обл 36 обл облічуватися2, -чується страд, з. учитываться [В облікових книжках .. трактористів і комбайнерів облічується витрата ними пального (Колг. Укр., 1956, 11)]. Ср. облічувати. облобгзїти, -заю, -заєш шутл. редк. облобызать [Потім Палланту уклонився, Облобизав і прослезився, Додому почвалав тишком (Котл.)]. См. ещё поцілувати' и почоломкати. облобизатися, -заюся, -заєшся шутл. редк. облобызаться. См. ещё поцілуватися и почоломкатися. облов, -і у спец, облов [Щоб перевірити, як риба розвивається [в ставках], щомісяця проїдять контрольні облови (Колг. Укр., 1957, 9)]. облога 1) боги., перен. осада, уст. редк. обложение [Уральці з честю витримали козачу облогу (перекл. з Фурманова); У місті панус велика тривога, Туманом окутала вража облога (Л. Укр.)]; стан ~ги осадное положение [Оголошено стаи облоги, але військо переходить на бік робітників (Панч)]; обступити ^гою окружить кольцом, окружить [сплошной] стеной [Обидва милувались колосистим морем пшениці, що обступила облогою село (Куч.)]; 2) охотн. обложение, оклад [Негр покликав із села кількох своїх знайомих на облогу барса (Трубл.)]; 3) с.-х. обл. облог, облога [Та була яра пшениця, а тепер облоги (Чуб.)]. облоговий воен. осадный [В VI ст. слов'яни мали облогові стінопробивні гармати — тарани (Іст. Укр. РСР)]. облогом нар.: лежати ~гом см. обліг. облогу вати, -губ (о поле) разг. лежать невозделанным [Третє літо вже оці дві десятини облогують (Харьк. — Сл. Гр.)]. обложенець, -нця воен. осаждённый (сущ.). обложений 1) обложенный; обваленный; выложенный; уложенный [Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Грим.); Узяв найкращу кожушанку, синім сукном криту та ще й сивим смушком обложену (народна казка); В кутку біля дверей стояла обложена зелепими кахлями піч (Ланч)]; 2) обложенный. Ср. обкладати 1—2; 3) обложенный; окружённый; осаждёп- ный [Уральськ довго був обложений козачим кільцем (перекл. з Фурманова)]; ср. обкладати 3 и облягати 4. обтожгїти см. обкладати. обложитися см. обкладатися1. обложний см. обліжний. обложник воен. осаждающий (сущ.). облом, -му 1) облом; 2) архт. облом [Обломи — ..частина декоративного оздоблення ордера., або відповідної частини стіни, карниза та ін. (Архт. Рад. Укр., 1940,8)]. обломити см. обламувати2. обломитися см. обламуватися2. обтбчковий обломочный. обломлений обломленный. Ср. обламувати2. обломлення облом. обломлювання обламывание, облом. обломлювати см. обламувати2. обломлюватися см. обламуватися2. обломовський обломовский. обломовщина обломовщина [Чи не Обломов і я?.. Почав писати другу драму, та, мабуть, через обломовщину і не скінчаю... (Мирн.)]. обломок, -мка обломок. * облпрэфрада (обласна професійна рада) облпрофсовёт (областной профессиональный совет). облуда 1) разг. притворство; (сильнее) лицемерие; (недобросовестное отношение к кому-нибудь) обман [Живемо в сім'ї великій Чесно, без облуди... (Рил.); Фашистам — кари! Ми знищим кодло їх дотла. Щоб збувся світ навік облуди (Тер.)]; 2) м. и ж. р. обл. лицемер (м. р.), лицемерка (ж. р.), притворщик (м. р.), притворщица (ж. р.) [Когось-то тра окле- ветати, Комусь-то хоче ся облуда Під по- ги камінь підложить! (Фр.)]. облудний, редк. облудливий 1) обманный, лживый [Буржуазна демократія навіть в найдемократичиішій республіці являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Біогр. Леніна)]; "*-»не вчення ложное учение, лжеучение; 2) (обманно выдаваемый за истинное или искреннее) притворный; (сильнее) лицемерный [Він зовсім не мав облудної соромливості: якщо чого не міг одразу збагнути, не боявся цього показати (Шовк,); Став Іван розповідати, Як він мусить працювати На облудного царя, Мов па того лихваря (Пере.); Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудли- ва пзкірнісгь Усякому? (Фр.)]; 3) (мо- •гущий ввести в заблуждение) обманчивый; (воображаемый, нереальный) прй- зраччый [Десь поділося море, зникла Марія, потонув у мороці Севастополь, щезла ескадра. То було облудне марево, сон у тяжкій неволі (Куч.)]; ~* на иа- д І я обманчивая надэжда; призрачная надежда [Сподіватися на те, що клас капіталістів., може «виправитися», перестати бути капіталістичним класом, відмовитися від своїх зисків, є облудна надія, пуста мрія, яка на практиці перетворюється в обман народу (Ленін)]; 4) (фалыииво-пэъазчоЯ) міпуряьій. облудник притворщик; (сильнее) лицемер. облудниця притворщица; (сильнее) лицемерка. облудність, -ноеті 1) лживость [Герцен викрив облудність, безпідставність тверджень Дружиніна про винятковість, не- типозість образів кріпосників у творах Марка Вовчка (Рад. літер., 1955, 18)]; 2) обманчивость; призрачность; 3) мишура. Ср. облудний 1, 3—-4. облудно нар. 1) обманно, лживо; обмапным путём [Вишневецький у Черкасах Косин- ського облудно стратив (Ле)]; 2) притвэр- но; лицемерно; 3) обманчиво; призрачно. Ср. облудний 1—3. бблук редк. лука [До облука Ось так припав я (Вирг.)]. См. ещё лука2 1. облупаний обл. 1) обковырянный [Коли стоїть піч, і така облупана. а біля неї гли-
|