Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 517 пог -даюся, -даєшсяпосматривать, разг. поглядывать [Вичуняла Катерина; Одсуне кватирку, Поглядає на улицю, Колише дитинку (Шевч.); Старий механік хитрувато поглядав кудись у небо (Трубл.)]. поглядіти, -ляджу, -лядйш и поглёдГти, -лёджу, -лёдйш редк. 1) посмотреть, поглядеть [Дивлюся — люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Гл.)]; 2) (обыскать что-нибудь) пощупать [Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю (Сл. Гр.)]; 3) (кого) присмотреть (за кем) [Пріську батько поглядить. Занеси-но її до батька, онде до стодоли (Л. Укр.)]. поглядітися, -ляджуся, -лядйшся разг. посмотреться, поглядеться [Поглядися, козле, у воду на свою уроду (Ном.)]. поглянути, -ну, -непі посмотреть, поглядеть, взглянуть [Пета своїми малими, блискучими очима поглянув на неї (Фр.); Погляньте — ген, димить на виднокрузі Новий завод (Дор.)]. погнати (пожену, поженеш) 1) погнать; (гоня, увести куда-нибудь — ещё) угнать; (очень быстро увлечь — ещё) умчать; (сбить с позиций, заставить отступить воен. — ещё) опрокинуть [Другого дня, ще ні світ, ні зоря, баба., погнала на толоку бичка пасти (народна казка); Мокрипа погнала свій човник до берега (Н.-Лев.); Іван: Погнати воду з річки на поля електромоторами! (Левада); Молодиця, як огонь, загорілася. Образа всю кров погнала у її лице (Мирн.); На подив, стрілянина весь час віддалялась, — видно, хтось погнав наших переслідувачів (Збан.); Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (Коцюб.); Задні лави [громади] заколивались і посунули з двору. Неначе вода в здорову заливу, що несподівано одразу прориває греблю, вони погнали поперед себе купи дітвори, хлопців та молодиць, котрі висли коло воріт (II.-Лев.)];~ти ворога погнать врага, опрокинуть врага, обратить врага в бегство, книжн. уст. обратить врага вспять; 2) (без дополнения: быстро побежать, поехать) помчать, помчаться, понестись, разг. погнать, угнать (куда) [Даремно Мирослава хотіла спинити його [Тугара Вовка] — він погнав униз горою (Фр.); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (Вас); Панцерник рушив із станції й хутко погнав на схід (Панч)]; -О^ти химери фам. понести ахинею (околёсную, околёсицу) [Та з того часу і став пан Пістряк, тільки хоч трошки погуля, то зараз і пожене химери (Квітка)]. погнатися (поженуся, поженешся) 1) погнаться [Отаман побіг кругом хати, а Микола погнався за ним навздогінці (Н -Лев.); Поженемося за баришем, а скільки крові братньої нап'ємося! (Квітка)]; О догнав не догнав (піймав не піймав), а <^тпся можна погов. попытка не пытка — спрос не беда; 2) (быстро побежать) помчаться, понестись [Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому (Барв.); Ще ж поет не відозвався, А вже лицар був надворі. На коня! і геть погнався (Л. Укр.)]; 3) (увеличиться в длину, вырасти) разг. вытянуться [Висадки пішли в кущі, а цибуля погналася в стрілки (Н.-Лев.)]. погнйлий погнивший [Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Риб.)]. погнити и (реже) погнисти, -ниє погнить [Скирти вже княжі погнили, А він байдуже: п'є, гуляє (Шевч.)]. погніватися, -ваюся, -ваєшся 1) (некоторое время) посердиться, погпёваться [ї в г а: То й я їй кажу: посердилася, погнівалася, — пора ж уже й перестати; пора ж і простити! (Мирн.)]; 2) мног. рассердиться (разг.) [Погнівались на нас усі (Л. Укр.)]; 3) (с кем) разг. поссориться; 4) (почувствовать раздражение, негодование) рассердиться, разг. осерчать, рассерчать; (сильнее) разгневаться; н е ^вайтеся (не сердитесь, не вините, не будьте в претензии) не прогневайтесь, не погневайтесь [Ну, дівчата, не погнівайтесь же тепер: я сама собі виберу, коли самі; не схотіли вибирати (Барв.)]. погнівити, -влю, -вйш разг. рассердить; (сильнее) уст. разгневать [Та виломлю калинову квітку, та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити (Сл. Гр.)]. погніздно нар. погнёздно погній, -ною редк. унавоженная земля [—А тим часом нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки, чи коло дому, чи в полі. — Звісно, що коло дому.», ловкий погній.,. і наручно буде... — вирвався з радою рудий Панас (Коцюб.)]. погноїти, -ною, -ноіш погноить [Куць: ..Ще ж Водяник стіжка їм підмочив, а Потерчата збіжжя погноїли (Л. Укр.)]. погнути, -ну, -нёш погнуть; (сделать изогнутым — ещё) согнуть [Кривонос сидів біля свого куреня.. Довгий кістлявий ніс його якось погнуло набік, в бороду (Стор.)]; <^ти спину перен. разг. погнуть спину; (о кропотливой работе — ещё) покорпеть. погнутпй погнутый; согнутый [Стоїть діжечка у куточку, загляпув: водичка блищить, і лежить на дні иогнутин кухлик (Тесл.)]. Ср. погнути. погнутися, -нуся, -нёшся погнуться, согнуться; (о деревьях, ветках— ещё) склониться [Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали; Погнулася щогла... (Граб.); І погнулися всі дерева Під думками важкими, Що пе хоче ні пальма, ні кедр Царювати над ними (Фр.I погнутість, -тості погнутость. поговір, -вору сплетня, разг. пересуд, (чаще мн. ч.) сплетни, пересуды, перетолки; (слухи, толки в дурном смысле) разг. слава, уменъш. славушка, уст» молва [Пішов поговір по кутку, як пожежа (Вас); Стала слава на все село, Стали поговори, — Все |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)