Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
плп 451 плі плисовий текст, плисовый [Його сіпають за плисовий френч товариші, але він на них не зважає (Шиян)]. плисти и пливти (пливу, пливёш) и перен. редк. плинути, -ну, -нені 1) плыть; (двигаться по воде — ещё) идти; (быстро, легко а плавно передвигаться — ещё) скользить; (удаляться — ещё) уплывать; преим. перен. течь [Мати вирішила пливти з дітьми на той бік річки (Ле); Нехай як буде, так і буде, Чи то плисти, чи то брести (Шевч.); По плесах Бугу в золотій імлі Пливуть широкогруді кораблі (Бажан); Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (Коцюб.); Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти водп! (приказка); Орел пливе у чистому небі... (Гонч.); По блискучому паркету у веселому танці пливуть пари (Рад. Укр., 1954, І); Пливуть голоси з пітьми (Коцюб.); Над столицею пливла тепла вереснева ніч (Собко); Комбайн велично плине Шумним широким степом навпростець... (Мур.)]; ~ти за течією прям., перен. плыть по течению; ~ ти по поверхні прям., перен. скользить по поверхности; все йому пливе в руки перен. разг. неодобр, всё ему плывёт в руки; плавом ^тй см. плав 2; 2) (изливаться в каком- нибудь направлении) прям., перен. течь; (струиться — ещё) литься; (о времени, состоянии перен. — ещё) протекать [Під самим лісом плила вузька глибока ріка (Коб.); Сила-силенна води, чистої, свіжої, солодкої, плине і плине кудись до моря (Гонч.); Сльози самі плили і плили з його очей (Фр.); Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода па лотоках (Коцюб.); Вікно розчинене навстіж, і хвилями плинуть в кімнату терпкі запахи теплого пад- вечір'я (Донч.)]; 3) оплывать, разг. плыть; свічка пливё свеча оплывает, свеча плывёт; берег пливё берег оплывает, берег плывёт. плись предик, обл. 1) бултых [Найкра- щеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно (Греб.)]; 2) шлёп [Із моці вибився, сердешний, — на бік плись (Греб.)]. плита 1) плита [Гробниця перекривалася шиферною плитою (Архл., 1954, IX); Гай, сутулячись під важкою плитою [міномета], не лінується нагнутись, щоб зірвати запашний кущик (Гонч.)]; 2) (печь) плита [Праворуч топилася плита, оббита бляхою (Туд.)]% плитка 1) плитка [Всі дороги вибруковані плитками і чисті, як паркет (Коцюб.); Павлюга, добувши з кишені плитку пивних дріжджів, взявся годувати ними свого скакуна (Гонч.)]; 2) (нагревательный прибор) плитка [ТІа електричній плитці кипіло молоко (Куч.)]; 3) спец, плитка; ~ка мірильна плитка мерительная. плиткйй (обычно о реке) обл. мелкий, неглубокий [Життя текло, мов річка, плитка і намулиста, і бачилось, що так воно буде плисти довіку (Фр,)]. плитковий спец. плиточный [Томсон дістав двофунтовий ящик плиткового тютюну й урочисто подав його переможцеві (перекл. з Сьомушкіна)]; ^вйй чай плиточный чай, кирпичный чай; ~вї могили архл. плиточные могилы. плитний плитный. плитняк, -ку геол. плитпяк. плитняковий геол. плитняковый. плитовий плитовой. плитоподібний плитообразный. плитчастий плитчатый. плитяний плитчатый, плитяпбй. плйця спец. лопасть, уст. плйца [Він [пароплав] ішов повагом, чітко б'ючи по воді плицями коліс (Собко)]. плі межд. воен. уст. пли [«Плі?» Це мені вчулось? Я ще живий? (Коцюб.)]. пліва, плівка1 анат. плева [Сліпець зупинився. Я бачив у нього замість очей дві білих плівки (Донч.); Безсоиов дуже виразпо бачив білу, як пліва, довгу хмару (перекл. з О. Толстого)]. плівка2 1) плёнка; (на молоке, сиропе) пенка [Чути було, як кришиться тонесепька плівка снігу під його ногами (Скляр.)]; 2) фот., кин. плёнка [3 великою увагою слухали делегати його яскраву промову, записану на плівці (Літ. газ., 1948, XII)]. плівковий плёночный. плівочка уменьш. плёночка [Грудочка клею, ніби вистигла незаймана слива, вкрита найніжпігаою димчастою плівочкою (перекл. з Шолохова)]. плівчастий плёнчатый. плівчастість, -тості плёнчатость. плід 1) (род. плода и реже плоду) плод [Плоди абрикоса містять багато цукрів (Колг. вироби, енцикл.); Томно-зеленії садки дрімають вже без плоду (Фр.)]; приносити ~-»дй приносить плоды, плодоносить; 2) (род. плода) перен. плод [3 гордістю дивляться радянські люди на рясні плоди своєї творчої праці (Рад. Укр., 1954, І); Без труда нема плода (прислів'я)]; 3) (род. плода) биол. плод; 4) (род. плоду) (разновидность домашних животных или растений) редк. порода; (происхождение — ещё) кровь [За пим [мурзою] вели гнідого коня арабського плоду (Панч)]; 5) (род. плоду) (о людях) редк. потомство [А голод і спрага довіку Хай мучать тебе і твій пліді (Фр.)]; н і роду, ні плоду разг. ни роду, нп племени [Куди вона тепер подінеться, сліпа, хто її прийме назад до панського двору? У неї ж пі роду, пі плоду (Куч.)]; яки й дід, /акйй його ^д поел, яблоко от яблони недалеко падает. плідливий, плодліівий плодовитый, разг. плод- лйвый [Будь здорова, як вода, багата, як земля, щаслива, як зоря, плодлива, як свиня (Ном.)]. плідний 1) плодовитый; 2) (способный давать плоды) плодоносный; плбдный [Отак іде життя мого весна І в плідну землю зерпа засіває (Дмитр.)]; 3) (содействующий развитию чего-нибудь) перен. плодотворный [Зразком високооригіпального, плідного використання фольклору може бути, па- 29* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)