Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пов 498 пои что книжн. — еще) уверовать [Урядові І робітників і солдатів повірить увесь світ, бо всякий розуміє, що робітник і бідніший селянин нікого грабувати не хоче (Ленін); Жодної шибки в вікнах, ну, повірите, навіть рами де-де повиймали (Ле); Вона казала се так весело і твердо, Що я повірила в свою щасливу долю, І вірила, аж поки не зросла... (Л. Укр.)]. повірити2 см. повіряти. повірка воен. поверка [Повірка вже закінчилась, старшини один за одним бігали з рапортами до чергових (Гонч.)]. цэ-вірменському, цо-вірменськи нар. по-армянски. повірник поверенный (сущ.), уст. наперсник [Привіт тобі, мій друже вірний, гаю, повірнику моїх найкращих дум! (Фр.)]. повірниця поверенная (сущ.), уст. дапёрсница. повірувати, -рую, -руєш повёровать (разг.), несоверш. веровать, верить [некоторое время] [Повіруєм ще трохи в волю. А потім жити почнемо Між людьми, як люде (ПІевч.)]. повір'я поверье [—Коли гине герой — падає з неба і згасає його зоря, — говорило колись старе повір'я (Рад. Укр., 1946, V); У всякім подвір'ї своє повір'я (приказ- г ка)]. повіряння исповедание. повіряти, -ряю, -рясш, повірити, -рю, -риш 1) поверять, поверить, книжн. исповедовать (несоверш. и соверш.), разг. исповедать (соверш.) [Нестір з дружиною перемовляється, повіря свої думи (Горд.)]; І 2) разг. доверять, доверить, разг. пове- I рять, поварить [Може, трапиться такий добрий чоювік, що й повірить йому таку суму (Квітка)]; 3) разг. давать в долг, дать в долг [Вона мене здавну знає, мед- горілку повіряє (Чуб.)]. повісити, -вішу, -вїсиш повесить; (лишить жизни через повешение — ещё) удавить, разг. вздёрнуть [Повісила на кілочок чистий рушник (Квітка); Не довго думали І судді] — ріпній І Щуку на вербі повісити знеліли (Гл.); Ш є в ч є н ко: ..А як об'являть волю, то тебе Повісять враз на першому суку І (Коч.); Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь (Ном.)]; 0 ~-»ти голову перен. разг. повесить голову [Повісивши голову, поплентався Федірко з вигону (Збан.)]; ~^ти носа перен. разг. повесить пос [Потягли піщани по домівках, носи повісивши (Мирп.)]. позіситися, -вішуся, -вїсишся повеситься; удавиться [Сяя [Оксана] повісилась на шию капітанові, захотіла разом панею бути (Квітка); К а з и б р і д: Ба, та що тут робиш? Р я б и п а: Хіба не бачиш? Повіситися хочу (Фр.)]. Ср. повісити. повісмо связка пеньки или льпа, подготовленная к прядению [От баба дала дідовій дочці повісмо конопель, щоб вона за ніч спряла (Рудч.); У Олени Іванівни, певно, завалялося де повісмо прядива... От і борода готова! (Мирн.)]. повіспбваний редк. изрытый бспой; в оспи- І нах [Прозора капелька непроханою забриніла на повіспованій щоці {Ле)]. повістевий лит. повести (род. п. от повесть); ~вий жанр жанр повести [До повістевого жанру Шевченко звертається у 1844 р. . (Рад. літер., 1949, 10)]. повісти см. повідати. повістйти, -віщу, -вістйш редк. рассказать, книжн. рит. поведать [Землі своєї зелень та блакить Любив я серцем, і на схилі віку Хотів про те правдиво повістить (Рил.)]. повістка 1) повестка [Незабаром Карпо одержав повістку і, пройшовши комісію, був зарахований до діючої армії (Риб.)]; 2) (сиг* нал) воен., ж.-д. повестка [О дванадцятій задзвонили, нарешті, повістку їхньому поїздові (Головко)]; 3) уст. редк. расекбз; (забавное выражение) присказка, прибаутка [Вія зацікавлював дітей То повістками, то казками (Фр.)]. повістувати, -тую, -туєш разг. рассказывать; (подробно, бесстрастно книжн. ' ещё) повествовать [Страшно [Никифор] боїться своєї бесіди, що нею повістуватиме домівці про Чічку (Черемш.); Далі Володимир Ілліч повістує документами, як визискували заробітчан на жнивах різні категорії сільських кровососів (Волоіи.)]. повістяр, -ра автор повестей; редк. повествователь [Хто в грудях почува високий дар, Поет і повістяр, творець картин і статуй Народу й Партії свойого серця жар Хай чесно віддає, бо він у них узятий (Рил.); Марлінський був першим нашим повістярем, був творцем, або, краще сказати, зачинателем російської повісті (перекл. з Бєлінського)]. повість, -ті 1) лит. пбвесть [Андрій Дмитрович позичав йому для читання повісті Купера (Козл.)]; невеличка ~-»ть маленькая пбвесть; разг. прен. повестушка; 2) уст. рассказ, книжн. повествование, уст. пбвесть [І почав про випадок страшний Розповідати він! про Стольника старого Та про дочку його. Але іге раз тривога Спиняла повісті нерівну течію (перекл. Рильдького); Не вір, мужу, своїм очам — лише моїй повісті (Ном.)]. повіт, -ту ист. уезд, обл. повет [Ліський повіт був одним з найбідніших гірських повітів у колишній Галичині (Козл.); Не може вій тепер прогнати, бо з самого повіту дозвіл взяли на цей майдан (Шиян)]- повітання разг. приветствие [Почулися в громаді Веселі оплески та повітання раді (перекл. Рильського)]. повітати, -таю, -таєш разг. приветствовать [Обійняв би весь мир, словом всіх повітав, З побажанням удавсь голубливим...(Граб.); Мої очі радісно повітали перший проблиск сходячого сонця (Фр.)]. повітатися, -таюся, -тасшея поздороваться [Рясничка швидко опинилася коло Чабанової хати і повіталася: — Добридень, сусідоньку! (перекл. з Вовчка)]; ^тися в хату разг. приветствовать всех [общим поклоном] [Увійшов Максим, повітався у |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)