Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 545):
Попередня 
Наступна

пов
500
пои
ещё) перевешать (разг.); (лишить
жизни через повешение — ещё) удавить, разг.
устг вздёрнуть [Закопали [рибалки] в
пісок палі, примостили зверху балку
й повішали казаки (Н.-Лев.); А якщо
зробите не так — Повішаю усіх, неначе тих
собак (Гл.)]; О ^ти носи перен. разг.
повесить носы [Орли! Чого носи повішали?
Сидите собі тут і нічого не знаєте?
Розгром німців під Москвою! (Куч.)].
повішатися, -шаюся, -шаєшся повеситься;
удавиться. Ср. повішати.
повішена, повішана 1) прич. см. повішений 1;
2) (род. повішеної, повїшаної) сущ. повё-
• шенная [Лікарка оглянула повішену,
зробила обшук, але, крім записки в пазусі,
нічого не знайшла (Чорн.)].
повішений, повішаний 1) прич. повешенный;
перевешаїггшіі; удавленный; вздёрнутый
[Де трапляється ямка в скелі, там причеп-
люються ялинки., й стоять по стіні,
неначе повішані зелені канделябри (Н.-Лев.);
Я йду до повішеної жінки, змітаю сніг
їй з очей і дивлюся (Янов.); У полум'ї,
повішані На кроквах, чорніють Панські
трупи (Шевч.)]; ср. повішати; 2) (род.
повішеного, повітаного) сущ. повешенный
(Шибениця в порту, і троє повішених
гойдаються на пій (Куч.)].
повішеник висельник; (повесившийся)
удавленник' (разг.) [Най повішеника ховав,
пай люди це місце обминають (Черемш.)].
повішення, повішання повешение;
страта через ^ня казнь через повешение.
повія, редк. повійниця проститутка, эвф.
публичная женщина, разг. гулящая, вульг.
уст. уличная [девка], вульг., презр.
шлюха [—І-гій на вас, що це ви вигадали! —
заторохтіли молодиці. — Хто з вас
сміятиметься, з чого? Та ж ви не повія яка,
вибачайте на слові, адже вам не пусте в
голові, не розпуста (Коцюб.); Обзавівся
[Максим] якоюсь повійницею та й гуляв
іноді з нею... (Мирн.)].
повіяти, -вію, -вієш 1) повеять; (о ветре —
ещё) подуть [Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину, Де покинув карі
очі, Повій, вітре, опівночі! (Руд.)]; 2) (чем)
безл. повеять; (охватить дуновением —
ещё) пахнуть; (о струе воздуха, о
распространении запаха и т. п. — ещё)
потянуть [Прохолодою повіяло з лісу (Ст.);
З часу приїзду Сергія він уже знав
і почував, що в колгоспі повіяло чимсь
новим, свіжим (Козач.)]; 3) (очистить
зерно и т. п.) с.-х. повеять; 4)
(отправиться куда-нибудь) разг. редк. пуститься,
податься, потащиться; см. ещё повіятися.
повіятися, -віюся,-вієшся (отправиться куда-
нибудь) разг. пуститься, податься,
потащиться [Сашко десь повіявся до хлопців
(Коп.); Пани кудись повіялись у чужі
землі (Барв.)].
повкидати, *даю, -даєш мног. повбрасывать
(разг.), вбросить, разг. повкйдывать,
вкидать; (в беспорядке) побросать [Ті, що
повкидали у став добро, тепер жалкували
(Коцюб.)].
повкладати, -даю, -да>лп мног. 1) поуклады-
вать (разг.), уложить, поскладывать (разг.),
сложить; 2) (заставить лечь) поукладывать
(разг.), уложить [Малят повкладали спати
(Янов.)].
повкладатися, -даємося, -даєтеся мног. по-
укладываться (разг.), улечься [Брати,
пообідавши своєю сухою стравою..,
повкладалися прямо на траві (Мирн.); Потім
рибалки повкладалися спати (Мирн.)].
повкбпуванпн мног. вкопанный [Діти стояли,
як повкопувані; ще Антосьо не так, а
що той, то як стовп — щоб поворухнувся!
(Свидн.)].
повкопувати, -пую, -пусш мног.
повкалывать (разг.), вкопать.
повкорочувати, -чую, -чуєш мног. поукорй-
чивать (разг.), поукоротйть (разг.),
укоротить [— Ну, як, товаришу хірург, —
запитує старий, — кишки у моїх партизанів
у порядку? Хоч би ви їм трошки їх
повкорочували, чи що, бо ніяк харчів не настачу!
(Я нов.)].
повкривати, -ваю, -ваєш мног. 1) поукры-
вать (разг.), укрыть, покрыть [Перше
[потерча]: Нас матуся положила., і
лататтям повкривала (Л. Укр.)]; 2)
(поверхность чем-нибудь) покрыть, усеять [Вже
дружину твою, княже, Птиці повкривали
(Руд.I
повкриватися, -ваємося, -ваг.теся 1) поукры-
ваться; укрыться, покрыться [Полягали
на печі, ще й кожухами повкривалися
(Харьк. ?/. — Сл. Гр.)]: 2) покриться,
усеяться. Ср. повкривати 1 — 2.
повлазити, -зимо, -зите и повлізати, -заємо,
-заєтс мног. повлезать (разг.), влезть
[Тільки повлазили всі шершні в пору,
лисиця взяла каменючку, туго заткнула
нору (народна казка); — Нічого нема
дивного для того, хто змалку вчиться.
Потрошку воно все повлазить в голову, —
говорив Дашкевич (П.-Лев.)].
повлаштовувати, -товую, -товуєш мног.
устроить [Заруба і біля цих студентів
таки добре упрів, поки повлаштовував їх
та попристроював до роботи на полі
(Куч.)].
повлаштовуватися, -товуємося, -товуєтеся
мног. устроиться [А сестри? ..Вона дасть
їм притулок у власному домі, доки не
повиходять заміж або не повлаштовуються
десь на роботу (Вільде)].
позлежуватися, -жуються мног. вылежаться
[Уже повлежувалися груші (Киев. у. —
Сл. Гр.)].
повлізати см. повлазити.
повлітати, -таємо, -таєте мног. повлетйть
(разг.), влететь [Ельфи повлітали знов
у квітки, квітки постулялися і поспули
(Л. Укр.)].
повлягатися, -гаємося, -гаєтеся мног. улечься
[Повдягався народ спати (Змиев, у.-* Сл.
Гр.)].
повмивати, -ваю, -васш мног. поумьтвЗть
(разг.)у умыть.
повмиватися, -ваємося, -вастеся мног. по-
умываться (разг.), умыться [Бурлаки
встали, повмивались (Н.-Лев.)].
повмирати, -раємо, -раєте мног. поумирать

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)