Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ног 519 пог погоджування согласование; увязка, увязы- і вание; соглашение. Ср. погоджувати, погоджувати*-джую, -джуєш, погодити, -джу, -диш согласовывать, согласовать; (перен.: устанавливать тесную связь — еще) увязывать, увязать; (приводить в надлежащее \ соотношение — ещё) сообразовывать, сообразовать; (примирять, объединять разные мнения, стремления — еще) соглашать, согласить [Лубенцов тим часом погодив план розвідки і пішов до себе (пе- рекл. з Казакевича)', Саня: Ну, але як же погодити з твоею «новою мораллю», наприклад, любов? (Л. Укр.)]. погоджуватися, -джуюся, -джуєшся, погодитися, -джуся, -дишся 1) соглашаться, согласиться ^(поддаваться уговорам— ещё) склоняться, склониться; (оказываться единодушным в каком-нибудь отношении) сходиться, сойтись [У Хоми була така вдача, що він з усім погоджувався (Донч.); Юрій слухав свого друга, вже цілком розуміючи його правоту, але зразу погодитися не міг (Собко); Василина: Мамо, товариш Верба погодились у нас жити. Вони картини малюватимуть (Корн.)]; на цьому вони ^>дилися на этом онй сошлись; примусити (з м у с и- т и) '—дптися кого заставить согласиться кого, вынудить согласие у кого; 2) страд, з. (несоверш.) согласовываться; увязываться; сообразовываться; соглашаться; ср. погоджувати, погодинний почасный, почасовой; (производимый по часам, за час—ещё) часовой; ^ний графік почасовбй график [Всі, -які можна, роботи перевели в колгоспі на погодинний графік (Вишня)]. погодинно нар. почасно [Яснозорівський голова пишався тим, що в колгоспі., люди не гнуть спин від зорі до зорі, а працюють погодипно, як на фабриці (Минко)]. погодити см. погоджувати. погодити1 см. погоджати. • погодити2, -джу, -дйш (подождать) разг. редк. погодить, повременить [Стій — погоди, чекай — не втікай! (Ном.); —А що ж мої постоли Вже, мабуть, готові? — Зараз будуть, погодіть! (Руд.)]. , погодитися см. погоджуватися, погодитися см. погоджатися. погодка уменьш. разг. погодка. погодний 1) погодный [Незважаючи на несприятливі погодні умови цього року, колгоспники артілі імені Куйбишева разом з механізаторами виростили високий врожай (Колг. село, 1954, V//)]; 2) (хороший, благоприятный по погоде) редк. погожий [Ранок був погодний, ясний та гарячий (Н.-Лев.)]; см. ещё погГдливий 1. погодок, -дка погодок; (мн. ч.: погодки, -ків) погодки. погодонька уменьш. фольк. погодушка. Погодувати, -дую, -дуєш 1) покормить [Тато прийде, рибки принесе, а я Катрусю погодую (Мирн.)\ Почекац, курей погодую та проведу тебе трошки (Шиян)]; 2) мног. редк. повскармливать (разг.), вскормить; (о животных — чаще) пооткармливать (разг.), откормить, упитать [Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую (Метл.)]. погодуватися, -дуюся, -дуєшся покормиться. погоже 1) прил. см. погожий; 2) нар. редк. ясно, спокойно [3 плеса визирнуло до нього невелике кругле обличчя з., добрими сивими очима, що погоже дивились на світ з-під густих та довгих брів (Коцюб.)]. погожий 1) погожий, ясный, разг. ведренный (не о зимней поре)', (о воде и т. п.) чистый [Настав вечір, тихий, теплий та погожий (Н.-Лев.); Стояла погожа осіння година (Риб.); Не погожа в ставу вода, піду до криниці (Чуб.); Отара повернула назад, згадала старе становище, де було паші доволі, де водопої погожі (Мирн.)]; 2) перен. поэз. приятный, радостный, светлый [Пісні веселі та погожі Співали наші солов'ї (Мал.); Сняться, мабуть, хлопцям сни погожі (Криж.); В нас не було ні розмови ворожої, ні голосної образи, та не було тії хвильки погожої, щоб не принесла урази (Л. Укр.)]; 3) (о ветре)і благоприятный, попутный [Вітер дме погожий в добру путь (ПІ ер.); П рісцілл а: ..Не можу я полинуть легенькою половою по вітру погожому в безпечний тихий захист (Л. Укр.)]; з ~-»жіш вітром мор. под полным ветром. погоїти, -гою, -гоїш мног. позалёчивать (разг.), залечить, позаживйть (разг.), заживить. погоїтися, -гояться мног. позаживать (разг.), зажить, разг. позалёчиваться, залечиться [Хоча рани погоїлися і зламана нога зрослася, то проте він не вставав із ліжка погойдати, -даю, -даєш покачать; (слегка, мерно) поколыхать [Дитина почала ворушитись і тихо виказувати невдоволення. — Ой... Ну, погойдай його трошки, погойдай. Я посплю (Довж.); Я [пілот] крилами погойдаю, мовляв, тісніше гуртуйсь, орли!.. (Янов.); Ось., підхопило [течією] порожню черепашку, сіпнуло її у воду, погойдало, погралось і знову викинуло на берег (Мирн.)]. погойдатися, -даюся, -даєшся покачаться; поколыхаться [Скочили і повисли на парашутах. Погойдались, погойдались, як ляльки, а потім посідали на землю (Янов.)]; ^»тися на хвилях, на гойдалці покачаться на волнах, на качелях. Ср. погойдати. погойднути, -ну, -нёш покачнуть [Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає (Чуб.)]. погойднутися, -нуся, -нёшся покачнуться [— Рушай, — гукнув Чубенко, — рушай, донбасівська республіко! — і погойднувся в сідлі, мов жартома (Янов.)]. погойдувапий покачиваемый [Внизу, біля пристані, під сфінксами, поскрипувала погойдувана поривами вітру, прип'ята до берега барка (Ільч.)]. І погойдування покачивание [Гойдав вітер ду- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)