Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 484 пов Молодая Олеіючка сина родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (Чуб.)]; 4) разг. завивать, завить [Ой ти, вербо кудрявая, хто на тобі кудрі повив? (Чуб.)\. повиватися, -вається, повитися, -в ється 1) обвішаться, обвиться; овиваться, овиться [Всю садибу обступив навколо старий і похилий тин, на який повився хміль і кручені паничі (Донч.); Знову люта Гадина впилася В саме серце; кругом його Тричі повилася (Шевч.)]; 2) окутываться, окутаться; облекаться, облечься; покрываться, покрыться; подёргиваться, подёрнуться [Дерев'яна церква повилася димом і вогнем (ІИиян); А надворі була весна, гори і доли повивалися зеленню (Гур.); Все закуталось в якийсь чарівний тихий сліт, повилось прозорим сизим туманом (II.-Лев.); Очі повилися смутком, тугою... {Мири.)]. Ср. повивати 1—2; 3) (о речке, дороге) извиваться, извиться [Повилась дорога поміж чорних ріль та латок зеленої озимини (Головко)]; 4) страд, з. (несо- верш.) обвиваться; овиваться; увиваться; окутываться; облекаться; пеленаться; свиваться; ср. повивати 1—3. повивач свивальник [Як почне було його умовляти, — та словом, як повивачем, зів'є... (Мирн.)]. повивертати, -таю, -таєш мног. 1) повывора- чивать (разг.), выворотить; (вырвать с корнем — ещё) своротить [Бурі не повивертали з корінням могутніх столітніх дубів (Довж.)]; 2) поопрокйдывать (разг.), опрокинуть [Страву повивертав, посуду побив (Манж.)]; 3) (выдвинуть вперёд) повыстав- лять (разг.), выставить, повыпячивать (разг.), выпятить [Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали (Рудч.)]. повивертатися, -таг.мося, -тастеся мног. 1) повыворачиваться (разг.), вывернуться [Рукава повиверталися (Сл. Гр.)]; 2) по- опрокйдываться (разг.), опрокинуться; Я) (разлечься) фам. развалиться, растянуться [Собаки мої повив'рталнсь, гріються на сонечку (Барв.)]. повивершувати, -шую, -шуст мног. вывершить. повивірчувати, -чую, -чуєш мног. і) (вынуть, крутя) разг. повывёрчивать, вывертеть; 2) повысверливать (разг.), высверлить. повивішувати, -шую, -шусш мног. по вывешивать (разг.). вывесить; ~ти я з и к и разг. повысовывать языки (разг.), высунуть языки [Самі мов неживі попадали на ті оберемки та й відсапуймо так, що аж язики повивішували (Фр.)]. повиводити, -джу, -дині мног. 1) повыводйть (разг.), віл вести; (в ч крають — ещё) увести, свести [С і ля челядні заметушилися жінки, фурмани повиводили коней до прикриничних жолобів (Ст.)]; 0 ~ти в^ люди вывести в люди [Тут можна було зустріти., полупанків, котрі з дігтярів, чумаків, крамарів, прикажчиків повиводили своїх дітей у «люди» (Мирн.)]; 6 ч і ^дило разг. глаза выкатились [Бліді обличчя позадиралися вгору, очі — повиводило з лоба (Мирн.)]; 2) (уничтожить) повыводйть (разг.), вывести; (устранить пятна и т. п. — ещё) посводйть (разг.), свести, книжн. удалить; 3) (старательно написать, нарисовать и т. п.) вывести [Мороз на вікнах повиводив топкими візерунками гори, і смереки, і ялини (Турч.)]; 4) (наплодить) вывести [Птииі затихли по своїх гніздах у пущі, а деякі уже й діток повиводили (Барв.)]. повиводитися, -дяться мног. 1) вывестись; (о птицах разг. — ещё) выклюнуться [Курчата вже повиводились (Сл. Гр.)]; 2) (исчезнуть) вывестись, перевестись [Ведмеді у нас повиводились (Сл. Гр.)]. повивозити, -вожу, -возиш мног. повыво- зйть (разг.), вывезти [Повивозили [гній] з господарства, тепер., з дворів уже вивозять (Куч.)]. повиволікати, -каю, -каєш мног. 1) повыво- лакивать (разг.), выволочь; (удалитьразг.— ещё) поуволакивать, уволочь [Все повиволікали, мене зоставили без нічого (Барв.)]; 2) (наверх) повзволакивать (разг.), взволочь. повивчати, -чаю, -чаєш мног. 1) (усвоить) повыучивать (разг.), выучить; (с цельк исполнения, воспроизведения — ещё) пораз- учивать (разг.), разучить; 2) (научить кого чему) повыучивать (разг.), выучить, пообучать (разг.), обучить. повив'язувати, -зую, -зуєш мног. 1) связбть; вывязать; 2) (обвернуть, завязав концы) разг. повязать [Голови шовковими платками повив'язутоть (Мирн.)]. повигадувати, -дую, -дуєш мног. повыду- мывать (разг.), выдумать, попридумывать (разг.), придумать [Якийсь піп чи ігумеп, що складав «житіє», повигадував для Серафими найпекельніші муки (Донч.)]. повиганяти, -няю, -няєш и повигонити, -ню, -ниш мног. 1) повыгонять (разг.), вь'ігнать, прогнать [— Ой, мати! — каже третій, низькобровий, — повиганяй своїх синів із хати, хай не смішать мене, нехай не сердять (Тич.); Він усіх повигонить, п'є, гуляє (Квітка)]; 2) (устремить вверх) вытянуть, книжн. вознести, взнестй [Страшенне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору (Мирн.)]: ~няло кого, що (о большом росте) безл. разг. повыгопяло кого, что, выгнало кого, что. повиганятися, -ниємося, -няєтеся и повигонитися, -ннмося, -нитеся мног. разг. повырастать (разг.), вырасти, разг. вытянуться [Молоде пагіння па горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору, ніби сходило на дріжджах (Н.-Лев.); Вже без нас повигонились клени І сади молоді зацвітають (Ст.)]. повигинати, -наю, -наєш мног. повыгибать (разг.), выгнуть, изогнуть [Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигипали шиї... (Коцюб.)]. повигнивати, -ває мног. повыгпивать (разг.), выгнить [Стріха місцями повигнивала, покрівля де-не-де провалилася (Мирн.)]. повигодовувати, -довую, -довуєш мног. по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)