Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 520 пог бову крону, гойдався разом із нею хлопець, і від того погойдування хололо серце (Шиян)]. погойдувати, -дую, -дуєш покачивать [Вітер тихенько погойдує хвою (Шп.); Літак кружляв над полем, погойдуючи крилами (Куч,); Кузов м'яко й приємно погойдувало (Козач.)]. погойдуватися, -дуюся, -дуєшся покачиваться [За бортом погойдувалася шлюпка (Куч.); Жінка ритмічно погойдувалася з дитиною — і Мигдай зрозумів, що вона тужить: мовчазно, душею (Десн.)]; іти ~дуючись идти покачиваясь, разг. идти враскачку. поголений побритый [Василь Карпович приходить на роботу молодцюватий, гладенько поголений (Донч.)]. поголити, -голю, -голиш 1) побрить; (кончить брить — ещё) отбрить [Олександр Омелянович., поголив собі голову (Бойч.)]; 2) ист. забрить; лоби ~ти отправить в солдаты, забрить лоб [Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголичи! (Шевч.)]. поголитися, -голюся, -голишся побриться [Він старанно поголився, ретельно почистив кітель (Смол.)]. поголівний (о счёте: производимый по головам) поголовный. поголів'я поголовье [Зараз у багатьох колгоспах і радгоспах проведено значну роботу по збільшенню поголів'я на тваринницьких^ фермах (Рад. Укр., 1957, VI)]. поголовний поголбвный; (охватывающий многих или всех — ещё) повальный [Ленін не раз вказував, що такий глибокий історичний переворот, яким є соціалістична перебудова суспільства, не може бути здійснений без поголовного залучення трудящих мас до будівництва нового життя (Біогр. Леніна); Вночі у виселку почалися поголовні арешти (перекл. з М. Остров- ського)]; — не ополчення поголовное ополчение; — ний 6 б ш у к повальный обыск. поголовно нар. поголовно; повально [І для нас важливе залучення до управління державою поголовно ^всіх трудящих (Ленін)]. Ср. поголовний. поголоднГти, -ніемо, -нїєте мног. разг. проголодаться [Поголодніли ми, пішли., перекусити (фр.)]. поголодувати, -дую, -дуєш поголодать [Дурний, каже, твій Петро. Попомерзне, поголодує, розумнішим стане: прийде (Ж*/р.)]. поголос см. поголоска. поголосити, -лошу, -лосиш разг. поголосить [Підійшли двоє робочих і забрали Андрія. Не дали Маланці поголосити (Коцюб.)]. поголоска, поголос, -су, (реже) поголосок, -ску слух, разг. толки (мн. ч.), уст. мол- в&, фам. трезвон [По селу розійшлося, що йдуть козаки. Хто пустив поголоску, звідки вона узялась, ніхто добре не знав (Коцюб.); Селом пішов поголос, що дівчині щось пороблено (Донч.); А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Вовч.)]; стоуста — ка стоустая молва; пішла — ка прошёл слух. поголоснішати, -шає стать громче; (о ясности звучания) стать звонче, стать звучнее. поголосок см. поголоска. поголубити, -блю, -биш поласкать, фольк. поголубить, помиловать; (окружить нежностью — ещё) понежить; (перен. — обычно о мысли, мечте, надежде) полелеять [Подумає воиа так сама собі, поголубить у серці надію — і безпечно лягає спати (Мирн.)]. поголубитися, -блюся, -бишся поласкаться. поголубіти, -біє поголубеть, стать голубым [Дніпро поголубів, задивившись у небо (Жур.)]. поголубішати, -шає стать более голубым. погомоніти, -ню, -нйш 1) поговорить, фам. покалякать; (с оживлением обл. — ещё) погуторить (обл.) [Погомоніти з високим начальством було для Хоми просто-таки втіхою (Гонч.); Погомоніли вони втрьох між собою й пішли (Донч.)]; 2) (произвести шум) пошуметь [Громада погомоніла, погомоніла та й розійшлась (Коцюб.)]. погомбнювати, -нюють разг. поговаривать [Погомонюють у старости вибирати [Карпа], а то й в самі старшини (Мирн.)]. погон воен. и пр. погон [А на плечах у нього зеленкуваті фронтові погони із смужкою посередині, з двома зірочками (Шиян); Солідний провідник з сивими підстриженими вусами й акуратно пришитими залізничними погонами перевірив його квиток (Собко)]. погонець, -нця 1) обл. погонщик; 2) посланный за кем-нибудь в погопю [Біглому єдна дорога, погонцеві — десять (Фр.)]. погонич 1) погонщик, обл. погбныч [Гай- чуру поставили до волів за погонича (Панч); Тієї ж весни й віддали Остапа в економію в погоничі на всю сівбу (Головко)]; 2) вознйца [— Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! — сказав погонич, оглядаючись (Н.-Лев.)]. погонний (о мере) погонный [Колектив «Київ- метробуду» зобов'язується., закласти у залізобетонній обробці 925 погонних метрів перегонних тунелів (Веч. Київ, 1958, 111I погонщик погонщик [Марко наказав погонщикам розвантажити караван (народна казка)]. погоня погоня [Гостомисл: ..Швидко За ними рушимо в погоню (Фр.); Не почуваючи за собою погоні, Остап і Соломія помалу опам'яталися (Коцюб.)]; сказати, крйкпути у ^шо разг. сказать, крикнуть вдогонку (вслед) [«Прощай, бабка! Злом не поминай!» Стара баба у погоню: «Служба! почекай!» (Руд.)]. погорда пренебрежение; (сильнее) презрение [Р і ч а р д: ..І жаль було, і заздро, що музика над стінами і над людьми панує, а мій коханий хист, моя скульптура в погорді, мов розвінчана цариця... (Л. Укр.)]; & — дою (в значении нар.) с пренебрежением. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)