Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лит 349 ІНШІ питомий2 1) уст. родной, родимый [В нас питомої поезії не то що прості люди, а навіть освічена громада не знає (Граб.)]; 2) редк. характерный [Він головою в такт мелодії кивав (Це взагалі була його питома риса) (Рил.)]. питоньки см. питки. пиття 1) (действие) питьё; (об алкогольных напитках разг. — ещё) выпивка [Щоб знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав! (приказка)]; ^тя чаю питьё чая, чаепитие [В салоні тим часом скінчилося пиття чаю (Фр-)]\ придатний для <^тя годный для питья; 2) (напиток) питьё. питущий 1) прил. пьющий [Я людина квола, питуща (перекл. з Горького)]; 2) (род. питущого) сущ. пьющий [I прошу зважити іще на одно. Я не питущий, отже, не підкочуйтеся до мене з чаркою (Куч.)]. шіх предик, разг. пых. пиха 1) неодобр, спесь; (кичливость, заносчивость) надменность, гордость, важность, (сильнее) высокомерие, разг. форс; (чванство — ещё) надутость; (любовь к славе, почитанию) тщеславие [Яша всміхався, сповнений пихи і презирства до подібних розмов (Коп.); Замість ситого задоволення і напускної пихи на обличчі осів новий вираз — поваги і зваги (Коцюб.); Та зостався по Бертольду Молодий його нащадок, І пиху його й маєтки Він забрав собі у спадок (Л. Упр.); Пиха королівська і шляхти розбій Лишили на місті цім [Кракові] , відбиток свій (Дмитр.)]; збити пиху з кого (кому) см. збивати 1; 2) (то, чем гордятся) редк. гордость [З-під чорного шовку на голові вибивається дівоча пиха — краща од шовку, темніша од ночі — дівоча коса (Вас.)]. пихатий, разг. пихлйвий неодобр, спесивый; (заносчивый) надменный, гордый, важный; (сильнее) высокомерный, разг. форсистый; (кичливый) напыщенный, разг. надутый; (любящий славу, почитание) тщеславный, разг. чванный, чванливый [Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаева (Горд.); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (Сос); Федір відійшов убік, притулився до дерева, а з воріт вже виїздив на баскому коні пихатий володар замку (Збан.); Розчавим ми, мов гусінь, танки їх, зітрем на порох кодло їх пихате! (Тер.); Але пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (Тулуб)]. пихатість, -тості спесивость; надменность, гордость, важность; высокомерность; форсистость; напыщенность; надутость; тщеславность; чванство, чванливость [Малюючи, помітив Козак Мамай, же супроти його власної волі з'являються в обличчі однокрилого молодика — і якась пихатість несподівана, і в погляді зверхність, і жорстокість (їльч.)]. Ср. пихатий, пихато, разг. пихлйво нар. спесиво; надменно, гордо, важно; высокомерно; форсисто; напыщенно; надуто; тщеславно; чванно, чванливо І— Приходь., з понеділка. Про все інше ми вже з мамою договорились, — говорив [Струк] пихато (Турч.); Походжаючи по просторих кімнатах, ..Ка- роль уявляв уже себе повним власником цього маєтку, пихато копилив губи, задоволено підкручував рудуваті вуса (Риб.); Піт виступив на чолі пана Грохольського, але так само пихливо стовбурчилися його вусики, так само презирливо кривилися його губи уемішкою (Тулуб)]. Ср. пихатий. пихкання пыхтение [А вона тобі, ота бісова машина, як скажена — тільки гурк-гурк, пих-цих. І від того пихкання та гарчання у мене в голові одразу все шкереберть г(Жур.)]. пихкати1, -каго, -каєш и пихтіти, -хчу, -хтйш 1) (тяжело дышать, напрягаясь) пыхтеть [Він надув щоки й став пихкати, пригадуючи собі, як кінь басує (Вас); Багато діла, що н казать! Хоч і панів було немало, Та всі від діла аж пихтять... (Мирн.)]; 2) (издавать звуки, выпуская газ, пар) пыхтеть; (куря, выпускать время от времени дым разг. — ещё) попыхивать [Десь приглушено пихкає катер, бряжчать якірні ланцюги, віддалено лунають людські голоси (Ткач); Посунько пихкав люлькою і ховав усмішку в рудих вусах (Риб.); Сидять над Прутом чумаки, Пихтять із люльок, кашу варять (Нех.)]. пихкати2, -кає, пихнути, -не (обдавать, дышать жаром) пыхать, пыхнуть. пихкотіти, -тйть усилит, разг. пыхтеть. пихлйвий см. пихатий. пихлйво см. пихато. пйхнути см. пйхкати2. пиховитий разг. заносчивый [А поза цією пиховитою думкою роїлася друга, що чер- воточила душу тривогою (Ле)]. пиховито нар. разг. заносчиво [У Русевича став такий вигляд, наче він от-от покаже язик. Та він пиховито підніс голову й рушив далі (Шовк.)]. пихтіти см. пйхкати1. пйчка уменьш., ласк. разг. рожица [Ціла зграйка білоголових з заклопотаними тічками карапузів вовтузиться над якимись черепками (Козач.)]. пишання 1) гордость [Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного. І він розповідав угорцеві про це велике з пишанням та величанням (Гонч.)]; 2) важничанье [Перебуваючи на службі в панів, вона [Кайдашиха] набралась од їх чимало пишання (Н.-Лев.)]. Ср. пишатися 1, 3. лишати, -таю, -шаєш разг. красоваться [Тож більше полюбляв у шиби зазирнути, Як в іскрявім снігу пишає сон дібров (Рил.); По стежках гуляють ґречні, Видно панські, дітки, — У саєти розубрані, Мов квітки лишають (Стар.)]. пишатися, -шаюся, -шаєшся 1) (ким, чим) гордиться (кем, чем), быть гордым (чем) [Брянський дорожив своїм старшиною і пишався ним перед іншими командирами рот (Гонч.); Досягненнями нашої радян- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)