Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пои 504 пок й спинився (Собко); Нагайками розганяли чигиринців, шукали другого кобзаря та їхнього новодатаря (Ле)\ Данило: ..Чисте серце — найкращий поводар, а розум часто блудить! (Тоб.)]; 2) (руководитель) вожак. поводити1, -джу, -дмш, повести, -веду, сведёт (чим, реже що) поводить, повести (чем), водить (чем) {только несоверш.) [Катря сиділа з ногами па полу, гризла оріхи й поводила по порожній хаті великими очима (Вас); Зайде сонце — Катерина По садочку ходить. На рученьках носить сина, Очиці поводить (Шевч.); П и- с а р: Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе —- й слабого з постелі зведе (Тоб.); Хлопці, дівчата втягли в свое коло зніяковілого Марка, що спочатку лише мовчки слухав ті розмови, здивовано поводив плечима (Горд.); Ганна Іванівна повела бровами (Шовк.)]. поводити2, -джу, -дині: ~ти себе (о поведений) вести себя; (о людях — ещё) держать себя, держаться [Відомо, що окремі сорти с.-г. культур залежно від грунтово- кліматичних умов поводять себе по-різному (Колг. вироби. енцикл.); Прилад справді поводив себе ганебно (Гонч.)]; ^ти себе з ким вести себя с кем, обращаться с кем [Мати поводила себе з 'гостями поважно, усміхалась до них поблажливо (перекл. з Горького)]. поводити, -воджу, -водиш поводить [Коли б мене молодий Хоч по хаті поводив (Чуб.); Він хотів і собі хоч трошки поводити змія й почав смикати за шнур (Ланч); Піднявши руку» механік виставив наперед палець, поводив ним перед своїм носом (Трубл.); їм [панам] ще хотілося поводити нас на уривочку... Хоч вам цар волю й дав — так земля ще наша... (Мирн.)]; ~ти за н і с разг. поводить за нос [На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (Жур.)]. поводитися1, -джуся, -дишся, повестися, -ведуся, -ведешся вести себя, повести себя, (только несоверш.) держаться, держать себя; (с кем, с чем — ещё) обращаться (только несоверш.), обходиться, обойтись, поступать, поступить [Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив, поводься так, щоб ворогу було страшно (Довж.)\ Хмельницький повівся дипломатично, він не став ні розпитувати Немирича, ні висловлювати своїх міркувань (Панч); Галині було приємно, що батько поводиться з нею як з дорослою (Донч.); Вірив і не вірив Данько своєму несподіваному щастю, не знаючи ще, як йому повестися далі з своїм виграшем (Гонч.)]; ~ тися відлюдкувато см. відлюдкувато; *— тися зарозуміло держать себя высокомерно, разг высокомерничать; ~ тися пахабно разг. вести себя нахально, нахальничать; ~тпся п о в а ж н о держать себя солидно, разг. солидничать; ^>тися по-звірячому поступать но-звёрскн, зверствовать; ~тися по-хамському (похай с ь к и) разг. вести себя по-хамски, , хамить; ~тися ио-школ ярсько- м у разг. школьничать; *^тися с к р 6 м- н о держаться скромно; гатися статечно держаться строго. поводитися2, -литься 1) (быть обычным) безл. вестись [Бач, як у вас поводиться. Як за Хмельницького поводилось (О., 1861, III— Сл. Гр.)]; як ^ться разг: как водится [Привітали, як поводиться, матір (Барв.)]; 2) (кому) безл. разг. везти; (о наличии тех или иных условий жизни) разг. Живётся, жилось [Підсіла до того чоловіка і просила, щоб розказав, де він його [Василя) бачив і як йому поводиться (Квітка); Прожив він в тій хаті не малий час і поводилось йому не зле (Чуб.)]; я к вам ~ться? как вам живётся?, как вы поживаєте? [Іван: ..Ну, як же вам поводиться? (Фр.)]; 3) разг. редк. происходить [Ся молодиця знала усе, що з Оксаною поводилось, і не раз вона плакала з нею об такій її годині (Квітка)]. поводитися, -воджуся, -водишся разг. поводиться. поводіння уст. поведение [Смеркає. Руфін сам.. В його поводіпні видко не тільки • нетерплячку, але й тривогу (Л. Укр.); Зробивши деякі уваги щодо костюмів та поводіння на сцені, Галя почала роздавати ролі (Вас.)]. поводок, -дка 1) уменьш. поводок; 2) разг. вожжа; (чаще мн. ч.: поводки, -ків) вожжи; н а ^дку в кого перен. разг. на поводу у кого [Він [Щорс] давав відсіч тим, які йшли на поводку в меншовиків (Скляр.)]\ 3) рыб. поводок [Потім Тося справила перемет — всім переметам перемет, на сто гачків різного калібру і з поводками, завдовжки теж різними (Смол.)]. повоєнний послевоенный [В життя прийшло нове, повоєнне покоління, щоб працювати, творити, зводити величну будову комунізму (Козач.)]. по-воєнному нар. по-воєнному [— Ваш по- корний слуга, — брязнувши шпорою і уклоняючись по-воєнному, одказаз пристав (Мирн.)]. повожатий, -того сущ. проводник, уст. поводырь, (реже) вожак, обл. вожйтый, во- дырь [Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Шевч.)]. повозити, -вожу, -возиш 1) (провести некоторое время в возке) повозить [— Що ж усе танцювати та танцювати, —- крикнула одна реготуха: — якби ви нас, дяче, повозили ще! (Мирн.)]; 2) (что куда) свезти [Повозив уже всі снопи з поля (Сл. Гр.)]\ 3) (чем-нибудь по поверхности чего-нибудь) разг. повозить [Молодиця повозила руками, налапала свиту й кинула на Василии} (Н.-Лев.)]. повозитися, -вожуся, -возишся повозй- I ться [Мересьєв повернувся на бік, повозився в соломі, заплющив очі і одразу ж І забувся кам'яним сном (перекл. з Полево- ео)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)