Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зшс 346 ішс письмом) разг. отписывать [Ей, дядечку, . швидше будемо писати, Бо хочеться спати і вам і мені (Шевч.); Пишу статтю «Про кризис господарства» (Л. Укр.); На мольберті стояла велика картина, яку, певне, цими днями почала писати Віра (Гриж.); Мороз— погрози пише на вікні (Рил.)]; пиши пропало! разг. пиши пропало! вписатися (пишуся, пишешся) 1) писаться; у цьому слові раніш г^салося «ять» в этом слове раньше писалось «ять»; 2) (об охоте писать, о расположении к писанию— чаще с отрицанием) безл. разг. писаться [ 1-ш а панна: Ні, у вас чудна натура, ви, наприклад, казали, що вам тут не пишеться, а тим часом ви на лоні природи... (Л. Укр.)]; 3) (числиться в каком-нибудь звании, сословии) уст. писаться; (называть себя как-нибудь, подписываясь; иметь название, имя — ещё) именоваться [А ось тепер — у пашпорті він уже Хрущем пишеться, та ще й жонатим... (Мирн.)]; 4) уст. записываться [Та куди ж будем, та милее браття, будемо писаться? Запишемось у панськеє, — будем панів знати; запишемось у казеннее, — будем подать давати (О., 1862, V— Сл. Гр.)\ І під червоні прапори.. Писалась в добровольці молодь (ЛІ ер.)]', 5) страд, з. писаться; сочипяться [Про неї, про її працю в саду і па пасіці тепло писалося в газеті (Ст.)]; ср. писати. писемний письменный; г-»ний знак письменный знак; ^на мова письменный язык; ~* ний стіл письменный стол. писемність, -ності, редк. письменство собир. письменность [Ще задовго до виникнення писемності східнослов'янські племена створили велику та різноманітну усну поезію (Іст. укр. літ.); При повній відсутності пам'яток писемності треба зуміти зробити потрібні висновки з найдрібніших нібито, на перший погляд, фактів (Рад. Укр., 1950, III)]. писк, -ку писк [Вони все бігли з кухлями до фонтанів, із галасом, писком (Коцюб.); За селом пісок, як віск, А над ним пташиний писк (Ст.)]. пискавка разг. пищалка. пискати, -каю, -каеш, писнути, -ну, -неш 1) пикать, пикнуть [Тихо, ніщо не шерхне, ніщо не писне... (Мирн.)]; 2) (толькосоверш.) разг. пикнуть [Хто писне, тому груди стисне (Ном.)]\ не сміти ^нути не сметь [и] пикнуть. пискатий обл. мордастый [Хто це, хто такий пискатий? (Козл.)]. пискливий, писклявий пискливый, разг. писклявый, пискучий [— Скрізь потрібна обережність і розсудливість! — завжди говорив він своїм пискливим жіночим голосом (Бат); 3 протилежного боку гукнув до нього по-жіночому писклявий голос (перекл. з Поповкіна)]. пискливість, -вості, писклявість пискливость, разг. писклявость. пискливо, пискляво нар. пискливо, разг. пискляво [Діти забігали вперед і пискливо кричали: — Земля і воля! (Коцюб.)]. \ пискля, -ляти фам. пискленок [Так і соловейко Втікає від гнізда, писклят, яєць, Коли людська рука їх доторкнеться (Фр.)]. писклявий см. пискливий. писклявість см. пискливість. пискляво см. пискливо. пискнути, -ну, -неш пискнуть [Пискнула очеретянка (Вишня)]. пискотня (разг.), обл. пискотнява, пискнява, пйснява пискотня [Мов розв'язався мішок із гамором: крик, зик, пискотня. — Мишко, сюди! Мишко, кличуть!.. (Вас); Івась злякався того крику, кинувся і залився кашлем. Аж Грицько оханувсь, почувши ту пискотняву та хрипотняву в дитячих грудях (Мирн.)]. пискун, -на разг. пискун, фам. пискляк [Все птаство злякане в гущавину тікає — Від пискунів-курчат до пишнохвостих пав... (перекл. Рильського)]. пискуха разг. пискунья. пискучий пискливый, разг. пискучий, писклявый [Разом три дудки ускочили в хлоп'ячі роти., і три голоси, пискучий, тонкий і товщий, зично пронеслися у вогкому повітрі над озером (Мирн.)]. писнути см. пискати. писнути, -ну, -нёш фам. писнуть [Не так-то робиться все хутко, Як швидко оком із- мигнеш; Або як казку кажеш прудко, Пером в папері як писнеш (Котл.)]. пйснява см. пискотня. писок, -ска разг. 1) (передняя часть головы человека) лицо; (животного) морда [Струснув [ведмідь] із своєї густої шерсті воду, став на задні лапи, обняв Гриця за шию і ткнувся мокрим писком хлопчикові в обличчя, немов подякував за хороше купання (Ткач); Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає (приказка)]; 2) рот; (горло) глотка [К о л о м і й ч и х а: Та як ти смієш роззявляти писок на мене? (Стар.); Не роби з писка халяви (Ном.); Маленька галка, та великий писок має (Ном.)]. писулька фам. писулька [Залишила коротеньку писульку: «І я ж, мамуню...» Лікарі вважають, що це марення психічно- хворої... (Ле)]. писцевий: /^ві кпйги ист. писцовые книги. иисьмак, -ка ирон. редк. писакь; (чаще мн. ч.: письмакй, -ків) разг. пишущая братия [Кр уста: Ет, що там Цельз! Такий собі філософ, письмак, далекий від живого світа (Л. Укр.); Ще й в газетах обсміють, опоганять і наглузуються якісь письмакй (Н.-Лев.)]. письмацтво собир. разг. пишущая братия. письмена, -мен письмена. письменний 1) прил. грамотный [Не знав старий, Що письменні люде Тії речі прочитають (Шевч.)]; 2) (род. письменного) сущ. грамотный [А дядько мій ґуля! З письменними по чарці да по парці, Останній шаг витрушує шинкарці (Греб.)]. письменник писатель [Наш радянський письменник — художник особливого типу (Корн.)]; <^ник-п очатківець начинающий писатель. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)