Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обж 20 оби обжитися см. обживатися. обжулюватп, -люю, -люєш, обжулити, -лю, -лиш разг. редк. обжуливать, обжулить [Досвід — велике діло. Мене тепер ніхто не обжулить (Янов.)]. обзаведення обзаведение; ^ня худобою обзаведение скотом. обзаводитися, -джуся, -дишся, обзавестися, -ведуся, -ведешся обзаводиться, обзавестись [Поступово бійці почали обзаводитися кіньми (Гонч.); На друге літо — обзавівся трояном коней (Мири.)]. обзелёнювати, -нюю, -нюеш, обзеленйти, -ню, -нйш озеленять, озеленить. обзивати, -ваю, -ваєш, обізвати, -ву, -вёш обзывать, обозвать [Син ворогував з батьком, обзивав його бридкими словами (Мирн.); Найшов на Микиту жаль — дурнями їх обізвав (Тич.)]. обзиватися, -ваюся, -ваешся, обізватися, -вуся, -вёшся 1) отзываться, отозваться; (отвечать па зов, обращение — ещё) откликаться, откликнуться [Пахло листям торішнім і гноєм, Журавлі обзивалися десь (Мас); Балабуха буцімто читав і не обзивався (Н.-Лев.); Хвилі глухо билися в розмитий берег, і на їхній гомін легким дрижанням обзивалася вся хата (?т.); Жіноче жалісливе серце обізвалося, коли вона глянула на Мар'ю (Мири.)]; *-~тися до кого откликаться, откликнуться кому (редк.); (со словами разг.—ещё) обращаться, обратиться к кому [Навроцька обзивалась до його знехотя, неначе одбувала панщину (Н.-Лев,); Сам ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий! (Вовч.); І тут він вперше почув всім тілом, що се обзивалась до нього його земля, що він з нею так зрісся, як з жінкою, з сином, з дочкою (Коцюб.)]; 2) разг. редк. называться, назваться [Обізвався грибом, то лізь у борщ (прислів'я)]; 3) страд, з. (песоверш.) обзываться. обзирати, -раю, -раєш см. озирати. обзиратися, -раюся, -раєшся см. озиратися. обзїр (род. обзору) воен. обзор [Відсіль об- зір який гарний, подивіться! (Шер.)]; к о- мандна висота д а 6 гарний (добрий) '-'р командная высота даёт хороший обзор. обзолбта разг. позолота [Дзеркали у золочених рамах, образи мальовані теж у обзолоті (Вовч.)]. обзолочувати, -чую, -чуєш, обзолотйти, -лочу, -лотиш озолачивать (обл.), озолотить [Сонце обзолотило промінням груші й вишні (Н.-Лев.)]. См. ещё озолочувати, озолотити 1. обиватель, -теля 1) презр. обыватель [Т и- мофій: ..Коли б пощастило надрукувати її [новелу]! Який би шум, рев зняла наша череда міщан і обивателів... (Кори.)]; 2) (постоянный житель какой-нибудь местности) * уст. обыватель [3 вікон визирали налякані обивателі (Риб.)]. обивателька 1) обывательница; 2) обывательница. Ср. обиватель 1—2. обивательський 1) презр. обывательский [Обивательському пристосовництву і рабській покірності Руданський у поезії «Наука» протиставляє активну діяльність, боротьбу за щастя народу (Іст. укр. літ.)]; 2) уст. обывательский; ^кі коні (не почтовые, наёмные) обывательские лошади [Становий., сів на обивательські коні, покотив з Пісок (Мирн.)]. обивательщина презр. обывательщина [Треба брати до рук розперезаних обивательщиною провінціалів і розрядити гостроту події (Ле)]. обйда разг. обида [Вона чула душею, що терпить велику обиду (Н.-Лев.); Почуття обиди стискувало йому серце (Панч)]; не дати в /^дуне дать в обйду [Ще й брівоньку, як ниточку, погладила отам: мою маленьку квіточку в обиду я не дам (Тич.)]. обидва, обл. оба (род. обох) оба [Чіпка ..зітхнув, здержуючи дух, щоб Лушня не почув. Довго мовчали обидва (Мирн.); Оба ті ліски, з яких «сусідній» був удвоє від панського більший, ділила від себе велика левада (Коб.); Передо мною простятся поштовий шлях, обтиканий з обох боків старими липами у два рядки (Коцюб.); Хлоп'я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Л. Укр.)]; гострий з обох боків острый с обеих сторон, обоюдоострый; дивитися в ^*ва, прислухатися обома разг. глядеть (смотреть) в оба; по ^за боки по обеим сторонам [По обидва боки стояли невеликі муровані домки з здоровими вікнами (Н.-Лев.)]. обидві (род. обох) обе [Обидві ворожі армії стояли одна проти одної (Кач.); Еге! ся на обидві кована (Ном.)]; обох статей обоего пола. обйдвіруч: в <^ч нар. обл. обеими руками [Карпо вхопив господаря за плечі в обйдвіруч і чекально тримав його (Ле)]. обйдвоє, -двох см. обоє. обйдень нар. обл. за день [Ніяк не схоже на те, що чоловік обйдень і повернеться (Головко)]. обйдити см. обижати. обядитися см. обижатися. об-їцливий редк. обидчивый. обйдний разг. обидный. обйдник см. обидчик. обидниця см. обйдчиця. обйдність, -ності разг. обйдность. обидно предик, разг. обидно [Тепер на дорозі зостався один тільки Василько. Йому враз стало обидно, що всі його покинули (Панч); Очам видно, та ногам обидно (Ном.)]. обйдчивий обидчивый. обидчик, редк. обйдник разг. обидчик [—Щось пан не їде.— Який,—питаю,— пан? — Твій, обидчик (Мирн.); Вони., добре розуміли, що коли реєстровий козак біжить на Низ, за пороги, то вже не задля того, щоб забути про своїх обидчиків (Панч)]. обядчиця, редк. обйдниця разг. обидчица. обижати, -жаш, -жаєш, обйдити, -джу, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)