Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 518 пог за того козаченька, Що чорнії брови (Л. Укр.)]; від людського <-^вору не заппёшся пеленою погов. на чужой роток не накинешь платок. поговірка разг. 1) пересуд, (чаще мн. ч.) пересуды [Нема спокою людським язикам, нема спокою й Марині від такої поговірки (II.-Лев.)]; 2) объект пересудов [Тепер же ти ні жінка, ні дівка, Тепер же ти — людська поговірка! (народна пісня)]; 3) (ходячеє образное выражение) редк. поговорка [Зніметься оце чоловік, майне па вільні степи Катеринославські або Херсонські... Багато тоді накивало п'ятами і одиноких і цілими сім'ями... Тоді й поговірку зложили: мандрівочка — наша тіточка! (Мирн.)]. поговіти, -вію, -вієш церк. поговёть. поговорити, -ворю, -вориш поговорить; (пре- им. о деловом или задушевном разговоре — ещё) побеседовать, разг. потолковать; (пе- риїоворить, выяснив недоразумения) объясниться [Легко зітхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу і поговорю, — нікого не боюся (Вовч.); Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила: — Ну, ну, поговори м^ні! (Л. Укр.); От що, стар- шипо: мені треба поговорити з громадою. Якраз тепер і сходка зібрана (Коцюб.); Чоловік зрозумів, що я спеціально для нього вийшов па дощ, щоб таки поговорити з ним (Ле)]; ~рй з ним! поговори с ним!, подй с ним!; гостро ~»ти разг крупно поговорить. поговорювати, -рюю, -рюєш разг. поговаривать [Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (Донч.)]. погоготати, -гочу, -гочеш и погоготїти, -гочу, -готйш погоготать. погода 1) погода [Стояла ясна, сонячна погода (Трубл.); Трапляється і такий год, що на день по сім погод (прислів'я); Я звик його бачити у всяку погоду в куцій чугаїн- ці, в рудій шапці (Коцюб.); Газета..— найтонший барометр, що визначає політичну погоду (Кач.)]; гарна ~да хорошая погода, славная погода, обл. вёдро (не о зимней поре); [за] доброї ^ди в хорошую погоду; зведення ~ди метеор, сводка погоды [За зібраними на них [метеорологічних станціях] відомостями складаються зведення погоди (Фіз. геогр.)]; чекати (ждати) біля моря ~ди погов. ждать у моря (у моря) погоды [Що ж мені тепер робити, чи кидати цю посаду, як приїде сими днями Коген, чи сидіти біля моря й чекати погоди? (Коцюб.)]; 2) разг. хорошая погода, обл. вёдро [Коли б потривала погода весь місяць, бо як згадаю торішній осінній вітер, то аж страх обіймає... (Коцюб.); Мила, як сонце в погоді, Красна, як зоря на сході (Чуб.)]; устало сонце па /¦^ду встало солнце на хорошую погоду, разг. встало солнце на вёдро [Зоря Жовтнева розцвіла, Устало сонце на погоду... (Рил.)]; н а ^ді стане установится [хорошая] погода [—Може, на погоді стане, — подумав Тамара (Колг. Укр., 1956, 0I"» 3) обл. ненастье, непогода; дождь с сильным ветром; обл. погода [У нас стоїть погода: то був страшенний холод —- мало не 20, а зараз зірвався такий вітер, що аж гуде (Коцюб.); Погода у вікно б'є, — зачиніть (Лебед. у. — Сл. Гр.)]. погоджати, -джаю, -джаєш, погодити, "ДЖУ? -дйш разг. 1) уст. способствовать, поспособствовать; содействовать, посодействовать, книжн. благоприятствовать, разг. поблагоприятствовать; ~дйло кому безл. повезло кому [Тепер мені погодило, що прядиво не вродило, та вродила чечевиця (Чуб.)]; 2) мирить, помирить [Олію з водою ніколи не погодиш (Ном.)]; 3) (кого) договариваться, договориться (с кем) [—Я наймит. — Тоді Марта згадала за наймита, що батько погодив (перекл. з Вовчка)]. погоджати ся, -джаюся, -джаєшся, погодитися, -джуся, -дйшся разг. 1) мириться, помириться [— Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! (Коцюб.); Два когути, ..дві господині ніколи не погодяться (Ном.)]; 2) договариваться, договориться; (сговариваться—ещё) столковываться, столковаться, (на чём) сходиться, сойтись [Погодились брати хуру, та підвод нема (Сл. Гр.); От приїздить і другий царенко, середульший, просить стрілу. Вона [царівна] відказала так, як і та. І цей каже: — Я тебе візьму. Погодились (народна казка); Довелось піти на мир. Погодилися на тому, що я пускатиму її в комору, аби сиділа тихо (Вас.)]. погоджений 1) прич. согласованный; увязанный; сообразованный; соглашённый; ср. погоджувати; 2) прил. согласованный; ^ні д і Ї согласованные действия. погодженість, -ності согласованность; увязка [Тут же, за цим високим муром, утиканим склом, плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості. Це свідчило про велику гармонію, про погодженість у взаємовідносинах між людьми і природою (Вільде)]. Ср. погоджувати. погодження согласование; увязка; соглашение [Бригада по кормодобуванню повинна працювати в повному погодженні з тваринницькими бригадами (Колг. вироби, ен- цикл.)]; г^пя думок соглашение мнений. Ср. погоджувати. погоджено нар. согласованно; (дружно — ещё) согласно [За яром, певне біля палаток офіцерської їдальні, чоловічий і жі- почий голоси погоджено і задумливо співали «Рябину» (перекл. з Полевого)]. погоджувальний согласительный; <^»на к о- місія согласительная комиссия [В разі пезгоди між Радою Союзу і Радою Національностей питання передається на розв'язання погоджувальної комісії, утворюваної палатами на паритетних засадах (Конст. СРСР)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)