Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нов 483 повзун, -на 1) (тот, кто ползает) ползун; 2) техн. ползун [Он там маслянка, бери її і лізь нагору, щось тут повзуна трохи заїдало вчора, зараз подивимося (Собко)]. повзунковий техн. ползунковый [До причіпних комбайнів виготовлено нові повзункові волокуші з загущеними полозками (Колг. село, 1954,^ VI/)]. повзунок, -нка 1) разг. ползунок; 2) (мн ч.: г^нкй, -ків) (одежда для детей) ползунки; 3) техн. ползунок. повзуха ползунья. повзучий ползучий [Замість лісів тепер слався землею., чорний килим повзучих смерек (Коцюб.); Ось височіє серед рівнини кам'яна сопка, затиснута зі всіх боків вузенькими повзучими грядками (Гонч.)]; ~ча арка архт. ползучая арка (Повзуча арка — арка, п'яти якої знаходяться па різних рівнях (Архт. Рад. Укр., 1940, 10)]; ~чий емпіризм см. емпіризм. повзучість, -чості ползучесть; ^-»ть мета- л і в спец. ползучесть металлов. повибиваний 1) выбитый; вышибленный; выколоченный (Вона побігла до других хат, заглянула в повибивані вікна — нікого й нічого (Коцюб.); — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? — вела далі Оленка (Вишня)]; 2) выбитый, выколоченный, проколоченный; переколоченный; 3) выбитый; потравленный; вытоптанный; побитый; 4) перебитый. Ср. повибивати 1—4. повибивати, -ваю, -ваєш мног. 1) повыбить (разг.), повыбивать (разг.), выбить, фам. по вышибать, вышибить; (что-нибудь вколоченное— ещё) повыколачивать (разг.), выколотить [Град., в Любитові багацько вікон повибивав (Л Укр.)\ Смійся, смійся, а зуби держи на полиці, а то повибиваю (Ном.)]; 2) (очистить от пыли и т. п.) повыбивать (разг.), выбить, выколотить, проколотить, разг. переколотить; 3) (траву, посевы и т.п.) выбить; (скотом) потравить; (ногами) по- вытаптывать (разг.), вытоптать; (дождём, градом — обычно) побить |Місцина справді стала пустирем одгонити.., собаки так і гніздятьсяі — кубла повибивали... Пустир пустирем! (Мирн.)]', 4) (уничтожить) перебить [Такого народу повибивали під ту війну (Сл. Гр.)]. повибиватися, -васться мног. повыбиваться (разг.), выбиться [Тихенький подихав вітер, шевелив її [дівчини] невеличкими чорними кучерями, що повибивались на висках з товстої та довгої коси (Мирн.)]. повибирати, -раю, -раєш мног. 1) повыбирать (разг.), выбрать; (материалы, цитаты и т. п. — ещё) извлечь; ~ти хліб, пироги и т. п. (из печи) повынимать хлеб, пироги и т. п. (разг.), вынуть хлеб, пироги и т. п. [От раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи (народна казка)]', 2) (выделить голосованием и т. п. что, кого) повыбирать (разг.), выбрать, избрать [—Глядіть ще—не повибирайте й в управу своїх!.. Чуєте? Гласні мовчали, мов не до них річ (Мирн.)]; 3) (картофель) с.-х. выбрать, выкопать; (лён, коноплю) выдергать. повибиратися, -раємоея, -раєтеея мног. 1) повыбраться (разг.), повыбираться (разг.), выбраться; (с квартиры — ещё) съехать [Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому повибиралися в поле, бідний Мурко- ходив голодний по подвір'ю й дуже жалібно муркотів (Фр.)]; 2) (взлезть куда- нибудь) взобраться. повибігати, -гаємо, -гаєтемног. 1) повыбежать- (разг.), повыбегать (разг.), выбежать [В коридор повибігали мешканці готелю (Десн.)]*г 2) (о жидкостях) сбежать;3)(наверх) повзбе- гать (разг.). взбежать. повибривати, -ваю, -ваєш мног. повыбри- вать (разг.), повыбрить (разг.), выбрить. повибриватися, -ваємося, -ваєтеся повы бри виться, повыбриться; выбриться. Ср. повибривати. повибудовувати, -довую, -довуєш мног. по- выстраивать (разг.), повыстроить (разг.), выстроить [Погорільці повибудовували гарні хати після пожежі (Волч. у. — Сл. Гр.)]. повивалювати, -люємо, -люєте мног. повы- валивать (разг.), вывалить; (о языке — ещё) повысовывать (разг.), высунуть; (о глазах) фам. вытаращить. повивальний повивальный. повивання 1) окутывание; покрывание; 2) пеленание. Ср. повивати 2—3. повиварювати, -рюю, -рюсш мног. повыва- ривать (разг.), выварить; 0 ~ти воду з кого перен разг. поварить воду из кого [Петро: ..Ще він з тебе повиварює воду, поки з його що викрутиш... (Мирн.)]. повивати, -ваю, -ваєш, повити, -в'ю, -в'єш 1) обвивать, обвить, книжн., поэз. овивать, овйть, (реже) повивать, повить; (со всех сторон — ещё) увивать, увить [Кучері тополеві, срібненькі, підіймаються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями; ще інші, вишневі, сливові, повивають хати (Тесл.); Галя: Колись учених вінками квітчали, — от і ми твою голову, Петре, повили (Мирн.); Як ти ввійшла до нас, то мов праведне сонце вступило в хату, немов нам очі розв'язала, світ повила рожевим квітом... (Мирн.)]; 2) (перен.: окружать) окутывать, окутать, обнимать, обнять, объять (уст.), книжн. уст. облекать, облечь; (охватывать со всех сторон — о тумане, мраке и т. п. — ещё) покрывать, покрыть; (слегка прикрывать тонким слоем, затучанивать) подёргивать, подёрнуть; (только соверш. — о воспоминаниях, славе и т. п.) книжн., поэз. овеять [Густий ліс поступово повивала нічна темрява (Кач.); Думки обступили її, повили, як сиві тумани землю.. (Мирн.); Я дивився на друга. Задума його повивала чоло {Пере.); Лагідні очі його повивав сум (Шиян)]; 3) (завёртывать ребёнка в пелёнки) пеленать, спеленать, запелёнывать (разг.), запеленать; (только несоверис.. обвивать свивальником) свивать [Мене там мати повила І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала В свою дитину... (Шевч.): 31* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)