Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лоб .475 пои бушувавши, річка заспокоїлася, знову лягла в береги (перекл. з Полевого)]. побуянити, -ню, -інші побуянить. побуяти, -буяю, -буяєш 1) побурлить; {сильнее) побушевать; (о людях разг. — ещё) побуйствовать; 2) (о полёте; перен. — о стремлении к возвышенному) попарить [Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (Фр.)]. поваб, -бу 1) уст. влечение; 2) см. поваба. поваба, редк. поваб, -бу разг. привлекательность; завлекательность; прелесть [По бистрій ріці Гуськом ідуть добрі да раби.. Ось по лівій руці Сокольської скелі поваби (Фр.); Взагалі багатство мальовничого елементу додає «Катерині» [Т. Г. Шевченка] незвичайного повабу (Фр.)]. Ср. повабний. повабпти, -блю, -биш привлечь (на некоторое время); (прельщая, соблазняя чем-нибудь — ещё) поманить. повабитися, -блюся, -бишся (на кого, на что) польститься [Хто за його добре слово скаже? ..А ти поважила на його красу, повабилась на його уроду?.. (Мирн.)]. повабний привлекательный, разг. завлекательный; манящий; (вызывающий восхищение) прелестный [Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (Коцюб.); Яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Л. Укр.)]. повабність, -пості привлекательность; завлекательность; прелесть [Милування, таке солодке для дівчини, втратило для нього всю повабність новини. Гашіца просто докучила Йонові (Коцюб.)]. Ср. повабний. поваг, -гу редк. важность, солидность [Твердо, повагом, велично Атта Троль танцює гордий, Та дружиноньці кудлатій Цноти й повагу бракує (перекл. Л. Українки)]; з ~ гом (в значении нар.) важно, солидно [Але ти, Насте, не вмієш ефектно виходити до гостей: ти передражнюєш мене, й воно виходить дуже вже з повагом (Н.-Лев.)]. повага 1) уважение, книжн. почтение; (со стороны общества, окружающих людей — ещё) почёт; (внешнее выражение хорошего отношения к кому-нибудь) книжн. почесть [Поезії Степана Олійника прості, дотепні, перейняті повагою до трудівників (Літ. газ., 1950, III); Радів Чіпка, потай од матері, вдвох з жінкою, що заробив людську шану, повагу (Мирн.); Агамемнон: ..Я бажаю, щоб їй [Кассандрі] була повага в нашім домі, як жриці, як царівні подобає (Л. Укр.)]; викликати *—гу внушать уважение [Молодий чоловік викликав падмірну повагу до себе й навіть острах (Ле)]; виявляти ~-ту до кого оказывать уважение кому, оказывать почёт кому; з <^тою (в значений нар.) с уважением, почтительно [Побачивши Тараса Григоровича, Тургенев хутко підвівся й уклонився поетові з повагою (Ільч.)]; з ~ги до вас из уважения к вам; забути власну^гу забыть уважение к себе, потерять чувство самоуважения; застигнути в <-^ вазі перен. застыть в почтении [ Раптом він встав, приклав руку до кепі й застиг так в повазі (Коцюб.)]; користуватися <^тою пользоваться уважением; на (в) знак «тив знак уважения; почувати^гу питать уважение; при всій моїй ^вазі д о вас при всём моём уважении к вам; 2) (серьёзный вид) редк. солидность, степенность [Вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (Коцюб.)]; з <^гою (взначений нар.) с важностью; степенно [Дівчиною як була, бігає, сміється, щебече; а тепер якось ніби розумніша стала: двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Вовч.); Кобзар співає з повагою і неголосно (Шевч.)]; 3) обл. решимость [Якби він не мав поваги, щоб підпалить, і мене не підцькував, то не було б і пожежі (Екатериносл. у. — Сл. Гр.)]; 4) обл. спокойствие, покой [Була якась така тиша, така врочиста повага на землі і в повітрі.., мов німа тривога перед приходом грізного судді (Фр.)]. повагатися, -гаюся, -гаєшся поколебаться [Побачила [Марія] — топилось у хаті. Аж спинилась була й не знала, що ж їй робити: це хтось із чужих є. Але, повагавшись, рушила несміливо до хати (Головко)]. повагом нар. медленно, не спеша, неторопливо; (солидно) степенно [Тарас повагом опустився на стілець (Ільч.); Вона страшно повела очима — і повагом вийшла з хати (Мирн.); Сусіди говорили повагом, не поспішаючи (Куч.); Сонце сідало, як пан, вимитий, прибраний, посунув повагом з двору (Мирн.)]. повадитися, -джуся, -дишся разг. повадиться [Повадиться вовк у кошару ходити, то все стадо перебере (прислів'я)]; ^дився к у- холь по воду ходити, поки йому вухо не відламали посл. повадился кувшин по воду ходить, туї ему и голову сломить. повадка разг. повадка [Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (Гонч.); Та то в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Мирн.); Вовк лисиці не рідня, та повадка одна (приказка)]. поважаний уважаемый, книжн. почитаемый, чтимый; арх., церк. честной [Іван Петрович Дрімлюк, поважаний голова колгоспу та гостинний і привітний господар, — так ( що,ж ви гадаєте, що він сам Новий рік зустрічатиме?! (Вишня)]. поважання уважение [Ці принципи, — взаємного поважання територіальної цілісності і суверенітету, ненападу, невтручання у внутрішні справи один одного, рівності і взаємної вигоди, мирного співіснування й економічного співробітництва, — нині поділяються і підтримуються вже двома десятками держав (Матер. XX з. КПРС); Докія тішилася великим поважанням у пілім селі (Коб.)]; моё <^ня разг. моё почтение, уст. нижайшее почтение [Тим часом моє поважання і привіт (Л. Укр.)]. поважати, -жаю, -жаєш 1) уважать, книжн. почитать, чтить; (оказывать внимание — |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)