Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нон 4УУ нов зеленого листу (Козач.); Славний рух, початий ленінградцями, широкою повінню розлився по всій країні (Рад. Укр., 1948, /); В хатах, па городах, по вулицях і на річці — скрізь розливалася повіддю масна новина (Дозл.)]. повідь2, -ді редк* рассказ [Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував (Чуб.)]. повіз, -возу уст. коляска, экипаж; (проще) повозка [Молодий приїхав за нею на четверику.. Посідали наші у той повіз (Вовч.); Приїхав під рундук повіз шістьма кіньми (народна казка)]. повій, <-в6ю, повійка бот. (Сопю&иіш Ь.) вьгонбк [Окопи заросли колючою повійкою (Коцюб.)]. повійниця см. повія. повій іути, -не и повінути, -віне повеять; (о ветре — ещё) подуть, разг. пахнут:» [Теплою весною Повійнуть не вспіє, — Листячко рясненьке Всі гаї окриє (Граб.); Повінув вітрець; розірвав димчасту хмарку, що застувала сонце (Мирн.); Здається — повійнуло на завмерлий хутір з вікової давнини казковим сном, чарівним і теплим (Вас); Квіточки так ходора й ходять.. Свіженькі: пахощами так од них і повінуло (Барв.)]. по-військовому нар. по-воєнному [Віп одягся. Надів потім шинель зверху й туго, по- військовому» підгїерезався поясом (Головко)]. повік, повіки нар. разг. ввек, уст. вовек, вовеки [Ще стукав кулемет ворожий, Та знали ми — ніхто не зможе Скорити Харків наш повік: Тут став ногою більшовик! (Літ. газ., 1946, X); Будь же ти повік благословенна, Нива наша, нива повоєнна!.. (Шер.); Будем жити повіки, як води Дніпра голубі (Мал.)]. повіка веко; (мн. ч.: повікп, -вік) веки, уст. вежды [В куточку накритого повікою ока блищала ще свіжа сльоза (Кдцюб.); Фе- доренко тихо застогпав і стомлено сталив повіки (Кач.)]. повік-віки нар. на веки вечные, уст. наивеки веков. повіки1 см. повік. повіки2 см. повіка. повікувати, -кую, -куєш разг. долго прожить. повільний мёдленпый; (непроворный — ещё) медлительный; (не быстрый — ещё) тихий; (совершающийся исподволь —• ещё) постепенный; (ровный, без резких переходов — о звуках, речи, движениях и т. п. — ещё) плавный [Танець починається в повільному темпі, щоразу наростаючи і захоплюючи наприкінці своєю енергійністю (Рад. Укр., 1954, І); її повільні рухи, землистого кольору обличчя, опущені додолу кутики уст свідчили про перевтому (Коцюб.); Я, бачите, зроду повільпий собі (Фр.); Справді, ранок вже надійшов. Тихий, повільпий і невиразний (Смол.); Та Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Вовч.); Піхотинці посувалися повільними методичними хвилями І (Гонч.)]; »^ні думки ленивые мысли; •^ним кроком, ^ними кроками медленным шагом [Повільним кроком пін пішов до покою, де були зібрані старші (Фр.); Анна похилила голову і повільними І кроками рушила на своє місце (Гал.)]; ! ^-»ний х і д тихий ход. повільність, -пості медленность; медлительность; постепенность; плавності, (Почувся І сигнал — їх паздоганяла автомашина. Шо- | ферові, певно, набридло вести її з убнп- I чою повільністю слідом за пішоходами (Жур.); Вона навіть ходити стала інакше, зникли її повільність у рухах г пригніченість (Бойч.); Алісв.. промовляв, як завжди, вдумливо, повільно.. Ця повільність у словах дуже дисгармоніювала з усією поведінкою цієї людини, надзвичайно швидкої в рішеннях, людини, що найбільше І не любила неповоротких і нерішучих (Донч.)]. Ср. повільніш. повГльно нар. медленно; медлительно; тйхб; І постепенно; плавно [Щорс повільно, за- І мислившись, підіймається на тендер паровоза (Скляр.); Годинник повільно вдарив три рази, і на естраді заграла музика (Трубл.); З села багато бідняків ходило заробляти на новобудови, які повільно врізалися в тайгу сліпучими лезами електричних вогнів (Донч.)]. Ср. повільпий. повінути см. повійнути. повінчаний церк. повёнчапный, обвенчанный [Тесляр убогий Тебе повінчану веде В свою убогую хатину (ЇІІевч.)]. повінчання "церк. венчание [Спродать би то, та молодій Купить хустиночку до речі. Та й за повінчання оддать (Шевч.)]. повінчати, -чаю, -чаєш церк., перен. повеп- чать, обвенчать [Уже сьогодні їх заручають, А через тиждень і повіпчають... (Л. Укр.); Голоту й землю повінчать! тоді лиш буде вічна згода (Тич.)]. повінчатися, -чаюся, -чаєшся церк. повенчаться, обвенчаться [Поєднались. Молодиця Рада та весела, Ніби з паном повінчалась— Закупила села! (Шевч.); От і повінчались; ходять по селу та на весілля запрошують (Вовч.)]. повіншування уст. поздравление. повіншувати, -шую, -шуєш уст. поздравить [2 - г а пани а..: Вас можна повіншувати? ..Мені казали, що ви заручені (Л. Укр.)]. повінь см. повідь1. повїрена, -пої сущ. поверенная; наперсница. Ср. повірений 2. повірений, -його сущ. 1) юр. поверенный; ~-ний у справах дипл. повррепиый в делах; п р и с я ж н и й ~»ний дорев. присяжный поверенный [В січні 1892 року Ленін був зарахований в списки помічників присяжних повірених і з березня почав виступати як оборонець в самарському окружному суді (Біогр. Леніна)]; 2) (лицо, которому поверяют секреты, тайны) поверенный, уст. наперсник [Секретар комсомолу Маслов був його сердечним повіреним (Собко)]. ' повірити1, -рю, -риш поверить; (в кого, во 32—2438 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)