Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пне 347 ппт письменництво уст. писательство, сочинительство [Кира: ..Твоя повість навіть Сумцову підштовхнула на письменництво (Собко)]. письменниця писательница [Видатна польська письменниця Ванда Василевська в роки [Великої Вітчизняної] війни з честю пройшла шлях радянського письменника- воїна {Іст. укр. літ.)]. письменницький писательский [Письменницька професія вабить багатьох (Смол.)]. письменність, -ності 1) грамотность [Колгоспне село — село суцільної письменності (Вишня)]; 2) (система графических знаков, употребляемых для писания) письменность [Народи Півночі, у яких до Жовтневої революції не було своєї письменності, тепер мають значпі кадри національної інтелігенції (Літ. газ., 1952, XI)]. письменство редк. 1) литература; красне <-^во изящная литература, словесность {Красне письменство тим і відрізняється від інших видів письменства, що воно насамперед художньо узагальнює і не потребує накопичення подробиць (Смол.)]; 2) (умение читать и писать) уст. грамота [Сина звеліла письменства вчити (Барв.)]; 3) см. писемність. письмо 1) письмо; (от руки редк. — ещё) рукопись, уст. рукописание [Вони [дороги] списали синє полотно моря, як давні ієрогліфи, а хто прочитає те таємне письмо? {Коцюб.)]; викласти на ~мї изложить письменно; історія ~-»ма история письма; помилка *^ма описка; святе ~мо церк. священное писание [Верига, в святковому жупані червоного сукна, біля каганця читав святе письмо, переписане од руки (Панч)]; ч і т к ё ~»мо чёткое письмо; 2) (умение писать) письмо; (умение и читать, и писать — ещё) грамота [Він у мене гарячий, запальний, а ро- эумом не до всього доходить. Адже він і письма не знає (Сміл.)]; 3) (сообщение на бумаге) разг. письмо [Якщо й писав, сину, то не ми твої письма читали (Головко)]; см. ещё лист2 2; 4) (в живописи: манера, стиль) редк. письмо [Кімната була прибрана образами гарного письма (Панч)]. письмовець, -вця уст. писатель [Орест Михайлович Груїч — молодий письмовець, недавно скінчив університет (Л. Укр.)]. письмовий письменный; ~ вий знак письменный знак; ~ вий іспит (екзамен) письменный экзамен [Перший іспит у нас був письмовий з російської мови (Донч.)]; <*-> вий папір пйсчая бумага; ~ ве п р и- ладдя письменные принадлежности; <^ва робота (прбця) письменная работа [На більшості факультетів екзамени почалися письмовою роботою з російської літератури (Рад. Укр.,1951, VIII)]; ~вий стіл письменный стол [Оксана ввімкнула світло і виклала на письмовий стіл свої підручники (Баш)]. письмовник уст. письмовник [Маруся: ..Вася мені учора про пеї сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...» (Корн.)]. письмово, письмовно нар. письменно [Дехто з перших його благодійників просив письмовно всіх подальших виявити до нього увагу й погодувати (Янов.)]. письмоводитель, -теля уст. письмоводитель, (реже) письмовбдец [О м е л ь к о: Письмоводитель стапового приїхав, питається, чи ви дома (Тоб.)]. письмоводство письмоводительство; письмоводство. Ср. письмоводитель, питальний 1) вопросительный; <^на інтонація вопросительная интонация; *^не речення грам, вопросительное предложение; 2) (содержащий в себе ряд вопросов) вопросный. питальник спец. вопросник [В Ужгородському університеті складено обласний питальник (Мовозн., 1948, VI)]. питально нар. вопросительно [Шофер., питально дивився на своїх пасажирів, бо вони затримували його (Трубл.)]. питально-відповіднйй спец. волрбсо-ответный. питання 1) вопрос; (в математических задачах — ещё) спрашивается (безл.) [Раїсу мучило одно питання: чи покликати попа у хату? (Коцюб.); Питання про класову боротьбу є одно з найбільш основпих питань марксизму (Ленін)]; ^ня життя і с м ё р т і вопрос жизни и смерти; ~ня часу вопрос времени; звернутися (вдатися) з ~ням обратиться с вопросом; знак ^ня вопросительный знак; нерозв'язане <-^ня неразрешённый вопрос; нерозв'язне ^-»нянеразрешимый вопрос; поставити собі ~ня задаться вопросом; постає ~ня возникает вопрос; безл. спрашивается; риторичне ~-»ня риторический вопрос; ставити під знак ~ня що ставить под вопрос что; це зовсім інше *^ня это совсем другой вопрос; 2) (спрашиванъе) спрос; у нього на всяке *^ня євідповідь у пего па каждый спрос есть ответ. питаннячко уменъш. вопросик [Він принишк, поводився обережніше. Кине питаннячко, немовби чогось не зрозумів, і знову мовчить (Бойч.)]. питати, -таю, *таєш 1) спрашивать; рит. уст. вопрошать; (справляться) осведомляться; (с целью выяснить, выведать — ещё) расспрашивать, обл. пытать [Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: «І нащо зима та люта?» — Все вони питають (Л. Укр.); її щось питали, щось говорили, але вона не чула (Коцюб.); Людей питай, а свій розум май! (прислів'я); Приходили якісь люди, питали пана (Коцюб.); Хто питає, той не блудить (Ном.)]; я в а с без жартів ~ таю я вас без (кроме) шуток спрашиваю, я вас толком спрашиваю; 2) безл. спрашивать, спрашиваться; хто багато знає, з того багато й стають кто много знает, с того много и спрашивают; кому мнбго данб1 с того много и спросится; це з мене ~ти- | муть это с меня спросится; О нішб^ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)