Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поб 465 поб ..Пошкодуй моїх ніг старих, та й своїх побережи — їм ще довго прийдеться топ- татись!.. (Мирн.); Побережи худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує (Ном.)]. поберегтися, -режуся, -режёшся поберечься; уберечься [— Товаришу гвардії старший лейтенант... Побережіться... Прошу вас, побережіться, — ледве міг розібрати Брянський (Гонч.)]. Ср. поберегти. побережанин, побережець, -жця редк. житель побережья [— А вже як з'являються козаки в морі, — Верига аж головою покрутив, — по всій турецькій землі тривога знімається.. «Стережіться, побережани, в морі козаки!») (Панч); Бодай турки та й татари Того не діждали, Щоби наші побережці 3 хлібом виходжали! (дума)]. побережжя, обл. поберёжина побережье [Повій, повій, вітроньку, з побережжя в Лит- воньку (Чуб.)]. побережний побережный [Важке побережне каміння зрива переможнеє море (Л. Укр.); Ріка ледь відсвічувала сплесками хвиль проти тих місць на березі, де стояли побе- режпі ліхтарі (Смол.)]. побережник орн. песочник; білий ^к песчанка. побережник, -ка (лесной сторож) уст. лесник [Вийшли на дорогу. Лісничий іде передом, за ним його побережник Танасій, а позаду Анничка з похиленою головою (Черемш.)]. побережниця бот. (Шогеїіа Ь.) прибережник. по-березнёвому нар. по-мбртовски [Вечір був свіжий, по-березневому лоскотливий (Гонч.)]. побесідувати, -дую, -дуєш 1) побеседовать, поговорить [Не менш бажав би я познайомитися з Вами особисто та побесідувати про спільні й дорогі нам справи (Коцюб.)]; 2) уст. попировать, побывать на пирушке [Гості мої ви, любовненькії, Сядьте в мене, побесідуйте (Чуб.)]. побешкетувати, -тую, -туєш побуянить, побуйствовать, разг. покуражиться [Наші хлопці не одмовили собі в приємності побешкетувати з радощів і невикористаної енергії (Янов.)]. побивання 1) печаль [Але ця журба та побивання ще нічого, порівнюючи з тим, що вона почула (перекл. з Вовчка)]; 2) беспокойство, забота [Згадай торішні роки, побивання моє вкупі з старою за тебе!? (Барв.)]. Ср. побиватися 2—3. побивати, -ваю, -ваєш 1) разг. бить, разг. колотить; (до смерти) убивать; (градом) выбивать [—Що найменша в степу птиця, та й- та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає (Чуб.); Коло сього пана сиділо два десятники — високі, великі, наче обрали їх ведмедів побивати (Вовч.); А він Нехай лютує на землі, Нехай пророка побиває, Нехай усіх нас роз- пипає (Шевч.); І град стане зілля ваші В нивах побивати (Руд.)]; 2) (обо что- нибудь) разг. ушибать [На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-моло- децькі побиває (дума)]; 3) (побеждать) разг. побивать; (разбивать) поражать; (усмирять) подавлять [.. Англію побиває теж монополія, теж імперіалізм, тільки іншої країни (Америки, Німеччини) (Ленін); Та спокою ненадовго вистачає, Явтух Каленикович знову мчить, побиваючи свої попередні рекорди (Янов.); Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, пад усім верховодив... (Мирн.)]; 0 думка думку ~»ває мысль сменяется мыслью; сльози сльозу ~ває слеза сменяется слезой, разг. шутл. слеза слезу гонит [Вона [пані] вже й оком своїм нас пожерла! Та плаче ж то так, — сльоза сльозу побиває (Вовч.)]. побиватися, -ваюся, -ваєшся 1) биться; (судорожно дёргаться — ещё) трепетаться, трепыхаться [Я не міг дивитися.., як ріжуть птицю, як вона зарізана побивається на траві (Н.-Лев.); Кругла камбала побивалась, ніби на піску підскакували срібні здорові тарілки (Н.-Лев.)]; 2) (о переживаниях) горевать, печалиться; (сильнее) разг. убиваться [— Чи добре ж вам жилось без мене? — спитав Джеря. — Ех! яке там добро! Бідували та побивались з матір'ю до останнього часу, — сказала Любка (Н.-Лев.); Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко (народна казка)]; 3) (за кого, за що, за ким, за чим, реже ким, чим) (проявлять особое внимание) беспокоиться (о ком, о чём), заботиться (о ком, о чём); (тревожиться — ещё) трепетать (за кого, за что) [Прийняв тебе я до себе Малим сиротою, Побивався дні і ночі, Не спав над тобою (Руд.); Чи можем ми, діти, веселими бути, Як ненька в недолі, в нужді побивається нами? (Л. Укр.)]; 4) страд, з. побиваться; поражаться; подавляться; ср. побивати 3. побйвка побывка [А чи не час нам, Денисе, поїхати додому па побивку? (Скляр.)]. побирати, -раю, -раєш обл. брать; получать [Не говорив ані слузі, ні жінці Ні слова, відки дохід побирає (Фр.)]; О с у м <^рає охватывает печаль [Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі, аж сум побирає (Фр.)]. побит, -ту разг. 1) быт; условия жизни [Діти на селі — поміч. Аби зіп'ялось на ноги, — зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! У такому побиті бажали Іван з Мотрею своїх діток зростити-виго- дувати (Мирн.)]; 2) (метод исполнения чего-нибудь) способ, ббраз [От таким побитом і пробилась я на якусь поляну (Барв.); А може між вами є такий, щоб яким-небудь побитом одгаукав цього хазяїна (Рудч.)]; яким ^том? разг. каким образом?; (при неожиданной встрече) какими судьбами? [— Марипа ж на селі. — Була на селі, а тепер тута. — Як? яким побитом? (Мирн.); — Се ви? — Я. Чорне трясло бородою та великим брилем, трясло Кирилові руку. — Яким побитом? (Коцюб.)]; О з я к 6 г о ~ту? разг. с какбй стати? [Виборний: З якого ж побиту мені вас обманювати? (Котл.)]; л і я- ким <—том разг. никак пе [Кинулась 30—2433 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)