Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поб 472 [У родині побратаних націй Україна рівняє свій шлях (Рил.)]. побратати, -таю, -таєні редк. сдружить [Охріме, дядечку! будь ласкав, схаменись: Ти чоловік і з хлібом, і з волами, і грошики у тебе завелись — Який тебе лихий ізніс І побратав з панами? (Греб.)]. побрататися, -таюся, -таєшся побрататься [Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорожці В степу побратались (Шевч.); Побратався собака з горобцем (Ном); Синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне., шатро (Мири.)]. по-братёрському, по-братерськи нар. по-брат- ски, братски [Робітники і селяни в солдатських мундирах по-братерському подали руку робітникам і селянам без мундирів (Ленін); Ні з ким душі [Максимові] одвести; ні до кого по-братерсъки забалакали (Мирн.)]. побрати, -беру, -береш 1) взять; (насильно^ — ещё) забрать; (овладеть — ещё) захватить; (по одному у по частям — ещё) разобрать, равг побрать [Десяток вершників, побравши в руки ліхтарі, майнули врозтіч, в різні кінці поля (Кач.)]; чорт вас, тебе ~ бери!, щоб вас, тебе чорт ^брав! бран. чёрт вас, тебя побери!, чёрт бы вас, тебя побрал!, чёрт вас, тебя возьми!, чёрт вас, тебя дери!, чёрт вас, тебя подери! [Коло коней стояв якийсь незнайомий чоловік. — Щоб вас чорт побрав! щоб ви вилопались! — лаяв він (Мирн.)]; 2) (лён, коноплю) с.-х. разг. выдергать [Я свої конопельки сама поберу (Сл. Гр.)]. побратим, редк. побратймець, -мця побратим; названый брат [На цьому топірці поклялись на вірність народові славні Довбушеві побратими (Кундз.); І за мить капітана Обступили з боків Фронтові побратими— Ветерани боїв (Піде); При добрій годині всі куми і побратими (Ном.)]. побратимство побратимство [В мислі його промелькнув образ такого побратимства, великого і сильного, котре би могло злучити докупи дрібні сили робітників (Фр.); Петро: ..Ми ще невеличкими грались, малими товаришували; хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство... (Мирн.)]. побратися1, -беремося, -беретеся 1 )(за что) м ног. взяться [Побравшись за руки, вони побігли 8 урвища вниз (Смол.)]; 2) вступить в брак, разг. пожениться [Пройшло вже^ три роки, як вони побрались, але Настя й досі мов дівчина (Ряб.)]; 3) (образовать одно целое, слиться воєдино) перен. соединиться [Воля України прилетіла на могутніх крилах Великої Жовтневої соціалістичної революції, вона вже навіки побралася з щасливою долею визволеного і щасливого українського радянського народу (Козл.)]. к побратися2, -беруся, -берешся (о движении) разг. пойти, отправиться; (с указанием направления—ещё) направиться; (передвигаясь ползком^ вверх — карабкаясь) полезть [Після всіх побрався Павло додому (Вовч); На другий день вранці, добре розпитавши дороги, побрався я у Терни (Вовч.); Качки голосно закрякали і побралися на берег (Панч); Вів побрався аж під піл, щоб переховати рукавичку (Мирн.); Христя, засунувши сіни, побралася на піч (Мирн.)]. побратися8, -береться: ~тися чим разг% превратиться во что, обратиться во что. по-братньому, по-братському, по-братська нар. по-братски, братски [Російські колгоспники зустріли нас привітно, по-братньому (Гонч.); Сидять вони по-братськв За столом, плече в плече (Воскр.)]. побренькати, -каю, -каєш 1) (об игре на музыкальном инструменте) побренчать, разг. потренькать [— Заграй мені, — до Сергія. Зачинив Сергій шафку, ..узяв скрипку. —Якої тобі, польки?—побренькав, грав (Тесл.)]; 2) побренчать, позвикать. побренькувати, -кую, -куєш 1) бренчать [слегка], разг. тренькать [слегка^ [Н а- цієвський.. бере гітару і побренькує (Тоб.)]; 2) (тихо звенеть, позванивать) бренчать [слегка], позвякивать [Стара Ва- силиха так тепер заводила на всю хату, що аж шибки у вікнах побренькували (Козл.)]. побрести, -реду, -редёш побрести [Марія побрела струмочком, хлюпаючи чобітьми по воді (Смол.); Катерина кинула носилки і, мов сонна, побрела додому (Чорн.)]. побрехати, -решу, -рёшеш разг. 1) поврать, полг&ть, презр. побрехать; посплетничать; 2) (о собаках) обл. побрехать (разг.), погавкать (обл.), полйять. побрехенька разг. 1) побасёнка, побаска [Протягом першої сцени Тарас Григорович розважав Олю і Катеньку смішними побрехеньками (Ільч.)]; 2) (мн. ч.: «^хёньки, -ньок) враньё, враки [Знаючи чесну хлоп'ячу вдачу, заробітчани не вірили побрехенькам, що зводили недруги на Оверка (Горд.)}. побригадний побригадний. побригадно нар. побригадно [Ділянки в полях сівозміни бажано зводити побригадно в суцільні масиви (Колг. вироби, енцикл.)]. побрйдитися, -джуся, -дишся/>азз. побрезгать, побрезговать. побрйжитися, -житься поморщиться, ембр- щиться [Як випрати сукняну хустку, то побрижиться (Борз., Лебед. уу.—Сл. Гр.)]. побризкати, -каю, -каєш побрызгать [Може, ті хмари вітрець пронесе, Може, побризкають трохи — і все... (Мур.)]. побризкатися, -каюся, -каєшся побрызгаться. побризкувати, -кую, -куєш побрызгивать. побринькати, -каю, -каєш редк. побренчать, разг. потренькать [Довбня., витяг скрипку, побринькав на струнах, повів раз смичком (Мирн.)]. См. ещё побренькати 1. побринькувати, -кую, -куєш редк. бренчать [слегка], разг. тренькать [слегка^ [Голос його враз затремтів, і він замовк, тільки далі побринькуючи по струнах балалайки (перекл. з Л. Толстого)], См. ещё побренькувати 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)