Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нов 493 пов щать (разг.), повычистить (разг.), вычистить; (сделать чистым — ещё) очистить [Вона поприбирала, повимивала, повичищала все чисто в хаті (Н.-Лев.)]; 2) (кастрировать) повыхолащивать (разг.), выхолостить, охолостить. повичісувати, -сую, -суєш мног. 1) повычё- сывать (разг.), вычесать; 2) редк. порас- чёсывать (разг.), расчесать; (сделать причёски) попричёсывать (разг.), причесать [Дітям голови позмивала, повичісувала (Богод. у. — Сл. Гр.)]. повичунювати, -нюємо, -нюєте мног. разг. повыздоравливать (разг.), выздороветь, оправиться. повишарбвувати, -рбвую, -рбвуєш мног. [старательно] повымывать (разг.), [старательно] вымыть; (при помощи трения — ещё) [старательпо] оттереть. повишиваний вышитый [Розкішні червоні та сині квіти, повишивані на рукавах, дуже приставали до чорних брів, до червоних губів (Н.-Лев.)]. Ср. повишивати 1. повишивати, -ваю, -ваеш 1) мног. повы- шивать (разг.), повышить (разг.), вышить [У сорочках [Галя] усі груди повишивала, квітками унизала (Мирн.)]; 2) (ограниченно во времени) повышивать (разг.), вышивать (некоторое время) [Хазяїни були люди добрі, та не було мені вільного часу ні поспівать, ні потанцювати, ні сорочок хмелем повишивать (Н.-Лев.)]» повишкрябувати, -бую? -буєш мног. повы- скребать (разг.), повыскрести (разг.), выскрести; (ногтями — ещё) выцарапать. повиштовхувати, -тбвхую, -тбвхує.ш мног. повыталкивать (разг.), повытолкать (разг.), вытолкать, разг. иовыпйхивать, повыпих- нуть, выпихнуть [А чужачок і повиштовхував усіх пташенят, одного тільки й залишив (Донч.)]. повишукувати, -кую, -кусш мног. повыйски- вать (разг.), повыискать (разг.), выискать; (обнаружить) отыскать; (о средствах, способах и т. п.) изыскать; (обыскать) разг. исшарить [І де оце молоде покоління попа- биралось.. модної нервовості? Чи воно повишукувало її в книжках, чи в лексиконах? (Н.-Лев.)]. повищати, -щаю, -щаєш стать выше; (усилиться, подняться) повыситься [Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать номов повищала, хода стала певніша (Л. Укр.); Анте й: Ти думаєш, либонь, що і натхнення повищати від п'єдесталу може?(Л". Укр.)]. повищати, -щу, -щйш повизжать. повйще нар. разг. повыше (разг.), выше [Тут повище мосту притулилась до стіни башта (Свидн.); Вуха повище лоба не ростуть (Ном.)]. повищерблювати, -люю, -люсш мног. повы- щербить (разг.), выщербить, зазубрить, '(реже) вызубрить; (покрыть зазубринами разг. — ещё) иззубрить. повищипувати, -пую, -пуєш мног. повыщипывать (разг.), повыщипать (разг.), выщипать. повів,-ву дуновёпие, веяние [Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (Коцюб.); Та з уст в уста про них тоді ходили Перекази, і всім серця п'янили, Як теплий повів милої весни... (Рил.)]. повівання дуновение, веяние [В хвилюючім повіванні весни, нарешті в самих нас — якесь сподівання (Коцюб.)]. повівати, -ває 1) повевать, разг. подувать [Стало село притихати, став із лісів вітерець повівати (Черемш.)]; 2) (чем) безл. веять; (о струе воздуха, о распространении запаха и т. п.) тянуть [Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва (Граб.); Над водою вставав туман і повівало холодком (Вас.)]; 3) (колебаться от ветра) редк. веять, развеваться, поэз. реять [Знамено, знак сили і згоди громадської, повівало високо і весело в повітрі (Фр.)]. повід, -вода, мн. ч. поводи, -дїв повод, поводья [Чубенко мовчав, дивлячись кожному в вічі, і раптом покинув повід, зіскочив на землю (Янов.); Веде коня за поводи Та плаче Ярина (Шевч.); Доле сліпая, вже згинула влада твоя, Повід життя свого я одбираю від тебе, Буду шукати сама, де дорога моя!(ЛГ. Укр.)]; бути на ~воді в кого перен. быть на поводу у кого; попустити (пустити) ^водй прям., перен. отпустить поводья [Коневі пустив поводи і поглядає радо кругом (Фр.); Піщанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на повім хазяйстві подарував на сім'ю по дню поля (Мирн.)]. повідати, -даю, -даєш и повідувати, -дую, -дуєш, повідати, -даю, -дасш и повісти, -вім, -вісй рассказывать, рассказать, книжн. рит. поведывать, поведать [Малий чабанець., повертається смерком додому. Його перестріває друг, повідає, як дратувалися мати (Янов.); В ряді поезій Старицький звертається до передової інтелігенції, повідує їй свої думки, закликає її до боротьби проти гноблення Aст. укр. літ.); Попрошу співучу птицю—Хай повідає про тебе (Мал.); Слухайте, люди. Я би вам повів щось, але мусите мені дати слово, що нікому про се не скажете (Фр.)]. повідбивати, -ваю, -ваєш мног. 1) поотбивать (разг.), поотбйть (разг.), отбить; (колотя, отделить — ещё) поотколачивать (разг.), отколотить; (отломать разг. — ещё) отшибить; 2) (повредить) поотбивать (разг.), отбить [Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав (Ном.)]. повідбирати, -раю, -раєш мног. 1) (взять обратно, забрать) поотбирать (разг.), по- отобрать (разг.), отобрать; (силой — ещё) поотнимать (разг.), отнять; 2) (выделить из общего числа) поотбирать (разг.), поото- брать (разг.), отобрать [А на насіння повідбирай найкращі качани (Вишня)]; 3) (о деньгах, письмах и т. п.) уст. получить; О ^ти руки уст. отобрать подписи. повідвертати, -таю, -таєш мног. 1) поотво- рачивать (разг.), отвернуть, разг. отворотить; 2) (отогнуть, откинуть край чего- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)