Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нов 494 нов нибудь) поотворачивать (разг.), отворотить (разг.), отвернуть; 3) (сдвинуть в сторону) отворотить, разе, своротить; (опрокидывая — ещё) отвалить. повідгадувати, -дую, -дуєш мног. поотгады- вать (разг.), отгадать [Я ваші загадки всі повідгадував (Богод. у. — Сл. Гр.)]. повідгнивати, -ває мног. поотгнивать (разг.), отгнить [Як поморозив ноги та як зачали вони гнити, так і пальці повідгнивали (Черниг. у. — Сл. Гр.)]. повідгодовувати, -довую, -довуєш мног. пооткармливать (разг.), откормить, упитать, (реже) повскармливать (разг.), вскормить. повідгороджувати, -джую, -джуеш мног. по- отгораживать (разг.), отгородить; (разделить какой-нибудь перегородкой) поразго- рйживать (разг.), разгородить [Повідгороджували свої городи (Харьк. у. — С л. Гр.I повідгортати, -таю, -таєні мног. 1) отгрести; 2) (отогнуть край покрова, завёрнутое и т. п.) поотворачивать (разг.), отвернуть, разг. отворотить; (полу одежды и т. п. — ещё) отпахнуть . повідгризати, -заю, -заєш мног. поотгры- зать (разг.), отгрызть. повідгрібати, -баю, -баєш мног^ поотгре- бать (разг.), отгрести. повіддавати, -даю, -даёш мног. 1) поотда- вать (разг.), отдать; 2) поотдавать [замуж] (разг.), отдать замуж, повыдавать [замуж] (разг.), выдать [замуж] [Дівчаточок заміж повіддає (Квітка)]. повіддиматися, -мається мног. пооттопыри- ваться (разг.), пооттопыриться (разг.), оттопыриться; повыпячиваться (разг.), выпятиться [Землянки при самій землі, як могилки, повіддималися (Мирн.)]. повіддушувати, -шую, -шуєш мног. 1) (выжать сок из чего-нибудь) отдавить; 2) (нанести повреждение) поотдавливать (разг.), отдавить, разг. оттиснуть. повіддя1, (реже) поводдя поводья (мн. ч.) [Начальник вправно скочив з коня, віддав повіддя товаришеві (Бойч.)', Коло нього на повідді чорний кінь стоїть терпляче (Бажан); Бійці підтягують поводдя Во- роначам своїм (Мал.)]. повіддя2 половодье [І жаль, і горе, і кохання,— все разом піднялось в її душі й неначе затопило всю її душу слізьми, як повіддя весною затопляє береги (Н.-Лев.)]. повідерний поведёрный. повідерно нар. поведёрно. повідець, -дця поводок [Провідник шарпнув повідець (Куч.)] . повіджимати, -маю, -маєш (влагу из чего- нибудь) мног. поотжимать (разг.), по- отжать (разг.), отжать; (бельё—ещё) шшыжимйть (разг.), выжать, разг. пережать. повіджин?ти, -наю, -наєш мног. поотжинать (разг.), отжать [У кого позичали, — всім повіджинали (Сл. Гр.)]. повід'їдати, -даю, -даєш мног. поотъедйть (разг.), поотъёсть (разг.), отъесть повідкидати, -даю, -даєш мног. 1) поотбрй- сывать (разг.), поотбросить (разг.), отбросить, пооткйдывать (разг.), откинуть; (с силой разг. — ещё) поотшвырять (разг.), отшвырнуть; 2) (отогнув, отодвинуть) пооткйдывать (разг.), откинуть, поотворачивать (разг.), отвернуть; (полы одежды и т. п. — ещё) отпахнуть . повідковий спец. поводочный, поводковый. повідкопувати, -пую, -пуєш мног. пооткапы- вать (разг.), пооткопать (разг.), откопать; (преим. прям. — ещё) поотрывать (разг.), отрыть. повідкочувати, -чую, -чуєш мног. 1) (катя, отодвинуть в сторону) пооткатывать (разг.), пооткатйть (разг.), откатить; 2) (отогнуть завёрнутое) поотворачивать (разг.), отвернуть, разг. отворотить. повідкривати, -ваю, -ваєш мног. 1) пооткрывать (разг.), открыть [Душники повідкривали (Квітка)]', 2) (отвести в сторону) пооткрывать (разг.), открыть; (люк, заслонку и т. п. — ещё) пооткйдывать (разг.), откинуть; (полы одежды и т. п. •— ещё) отпахнуть; 3) (отыскать путём изучения) открыть, найти. повідкручувати, -чую, -чуєш мног. 1) по- откручивать (разг.), пооткрутйть (разг.), открутить; (вертя на нарезке — ещё) по- отвёртывать (разг.), отвернуть, отвертеть (разг.), поотворачивать (разг.), отворотить (разг.), поотвйичивать (разг.), отвинтить [Цілий день робота якось не йшла в Андрія. Треба гайки повідкручувати — хлопець ключа забуде на верстаті, шукає молотка— а він перед очима лежить (Бойч.)]; 2) (отломать) разг. поотвёртывать, отвернуть, отвертеть, поотворачивать, отворотить. повідкушувати, -шую, -шуєш мног. поот- кусывать (разг.), откусить, разг. откусать [Цариця й загадала їй [комашні], щоб вона вночі полізла на дерево і за одну ніч повідкушувала птиці пір'я коло крил (народна казка)]. повідлазити, -зимо, -зите мног. поотлезать (разг.), отлезть, поотползать (разг.), отползти. повідламувати, -мую, -муєш мног. поотла- мывать (разг.), поотломать (разг.), отломать, отломить. повідлітати, -таємо, -таєте мног. поотле- тать (разг.), отлететь; (удалиться куда- нибудь — ещё) поулетать (разг.), улететь [Дударик: Товариш Соха любить тільки І усіх повчати, і такими словами, що з нашого району навіть усі граки повідлітали— не витримали його голосу (Корн.)]. повідлучати, -чаю, -чаєш мног. 1) книжн. уст. поотлучать (разг.), отлучить; (обособить кого-нибудь) отделить; 2) (о ребёнке) отнять от груди, отлучить [от груди]; 3) с.-х. поотлучать (разг.), отлучить. повідмерзати, -зає мног. поотмерзать (разг.), отмёрзнуть. повідмиканий бтпертый; отомкнутый [Всі двері повідмикані були, то не трудно здогадатись, що хазяї недалеко (Свидн.)]. Ср. повідмикати. І повідмикати, -каю, -каєш мног. поотшірать |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)