Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пов 500 пои ещё) перевешать (разг.); (лишить жизни через повешение — ещё) удавить, разг. устг вздёрнуть [Закопали [рибалки] в пісок палі, примостили зверху балку й повішали казаки (Н.-Лев.); А якщо зробите не так — Повішаю усіх, неначе тих собак (Гл.)]; О ^ти носи перен. разг. повесить носы [Орли! Чого носи повішали? Сидите собі тут і нічого не знаєте? Розгром німців під Москвою! (Куч.)]. повішатися, -шаюся, -шаєшся повеситься; удавиться. Ср. повішати. повішена, повішана 1) прич. см. повішений 1; 2) (род. повішеної, повїшаної) сущ. повё- • шенная [Лікарка оглянула повішену, зробила обшук, але, крім записки в пазусі, нічого не знайшла (Чорн.)]. повішений, повішаний 1) прич. повешенный; перевешаїггшіі; удавленный; вздёрнутый [Де трапляється ямка в скелі, там причеп- люються ялинки., й стоять по стіні, неначе повішані зелені канделябри (Н.-Лев.); Я йду до повішеної жінки, змітаю сніг їй з очей і дивлюся (Янов.); У полум'ї, повішані На кроквах, чорніють Панські трупи (Шевч.)]; ср. повішати; 2) (род. повішеного, повітаного) сущ. повешенный (Шибениця в порту, і троє повішених гойдаються на пій (Куч.)]. повішеник висельник; (повесившийся) удавленник' (разг.) [Най повішеника ховав, пай люди це місце обминають (Черемш.)]. повішення, повішання повешение; страта через ^ня казнь через повешение. повія, редк. повійниця проститутка, эвф. публичная женщина, разг. гулящая, вульг. уст. уличная [девка], вульг., презр. шлюха [—І-гій на вас, що це ви вигадали! — заторохтіли молодиці. — Хто з вас сміятиметься, з чого? Та ж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб.); Обзавівся [Максим] якоюсь повійницею та й гуляв іноді з нею... (Мирн.)]. повіяти, -вію, -вієш 1) повеять; (о ветре — ещё) подуть [Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув карі очі, Повій, вітре, опівночі! (Руд.)]; 2) (чем) безл. повеять; (охватить дуновением — ещё) пахнуть; (о струе воздуха, о распространении запаха и т. п. — ещё) потянуть [Прохолодою повіяло з лісу (Ст.); З часу приїзду Сергія він уже знав і почував, що в колгоспі повіяло чимсь новим, свіжим (Козач.)]; 3) (очистить зерно и т. п.) с.-х. повеять; 4) (отправиться куда-нибудь) разг. редк. пуститься, податься, потащиться; см. ещё повіятися. повіятися, -віюся,-вієшся (отправиться куда- нибудь) разг. пуститься, податься, потащиться [Сашко десь повіявся до хлопців (Коп.); Пани кудись повіялись у чужі землі (Барв.)]. повкидати, *даю, -даєш мног. повбрасывать (разг.), вбросить, разг. повкйдывать, вкидать; (в беспорядке) побросать [Ті, що повкидали у став добро, тепер жалкували (Коцюб.)]. повкладати, -даю, -да>лп мног. 1) поуклады- вать (разг.), уложить, поскладывать (разг.), сложить; 2) (заставить лечь) поукладывать (разг.), уложить [Малят повкладали спати (Янов.)]. повкладатися, -даємося, -даєтеся мног. по- укладываться (разг.), улечься [Брати, пообідавши своєю сухою стравою.., повкладалися прямо на траві (Мирн.); Потім рибалки повкладалися спати (Мирн.)]. повкбпуванпн мног. вкопанный [Діти стояли, як повкопувані; ще Антосьо не так, а що той, то як стовп — щоб поворухнувся! (Свидн.)]. повкопувати, -пую, -пусш мног. повкалывать (разг.), вкопать. повкорочувати, -чую, -чуєш мног. поукорй- чивать (разг.), поукоротйть (разг.), укоротить [— Ну, як, товаришу хірург, — запитує старий, — кишки у моїх партизанів у порядку? Хоч би ви їм трошки їх повкорочували, чи що, бо ніяк харчів не настачу! (Я нов.)]. повкривати, -ваю, -ваєш мног. 1) поукры- вать (разг.), укрыть, покрыть [Перше [потерча]: Нас матуся положила., і лататтям повкривала (Л. Укр.)]; 2) (поверхность чем-нибудь) покрыть, усеять [Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали (Руд.I повкриватися, -ваємося, -ваг.теся 1) поукры- ваться; укрыться, покрыться [Полягали на печі, ще й кожухами повкривалися (Харьк. ?/. — Сл. Гр.)]: 2) покриться, усеяться. Ср. повкривати 1 — 2. повлазити, -зимо, -зите и повлізати, -заємо, -заєтс мног. повлезать (разг.), влезть [Тільки повлазили всі шершні в пору, лисиця взяла каменючку, туго заткнула нору (народна казка); — Нічого нема дивного для того, хто змалку вчиться. Потрошку воно все повлазить в голову, — говорив Дашкевич (П.-Лев.)]. повлаштовувати, -товую, -товуєш мног. устроить [Заруба і біля цих студентів таки добре упрів, поки повлаштовував їх та попристроював до роботи на полі (Куч.)]. повлаштовуватися, -товуємося, -товуєтеся мног. устроиться [А сестри? ..Вона дасть їм притулок у власному домі, доки не повиходять заміж або не повлаштовуються десь на роботу (Вільде)]. позлежуватися, -жуються мног. вылежаться [Уже повлежувалися груші (Киев. у. — Сл. Гр.)]. повлізати см. повлазити. повлітати, -таємо, -таєте мног. повлетйть (разг.), влететь [Ельфи повлітали знов у квітки, квітки постулялися і поспули (Л. Укр.)]. повлягатися, -гаємося, -гаєтеся мног. улечься [Повдягався народ спати (Змиев, у.-* Сл. Гр.)]. повмивати, -ваю, -васш мног. поумьтвЗть (разг.)у умыть. повмиватися, -ваємося, -вастеся мног. по- умываться (разг.), умыться [Бурлаки встали, повмивались (Н.-Лев.)]. повмирати, -раємо, -раєте мног. поумирать |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)