Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нов 478 пов повариха повариха. поварня поварня, поварская (сущ.). поварнякати, -каю, -каеш фам. поболтать. поварський поварской. повартувати, -тую, -туєш покараулить; (с прямым дополнением — ещё) посторожить [Р у ф і н: ..Тож прошу почати збори, а сам я повартую коло хвіртки, щоб знову хто непроханий не вліз! (Л. Укр.)]. поварчук, -ка разг. поварёнок [Позад пас їхала хура четвериком з двома горничними, прачкою, поваром і поварчуком (Кроп.)]. по-варшавському, по-варшавськи нар. по- варшавски [Бачив я й одну корову, і гусака, і курей бачив — нема в них пі віденського шику, не потребують вони щоранку кави по-варшавському (Вишня)]. поварюьати, -рюю, -рюєш поваривать. поварювати, -рюю, -рюєш поварничать, разг. уст. поварить [М а к а р до Карна: До чого Михайло має охоту? К а р п о: Любить поварювать (Тоб.)]. по-вашому нар. по-вашему [Одні кричали: «Не хочемо так! чого така правда у світі?» Другі., голосно гукали: «Не буде по-вашому!» (Мирн.); — Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, — обізвалась Глікерія (Н.-Лев.)]. повбиваний1 убитый; сражённый; перебитый [Довгий, тяжкий час, — і столітні [дерева] полягли. Прості, повбивані, лежали умощені у власній зелені (Коб.)]. Ср. повбивати1. повбиваний2 вбитый; вколоченный [На палях товстих, Повбиваних в дно озера, стоять Низькі хатки (Фр.)]. Ср. повбивати2. повбивати1, -ваю, -ваєш (уничтожишь) мног. поубивать (разг.), убить, книжн. сразить; (одного за другим — ещё) перебить [Бачить старша сестра, що нічого не вдіяла, і гукнула до війська: — Стріляйте з луків! Як їх [братів] не повбиваєте, то самі згинете! (Стор.); Тисячострілий Перун би на землю злетів І повбивав би усіх ненаситних катів (Л. Укр.)]. повбивати2, -ваю, -ваєш (во что) мног. повбивать (разг.), вбить, повколачивать (разг.), вколотить [По обидва боки току повбивали кілки (Н.-Лев.)]. повбираний 1) одетый; наряженный, наряжённый [Повбирані панни й паничі танцювали (Н.-Лев.)]; 2) надетый; 3) украшенный; разукрашенный [Освічена веселим світом, біла просторна хата з повбираними стінами., привітно прийняла в себе гостей (Н.-Лев.)]. Ср. повбирати 1—3. повбирати, -раю, -раєш мног. 1) (кого) по- одевать (разг.)у одеть; (красиво) понаря- жать (разг.), нарядить [Матері повбирали своїх дочок, як ляльок (Н.-Лев.)]; 2) (на кого) понадевать (разг.), надеть [Молодиці і дівчата-відданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіпня на себе повбирали (Кач.)]; 3) поукрашать (разг.), поукрасить (разг.), украсить; (сильнее) поразукраши- вать (разг.), поразукраситъ (разг.), разукрасить. повбиратися, -раємося, -раєтеся мног. 1) по- одеваться; одеться; поііаряжаться; нарядиться [Дівчата., повбираються так, що ну! (Квітка); Глянь, смереки зеленії коси повбирались у ряснії роси (Л. Укр.)]; ср. повбирати 1; 2) (проникнуть куда- нибудь) разг. неодобр, попролезать (разг.) пролезть [— їм [панам] що? — четвертий каже. — Вони собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! (Мирн.)]. повбігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) повбегать (разг.), вбежать [Сама [пані] як схопить дзвінок! по всіх покоях — дзінь-дзінь! Повбігали дівчата й хлопці (Вовч.)]\ 2) (удалиться) поубегать (разг.), убежать. повбувати см. повзувати. повбуваткся см. повзуватися. поввіходити, -димо, -дите см. повходити. повгасати, -сають мног. поугасать (разг.), поугаснуть (разг.), угаснуть [Де ті очі чорні, ясні, Що огнем палали? Затягнулись в лоб далеко І там повгасали (Руд.)]. повгинатися, -каються мног. вогнуться [во многих местах] [Дошки повтиналися (Сл. ГР.)]. повгодовувати, -довую, -довуєш мног. по- откармливать (разг.), откормить. повгодовуватися, -довуємося, -дбвуєтеся по- откармливаться; откормиться [Гарно у вас індики повгодовувалися (Васильк. у. — Сл. Гр.)]. Ср. повгодовувати. повгріватися, -ваємося, -ваєтесяжког. ^угреться (разг.) [Повгрівались [заробітчани] за ніч у соломі, вранці з неохотою підводилися (Горд.)]; 2) (сильно утомившись, изнемогая, покрыться испариной, потом) упариться (разг.); коні ~валися лошади (копи) упарились. повгрузати, -заємо, -заєте мног. 1) поувя- зать (разг.), поувязнуть (разг.), увязнуть [Лелеки поприлітають у березні, а ще лежить сніг. Стоять черідкою, повгрузали у розталь, — замерзнуть (Янов.)]; 2) редк. войтй в землю [Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали (Барв.)]. повдаватися, -даємося, -даєтеся мног. уродиться [І нащо ви [дівчата] повдавались Такії прекрасні? (Гл.); Не такі дочки у Василя Семеновича: якісь циганки повдавалися! (Мирн.)]. повдовілий разг. овдовевший [Повдовіла, турботами прибита мати не була в силі виплачувати точно по умові довг (Коб.); Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (Фр.)]. повдовіти, -вїю, «-вієш 1) мног. повдоветь (разг.), овдоветь; 2) разг. овдоветь [Ганна Федорівна давно повдовіла (перекл. з Вовчка)]. повдяганий 1) одетый [В покоях папа Кали- новського світилися вогні, метушилися повдягані слуги (Ле)]; ср. повдягати 1; 2) одетый, одевшийся; наряженный, наряжённый, нарядившийся [Дівчата, по-святковому повдягані, стоять, пообнімавшись з подругами (Головко)]; ср. повдягатися. повдягати, -гаю, -гаєш мног. і) (кого, что во что) поодевать (разг.)> одеть [Треба., ді. тей повдягати (Мирн.)]; 2) (что) попаде, вать (разг.)% надеть [Повдягали 1дівчата| |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)