Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иоб 470 поб треть) разг. хлопать глазами [время от времени] [Увесь той день він був сумний, неговіркий, за обідом мало що їв і тілько страшно побликував своїми чорними здоровими очима (Мирн.); Йосипепко один снував по йому [дворищу], поблимуючи п'яними очима на всі боки (Мирн.)]. поблиск, -ку блеск [Він мав., булькаті очі з хижим поблиском (Панч); Він побачив мундири ії холодний поблиск рушниць (Коцюб.)]. поблискати, -каю, -каеш посверкать; (быстро показываясь и исчезая —ещё) помелькать (Харитон: ..Ось-ось поллє [дощ].. Тільки погриміло та поблискало... (Крон.)]. поблискотіти, -кочу, -котиш усилит, поблестеть. поблискувати, -кую, -кусш поблёскивать; (сильнее) сверкать [время от времени]; (быстро показываться и исчезать) мелькать [Велике скло закривало стіл, поблискувало під світлом лампи (Собко); Рясно в темряві поблискують цигарки (Вас); Очі поблискували з-під брів (Ткач)]. поблискуючий поблёскивающий; сверкающий [время от времени]; мелькающий [Лж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле і спить під поблискуючою тисячами іскорок одежею (Коцюб.)]. Ср. поблискувати. поблищати, -щу, -щйш поблестеть, поблистать. поблідлий побледневший, редк. побледнёлый; поблёклый, поблёкший [Швидко він вертався назад, похмурий, поблідлий і тіпався увесь (Мирн.); Бездумні роси на траві поблідлій Живуть життям ритмічним і легким (Рил.)]. Ср. побліднути. побліднути, -ну, -непі побледнеть; (потерять свежесть, яркость — ещё) поблёкнуть [Злякався Хлопчик, аж поблід (Гл.); На небі світив місяць. Зорі поблідли (Трубл.); Чого так поблідли ті рожі ясні, Скажи, моя люба, мепі (перекл. Л. Українки)]] <^>тп н а виду побледнеть; измениться в лице, перемениться в лице [Під ноги йому попалась пляма свіжої крові. Він завагався па мить, паче боявся стопити па криваву дорогу, поблід па виду і підняв очі (Коцюб.)]. поблудити1, -луджу, -лудиш (предаваться некоторое время распутству) поблудить. поблудити2, -луджу, -лудиш 1) поблудить; (в поисках дороги — ещё; перен. — о глазах, взгляде и т. п.: бесцельно переходить с предмета на предмет) поблуждать; (прям. разг. — ещё) поплутать [— Так завтра зачнете? — спитав з задуми Леоп, поблудивши очима по тих темніючих просторах, по тім гнізді, в котрім мали вигрітися., його золоті спи (Фр.)]; 2) перен. разг. редк. ошибиться [Коби тут не поблудити де в чім! (Фр.)]. поблукати, -каю, -казні побродить; (в поисках дороги — ещё) поблуждать, разг. поплутать; (без дела разг.—ещё)послоняться;(ведя бродячий образ жизни—ещё) поскитаться, (подвергаясь невзгодам) помыкаться [Він подякував садівникові, що з радістю показав йому своє квіткове царство, і пішов поблукати садом (Сміл.); Ще поблукала; далі втомилася, схилилась на лісу над дорогою і думаю: у який то він бік живе? (Барв.)\ Хоч два года Хай по світу поблукає (Шевч.I побляклий, (реже) поблёклии поблёклый, поблёкший [І хоч зорі вже погасли, та маячить і досі побляклий, ущерблений місяць (Шиян); О. Нестор., витріщився на паню своїми поблеклими очима (Фр.)]. поблякнути и (реже) поблёкнути, -ну, -неш поблёкнуть [В балці квіти поблякли (Криж.); Погаснуть ясні очі, поблекнуть рожеві уста... (Мирн.)]. побовтати, -бовтаю, -бовтаєш разг. поболтать, взболтать. побовтатися, -бовтаюся, -бовтаєшся разг. поплескаться [— А що ж ти, Якиме, не купаєшся? — гукаєте ви до нього.. — Чи, може, плавати не знаєш, боїшся втонути? То он з берега неглибоко, побовтайся (Мирн.)]. побовтувати, -тую, -тусан разг. побалтывать. по-богатирському, по-богатйрськи нар. по- богатьірски [Він з слабеньким здоров'ям своїм..боронив по-богатирськи перед силою полум'я моє добро! (Коб.)]. побожеволіти, -лію, -лієш разг. 1) мног. посходить с ума (разг.), сойти с ума [— Настусю!.. — загукали всі вкупі з батьком. Нема!.. Гукаємо, шукаємо, одно одпого питаємо, мов побожеволіли (Варв.)]\ 2) (поступать безрассудно некоторое время) посумасшествовать (разг.). побожитися, -божуся, -божишся уст. побожиться [Так побожусь вам, що однаковісінька у неї думка була, що у Семена Івановича... (Квітка)]. побожний 1) рел. набожный, книжн. благочестивый; (о церковном пении и т. п. разг.— обычно) божественный [Ганна Федорівна була побожна бабуся (перекл. з Вовчка); Сліпий дід співав побожні пісні і не чув свого лиха (Коцюб.)]; 2) торж. благоговейный [Черниш дивився па поранених майже з побожною пошаною (Гонч.)]; 3) (ревностный) уст. истовый. побожність, -ності 1) набожность; благочестие [Бувало, приїде піп, то все говорить: «Це вам, Ганно Федорівно, за вашу побожність. У вас земля обітована; які поля урожайні, сади родючі, городи тучні!» (перекл. з Вовчка)]; 2) благоговение [— Я не плачу, — сказала Гапочка і глянула з побожністю на брата (Я нов.)]. Ср. побожний 1 — 2. побожно нар. 1) набожно; благочестиво [Пан припадає на коліно перед людьми, зводить побожно очі до неба (Куч.)]; 2) благоговейно [Василько побожно дивився на вуйка Юру і казав, що він усе буде робити так, як вуйко загадає (Т ирч.)]; ставитися <^ио относиться с благоговё- пием, благоговеть; 3) истово. Ср. побожний 1—3. по-божому нар. разг. по-божески [— Отак буде краще: по-божому та по-давньому, як і за батьків робилося! А то вигадали — |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)