пов 505 пои новбзка повозка [Голосила ївга, біжачи за ним до повозки (Квітка)]. повойник уст. повойник, обл. шлык [Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне, трохи рудувате волосся (Ільч.)]. по-войовничому нар. воинственно [Микола відразу ж виставив груди і по-войовничому покрутив уявні вуса (перекл. з Во- лошина)]. поволеньки нар. уменьш. разг. медленно; потихоньку; не спеша, лениво [Переборюючи той біль, він., поволеньки побрів до санітарної частини (Шиян); Вадим довго милувався широким, світлим плесом. Потім поставив кошика і, поволеньки розмотавши вудочки, закинув волосінь (Бойч.)]. Ср. поволі 1. Поволжя Поволжье. поволзький поволжский. поволі нар. 1) медленно, разг. потихоньку; (медлительно — ещё) не спеша, лениво [Тихо, поволі, нога за ногою, пливе валка битим шляхом у безлюдній пустелі (Коцюб.); Даси коневі полови — будеш робить поволі (прислів'я); — Якось я сього не розумію, — поволі протяг поет, і обличчя його прийняло відчужений, розчарований вираз (Л. Укр.)]; ~лі Ідеш — далеко будеш поел, тихо едешь — дальше будешь; ?) постепенно, исподволь, понемногу, разг. понемножку, помалу, мало-помалу [Поволі розвиднялося, десь крізь сніжну пелену сходило сонце (Ле); Поволі згладився перший гострий біль утрати (Донч.); Володимир поволі почав розпізнавати село (Куч.); Велике дерево поволі росте (Ном.)]. поволока1 редк. шнурки, ремпи (на обуви). поволока2 пелена [Повиті прозорою поволокою, синіли вдалині високі гори (Кач.); Море лежало внизу під сірою поволокою сну (Коцюб.)]; очі з ~-кою глаза з поволокой [Тільки чорні з поволокою, орієнтальні очі блищали вогнем під тонкими, зведеними докупи бровами (Коцюб.)]. поволокти, -лочу, -лочёш потащить, разг. поволочить, подволочь, уст. повлечь; (прочь разг. — ещё) уволочь [Дід витяг дуба з корінням та й поволік десь за собою (народна казка); І поволік Петрусь кайдани Аж у Сибір... (Шевч.); Помітивши, що Остап не рушиться з місця, вона вхопила його під руку і сливе поволокла за собою Коцюб.)]; ~тй ноги разг. поволочься Усі стали. Один Чіпка без тямку поволік ноги далі (Мирн.)]. поволоктися, -лочуся, -лочешся 1) поволочиться, поволочься [Іван з такою силою потер ногу об ногу, що ремінчик від постола тріснув, а шерстяна онуча поволоклася по багнюці (Гал.)]; 2) (поплестись) разг. поволочься, книжн. уст. повлечься, разг. потащиться, обл. уволочься [Таня.., здригнувшись усім тілом, поволоклась подвір'ям, мов не своя (Козл.)]. поволочити, -лочу, -лбчиш 1) поволочить [Чи не поволочиш ти вовчого хвоста (чи не думаєш ти йти)? (Ном.)]; 2) (после по- оева — всё) взборонить, взбороновать; (некоторое время) поборонить, побороновать; 3) (кончить волочить проволоку) техн. отволочить. поволочитися, -лочуся, -лбчишея 1) поволочиться; 2) ^побродить) фам. пошататься, потаскаться; 3) (поухаживать) разг. уст. поволочиться; (слегка) фам. приволокнуться. поворїт, -роту см. поворот. поворкотати, -кочу, -кочеш и поворкотіти, -кочу, -котйш помурлыкать [Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися поворкувати, -кую, -куєш поворковать [Виглянь, голубко, Та поворкуем, Та посумуєм (Шевч.)]. поворожити, -рожу, -рожиш 1) погадать; (о колдовстве прям., перен. — ещё) поколдовать [Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити — Чи довго їй одинокій На сім світі жити?.. (Шевч.); Наприкінці жовтня на кукурудзяне поле прийшли геодезисти, поворожили над своїми інструментами, потім забили кілочок у землю і сказали: «Тут буде стовбур нової шахти» (Літ. газ., 1957, /)]; 2) (походатайствовать) перен. разг. редк. замолвить слово (словечко) [Одваживсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшипою до овець Наставили його служити... Лукавий молодець! Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці Поворожила про його (Гл.I поворозка, повороз, -зу шнурок; (тесёмка или верёвочка, которой что-нибудь завязывается) завязка [На естраді за столиком жюрі сидів професор — сивий, з почесною лисиною, в окулярах з чорною поворозкою (Кундз.); Марія мовчки відсторонилась від Пахола, кинула свої сакви на землю і тремтячими пальцями, плутаючись у поворозках, почала їх розв'язувати (Смол.)]. поворонований мет. чернённый. поворот, -ту 1) поворот; (судна, реки спец. — ещё) оборот [Чорна борода укривала його підборіддя і віддавала цілим пучком непримітних іскорок, що загорялися при кожному тихому повороті голови. ..(Мирн.); Есмінець уже зупинився, зробив поворот і повільним ходом повертався до шхунп (Трубл.); Ріка міняє повороти — Шукає- путь (Мал.)]; 2) (место, где поворачивают) поворот [Важко рушила машина, зникла за поворотом (Гонч.); Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб.)]; т и- ХІ ше на ^тах полегче на поворотах; 3) разг. возвращение, возврат [Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини — хвилини повороту додому і першого погляду на рідне місто (Смол.)]; <~-*т сонця астр, возврат солнца; *—т хвороби возврат болезни; 4) (резкое изменение в развитии чего-нибудь) перен. поворот [Ми не впадемо духом ні при якому повороті історії (Ленін); Ми епохи круті повороти Підпираєм юнацьким плечем (Дор.)]\ /^тв бік чого поворот в
|