Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нов 476 ИОВ обычно с отрицанием не уст. — ещё) жаловать [Ні, не буду чужі воли Пасти, заганяти; Не буду я в чужій хаті Тещу поважати (Шевчт); Придорожній: ..Хто старість не поважає, той себе обкрадає (Корн.); Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Л. Укр.)]; 2) (иметь пристрастие к чему-нибудь — обычно с отрицанием не) разе, любить, разг. уважать [Яблука?Та я, сказати тобі правду, не дуже їх поважаю (Шиян)]. поважатися, -жаюся, -жаєшся 1) разг. считаться ; ~тися за першу считаться первой [Ні, сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. ^Квітка)]; 2) страд, з. уважаться; почитаться; ер. поважати 1. поважаючий уважающий; почитающий, чтящий [Іван Семенович мовчки слухав, розуміючи, що.. ніяка поважаюча себе людина, до якої прийшли на раду, не буде поспішати й кидатись нерозважним словом (Янов.)]. Ср. поважати 1. поважити1, -жу, -жиш мног. взвесить, (чаще) перевешать. поважити2, -жу, -жиш 1) (оказать кому-нибудь уважение, выполнив его желание) обл. уважить (разг.) [Випрохала Маруся у Василя сватаний платок.. Поважив їй Василь, віддав (Квітка)]; 2) обл. польститься (на что); прельститься (чем). поважитися, -жуся, -жишея разг. 1) решиться, отважиться [Хто одважиться в північ на море Своє хибке човенце зіпхнути? Хто поважиться людськеє горе Світовеє серденьком збагнути? (Л. Укр.); Таке молоде, а він поважився її брати (Лохв. у. — Сл. Гр.)]\ 2) собраться, книжн. вознамериться [Роман кинув тліючу губку на ожеред соломи., і поваживсь тікати... (Коцюб.)]; 3) польститься (на что); прельститься (чем) [Не подоба, старий діду, не подоба, хіба на те поважуся, що худоба (Чуб.)]; 4) посягнуть, покуситься [Принцеса тремтячим голосом до лицаря: ..Невже тобі неволя не обридла? Лицар: Обридла, тим-то я її боюся і втретє вже на неї не поважусь знов сміливим та необачним вчинком (Л. Укр.)]. поважливий см. поважний. поважливо нар. см. поважно. поважний 1) почтённый; (заслуживший уважение своей долголетней деятельностью книжн. — ещё) маститый; (значительный) видный, важный, солидный; (представительный) внушительный; (обладающий хорошей осанкой — ещё) осанистый; (способный к серьёзной работе) дельный, разг. основательный; (рассудительно-серьёзный— ещё) степенный; (вдумчивый и строгий, не легкомысленный) серьёзный [Там зібрались самі <*тарі, поважні люди, з зморшками досвіду на блідих лииях (Коцюб.); Чи таким же поважним панам, як ви, до ладу таку бучу зводити? (Гл.); А мій милий усміхнувсь І — поважним тоном: «Добре, мила, не турбуйсь — Спокій обороним!» (народна пісня); Гриць одразу ж став поважний і зосереджений, наче в школі на уроках (Куч.); Р у ф і п: ..Се щось таке безглузде, що не варте відповіді поважної (Л. Укр.)]; ~ний в і к солидный возраст, почтённый возраст [Вони були з обрізами, гвинтівками, вилами. Переважно — хлопці шістнадцяти чи сімнадцяти літ та дядьки й діди поважного віку (Смол.)]; прибирати (набирати) ~ ного в й г л я- д у принимать важный вид; разг. приосаниваться [— Можете направити танк, хлопці? —Можу, товаришу командир,—відказав Тарас,прибираючи поважного виглядуG7аяч)]; 2) (имеющий большое значение, важный) значительный; (убедительный перен.разг.— ещё) веский, (сильнее) полновесный; (признанный достаточным для оправдания) уважительный, основательный [Робили спроби пристосувати мене спеціально для бігу, та я виявився бездарою: мені ліньки було бігати без поважного приводу (Янов.); Всі уже знали той приговор, але тепер він здався новим, поважним (Коцюб.)]; ~ на причина уважительная причина, основательная причина [Люба мамочко І .. Взагалі прошу не сердитись і не турбуватись, якщо часом трохи забарюся з листом, се може трапитись часом «так якось», без жадних поважних причин, а скоріше з лінощів (Л. Укр.)]; 3) (о движениях) медлительный; (важный — ещё) степенный [Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди. Так само, як завжди, охайно лежала на ньому одежа, так само поважні були його рухи (Коцюб.)]. поважність, -ності 1) почтенность; (почтительное отношение) почтительность; маститость; важность, солидность; внушительность; осанистость; дельность; основательность; степенность, уст. степенство; серьёзность [О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (Н.-Лев.); Проходячи мимо двох подруг, хлопчина глянув Івзі у вічі, і всю удавану поважність з нього як вітром здуло (Донч.)]; 2) значительность; вескость; полновесность; уважительность, основательность. Ср. поважний 1—2. поважніти, -нію, -нієш становиться солиднее [Маленька фігурка., немов раптом виростає і поважніє (Л. Укр.)]. поважніти, -нію, -нієш остепениться. поважно нар. 1) важно, солидно; внушительно; осанисто; степенно; (соответственно принятым правилам поведения — ещё) чинно; серьёзно [Тримався він поважно і навіть урочисто (Козач.); Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч.); Коли накрили стіл, гості й хазяї поважно порозсідалися на місцях (Верш.); А чи прийде ж Йон?.. Ташіці треба, щоб він прийшов, треба поважно розмовитися з ним (Коцюб.)]; поводитися ~но держать себя солидно; разг. солидничать; 2) значительно; веско; полновесно; основательно. Ср. поважний 1-2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)