -нГю, -нієш пламенеть; (о румянце и т. п. —7 ещё) рдеть, вспыхивать [Світлом рожевим там степ паленіє, Промінь де ллється іскристий (Л. Укр.); Під дубами паленіють кольорові килими (Тер.)', Боялась [Катя] глянути на хлопця, а глянувши, одразу паленіла й ніяковіла (Ко- зач.)]; ~»тп від сорому сгорать со стыда [Він [друкар]., паленів від сорому і терпів тяжку муку, коли бачив де п'яного робітника (перекл. Л. Українки)]. паленка обл. вбдка [Взимку йому дали коня і корову, і він привів їх на своє подвір'я, п'яний від щастя і доброї кварти паленки (Куч.)]. палення паление; (о печи и т. п.) топка. палеоазіати, -тів архл. палеоазиаты. палеоазіатський архл. палеоазиатский. палеоантрополог палеоантрополог. палеоантропе логічний палеоантропологйче- сКий. палеоантропологія палеоантропология. палеоарктичний палеоарктйческий. палеоботанік палеоботаник [Проведений спорово-пилковий аналіз [бучакської флори УРСР] стверджує думку багатьох палеоботаніків про другорядне значення хвойних в складі еоценової флори (Бот. ж., 1953, X, 1)]. палеоботаніка палеонт. палеоботаника [Багато допомагають у вивченні умов існування первісної людини палеонтологія, палеоботаніка і геологія (Нар. стар. іст. УРСР)]. палеоботанічний палеонт. палеоботанический [Для одержання по можливості повних і достовірних відомостей з історії флори і рослинності давніх часів треба використати всі методи палеоботанічного дослідження (Бот. ж., 1953, X, 1)]. палеоген геол. палеоген. палеогеновий геол. цалеогёновый. палеогеограф палеогеограф. палеогеографічний геол. палеогеографический. палеогеографія геол. палеогеография. палеограф палеограф. палеографіст спец. палеографист. палеографічний филол. палеографический. палеографія филол. палеография. палеозавр, -ра палеонт. палеозавр. палеозой, -зою геол. палеозой. палеозойський геол. палеозойский [В породах кембрійського — найдавнішого періоду палеозойської ери — знаходимо спори перших, найбільш примітивних напіввод- них чи наземних рослип (Наука і життя, 1956, 3)\ палеозоологічний палеонт. палеозоологический. палеозоологія палеонт. палеозоология. палеоліт, -ту архл. палеолит [Територія Середнього Придніпров'я дуже багата на археологічні пам'ятки, які свідчать про заселення її людиною, починаючи від епохи палеоліту (Архл., 1953, VIII)]. палеолітичний архл. палеолитический [Протягом палеолітичної доби первісні люди досягли великих успіхів у виробничій діяльності (Нар. стар. іст. УРСР)]. палеонтолог палеонтолог [І хоч серед будівників підземної магістралі немає археологів і палеонтологів, вони не проходять без уваги повз сліди далекого життя (Веч. Київ, 1958, III)]. палеонтологічний палеонтологический [Спираючись., на палеонтологічні досліджзння, Ламарк висунув гіпотезу про поступову зміну кліматичних умов і безперервпість Життя на Землі (Осн. даре.)]. палеонтологія палеонтология [Палеонтологія, що вивчає викопні організми, здатна відновити будову тіла, спосіб життя і середовище проживання живих істот, які колись населяли землю, переважно за залишками їх кістяка (Наука і життя, 1958, 10)]. палеосибірський палеосибирский. палеосибірці, -ців палеосибйрцы. палеотерій палеонт. палеотерий. палеофітологія палеонт, палеофитология. Палермо нескл. сущ. ср. р. геогр. Палермо. Палестина Палестина. палестини, -тин разг. Палестины; рідні ~-»ни родные Палестины. палестинський палестинский. палестра спорт, ист. палестра. палетка геод. палетка. Палех Палех. палехський палехский; <^ка мініатюра жив. палехская миниатюра. палець, -льця 1) палец [Тільки здорові жилаві руки з довгими пальцями та довгі вуса нагадували про давнього Миколу Джерю (Н.-Лев.); Якого пальця не вріж, то все рівно болить (Ном.); Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Мирн.); Вік ізві- кувать — не пальцем перекивать (Ном.)]; 2) техн. палец [Ще раз почали оглядати машипи: перевіряли ходові частини, натяжку гусениць, пальці ведучих коліс (Ст.)]; О ^льцем не ворухнути (не поворухнути) разг. пальцем не шевельнуть [Коли в людини нещастя, то, мені здається, треба спершу подумати, як їй допомогти. — Пальцем не поворухну, — сердився Білозуб (Собко)]; ~-»льці знати разг. белыми нитками шито; видны следы [Я такого приговора не підпишу.. — тут, хлопці, дуже пальці ваші І знати (Головко)]; висмоктати: з гольця см. висмоктувати; дивитися і крізь <^льці нащо разг. смотреть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)