Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 545):
Попередня 
Наступна

пов
505
пои
новбзка повозка [Голосила ївга, біжачи за
ним до повозки (Квітка)].
повойник уст. повойник, обл. шлык [Анна
підбивала під голубий повойник легке,
неслухняне, трохи рудувате волосся (Ільч.)].
по-войовничому нар. воинственно [Микола
відразу ж виставив груди і
по-войовничому покрутив уявні вуса (перекл. з Во-
лошина)].
поволеньки нар. уменьш. разг. медленно;
потихоньку; не спеша, лениво
[Переборюючи той біль, він., поволеньки побрів до
санітарної частини (Шиян); Вадим довго
милувався широким, світлим плесом.
Потім поставив кошика і, поволеньки
розмотавши вудочки, закинув волосінь (Бойч.)].
Ср. поволі 1.
Поволжя Поволжье.
поволзький поволжский.
поволі нар. 1) медленно, разг. потихоньку;
(медлительно — ещё) не спеша, лениво
[Тихо, поволі, нога за ногою, пливе валка
битим шляхом у безлюдній пустелі (Коцюб.);
Даси коневі полови — будеш робить
поволі (прислів'я); — Якось я сього не
розумію, — поволі протяг поет, і обличчя
його прийняло відчужений, розчарований
вираз (Л. Укр.)]; ~лі Ідеш —
далеко будеш поел, тихо едешь —
дальше будешь; ?) постепенно, исподволь,
понемногу, разг. понемножку, помалу,
мало-помалу [Поволі розвиднялося, десь крізь
сніжну пелену сходило сонце (Ле);
Поволі згладився перший гострий біль
утрати (Донч.); Володимир поволі почав
розпізнавати село (Куч.); Велике дерево
поволі росте (Ном.)].
поволока1 редк. шнурки, ремпи (на обуви).
поволока2 пелена [Повиті прозорою
поволокою, синіли вдалині високі гори (Кач.);
Море лежало внизу під сірою поволокою
сну (Коцюб.)]; очі з ~-кою глаза з
поволокой [Тільки чорні з поволокою,
орієнтальні очі блищали вогнем під тонкими,
зведеними докупи бровами (Коцюб.)].
поволокти, -лочу, -лочёш потащить, разг.
поволочить, подволочь, уст. повлечь; (прочь
разг. — ещё) уволочь [Дід витяг дуба з
корінням та й поволік десь за собою
(народна казка); І поволік Петрусь кайдани
Аж у Сибір... (Шевч.); Помітивши, що
Остап не рушиться з місця, вона вхопила
його під руку і сливе поволокла за собою
Коцюб.)]; ~тй ноги разг. поволочься
Усі стали. Один Чіпка без тямку поволік
ноги далі (Мирн.)].
поволоктися, -лочуся, -лочешся 1)
поволочиться, поволочься [Іван з такою силою
потер ногу об ногу, що ремінчик від
постола тріснув, а шерстяна онуча
поволоклася по багнюці (Гал.)]; 2) (поплестись)
разг. поволочься, книжн. уст. повлечься,
разг. потащиться, обл. уволочься [Таня..,
здригнувшись усім тілом, поволоклась
подвір'ям, мов не своя (Козл.)].
поволочити, -лочу, -лбчиш 1) поволочить
[Чи не поволочиш ти вовчого хвоста (чи
не думаєш ти йти)? (Ном.)]; 2) (после по-
оева — всё) взборонить, взбороновать;
(некоторое время) поборонить, побороновать;
3) (кончить волочить проволоку) техн.
отволочить.
поволочитися, -лочуся, -лбчишея 1)
поволочиться; 2) ^побродить) фам.
пошататься, потаскаться; 3) (поухаживать)
разг. уст. поволочиться; (слегка) фам.
приволокнуться.
поворїт, -роту см. поворот.
поворкотати, -кочу, -кочеш и поворкотіти,
-кочу, -котйш помурлыкать [Пані ще
трохи поворкотіла та й перестала сердитися
поворкувати, -кую, -куєш поворковать
[Виглянь, голубко, Та поворкуем, Та посумуєм
(Шевч.)].
поворожити, -рожу, -рожиш 1) погадать;
(о колдовстве прям., перен. — ещё)
поколдовать [Пішла вночі до ворожки, Щоб
поворожити — Чи довго їй одинокій На
сім світі жити?.. (Шевч.); Наприкінці
жовтня на кукурудзяне поле прийшли
геодезисти, поворожили над своїми
інструментами, потім забили кілочок у землю і
сказали: «Тут буде стовбур нової шахти»
(Літ. газ., 1957, /)]; 2)
(походатайствовать) перен. разг. редк. замолвить слово
(словечко) [Одваживсь Вовк у Лева
попросити, Щоб старшипою до овець
Наставили його служити... Лукавий молодець!
Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая
нищечком у Львиці Поворожила про його
(Гл.I
поворозка, повороз, -зу шнурок; (тесёмка
или верёвочка, которой что-нибудь
завязывается) завязка [На естраді за столиком жюрі
сидів професор — сивий, з почесною
лисиною, в окулярах з чорною поворозкою
(Кундз.); Марія мовчки відсторонилась від
Пахола, кинула свої сакви на землю і
тремтячими пальцями, плутаючись у
поворозках, почала їх розв'язувати (Смол.)].
поворонований мет. чернённый.
поворот, -ту 1) поворот; (судна, реки спец. —
ещё) оборот [Чорна борода укривала його
підборіддя і віддавала цілим пучком
непримітних іскорок, що загорялися при
кожному тихому повороті голови. ..(Мирн.);
Есмінець уже зупинився, зробив поворот
і повільним ходом повертався до шхунп
(Трубл.); Ріка міняє повороти — Шукає-
путь (Мал.)]; 2) (место, где поворачивают)
поворот [Важко рушила машина, зникла
за поворотом (Гонч.); Інколи над берегом
Пруту проскакував вершник і зникав за
крутим поворотом річки (Коцюб.)]; т и-
ХІ ше на ^тах полегче на поворотах;
3) разг. возвращение, возврат [Скільки
він мріяв про цей момент, скільки чекав
цієї хвилини — хвилини повороту додому
і першого погляду на рідне місто (Смол.)];
<~-*т сонця астр, возврат солнца; *—т
хвороби возврат болезни; 4) (резкое
изменение в развитии чего-нибудь) перен.
поворот [Ми не впадемо духом ні при якому
повороті історії (Ленін); Ми епохи круті
повороти Підпираєм юнацьким плечем
(Дор.)]\ /^тв бік чого поворот в

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)