Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол .503 поп гарпий колос хилить стебло до землі (Рад. Укр.; 1951, VI)]. повнозерність, -пості с.-х. полно^зёрность* повнозначний грам, знаменательный. повнокровний полнокровный [Це був повнокровний чолов'яга середнього віку, із спокійним обличчям, випещеним русявим усом {Горд.)\ Нині місто [Ізмаїл] живе повнокровним культурним життям (Літ. газ., 1955', І); У високохудожньому творі ми завжди знаходимо живі, повнокровні людські образи (Рад. Укр., 1953, ХІТ)]. повнокровність, -ності полнокрбвность. повнокровно нар. полнокровно. повнокров'я полнокровие. повнолиций полнолицый. повнолітній совершеннолетний [Д о л о її: ..Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний, я не хлоп'я давно! (Л. Укр.)]. повноліття совершеннолетие [Кассандра: Але для того, щоб знести долі погляд, повноліття твого ще мало (Л. Укр.)]. повнометражний кип. полнометражный. повномірний полномерный. повно-повнісінько нар. разг. полным-полно; битком набито [У сараї в Тимка повно-^ повнісінько всіляких чудесних речей (Донч.)]. повноправний полноправный [Верховним органом партії повинен бути з'їзд, тобто збори виборних від усіх повноправних організацій.. (Ленін); Я стала повноправною громадянкою своєї соціалістичної держави, я беру участь у виборах до Рад (Донч.)]. повноправність, -ності полноправие, полноправность. повноправно нар. полноправно [3 часу створення «Роману російського поміщика» тема народу повноправно входить у творчість [Льва] Толстого (Рад. літер., 1957, 2)]. повноправ'я редк. полноправие, полноправность [І до бою сміло став я проти панства, царства мли, за свободу й повноправ'я (Тич.)]. ^ повносилий разг. полный сил [Руський народ — всіх знедолених друг, Наче орел, повносилий, крилатий, Гори й моря озирає навкруг (Мас.)]. повносистемний спец. полносистёмпый [Необхідно заохочувати колгоспи до створення риборозплідників, повносистемних ставкових рибоводних господарств (Колг. Укр., 1959, 3)]. повносити, -ношу, -носиш мног. повносить (разг.), внести [Мужики в одну мить повносили мішки й повернули вози назад на греблю (Н.-Лев.)]. повнота полнота [Сагайда встав, потягнувся, почуваючи в усьому тілі солодку повноту сили й енергії (Гонч.)]\ ^та в л а д и полнота власти [буржуазія прагнула прибрати до своїх рук усю повноту державної влади, щоб придушити в країні революційний рух (Іст.. Укр. РСР)]\ в і д ~ ти почуттів от полноты чувств [Від повноти почуттів Котовський ляснув Ласточкіна по плечу (СмоЛ.)]. повнотілий полнотелый [Видко, була вона колись стрункою, але роки вже зробили її повнотілою (Збан.)]. повнотою нар. редк. полностью [Що гетьман знущається, мстить їй — це вона повнотою відчула (Ле)]. повноцінний полноценный [Заробили ми по триста Повноцінних трудоднів (Ол.)]. повноцінність, -ності полноценность [Вітчизні віддати — не вигризки душ, А всю повноцінність життя або смерті (Бажан)]. повнощокий полнощёкий [Позуючи, повнощокий, булькатий Хома надимався ще більше, «аби бути страшнішим» (Гонч.)]* повнурюватпся, -рюємося, -рюстеся мног. погрузиться; (перен. — ещё) углубиться [Всі повнурювались в книжку і нічичирк (Свидн.)]. пбвня 1) полполунпе [Затемпенпя можуть статись тільки тоді, коли иовомісяччя або повня бувають поблизу одного з двох вузлів орбіти Місяця (Астр.)]; завбільшки в ~ню величиною в полную луну [Він [сурмач] усе грав та грав, надимаючи щоки завбільшки в повню (Коцюб.)]; 2) обл. изобилие [Ну, а зараз — Врожай добрячий. І товар, і коні. І в полі, як то кажуть, і в господі — Усюди знову повня (Вире.)]; О перейти дорогу у ~-»ні этн. перейти дорогу с полными вёдрами. пововтузитися, -тужуся, -тузишся повозиться ; (беспокойно двигаться некоторое времяу сидя на чём-нибудь разг. — ещё) поёрзать, (ползая) поелозить [А Гордій вже був на погах, бо спав він одягнений, тільки треба було пововтузитись чимало, щоб припасувати до ніг те, що служило йому взуттям (Коп.)]. по-вовчому, редк. по-вовчи нар. по-волчьи [Трохи розтягнутий широкий рот з довгими та широкими губами став хижий якось по-вовчому (Н.-Лев.); Оглянувся по- вовчи і тюпцем понад яром (Ст.)]. поводар см. поводир. поводатар см. поводир. поводатарка проводница [Овайюак навпомацки обійшов першу ярангу, до якої його підвела поводатарка (Трубл.)]. повбдля см. повіддя1. поводження поведение; (манера держаться) обращение, разг. обхождение [Марко любив стежити, як змінюється вираз обличчя і поводження Богдана Петровича на гїо- чатку уроку (Коп.); В поводженні з нею він був веселим, жартівливим товаришем (Шиян)]; ввічливе ~ня з паса- ж й рами вежливое обращение с пассажирами; школ яре ьке^ия школьническое поведение; школьничество; н е- дбале (неуважне) ~ня з ким небрежное (невнимательное) обращение с кем. поводи см. повід. поводйр, -ря, поводар, -рй, поводатар, -ря 1) проводник, уст поводырь, (реже) вожак, обл вожатый (сущ.), водырь .[Дід з поводирем.. дійшов до старої могили |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)