Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 523 пог су, стоячи оддалік, грізно позирала з високості (Коцюб.)], Ср. погризти. погризти, -зу, -зёш погрызть, разг. поглодать; (съесть, повредить, уничтожить, грызя — еще) изгрызть, разг. изглодать [На смітнику кісток погризла, Полежала в багні, Як слід свині (Гл.)]. погризтися, -зуся, -зёшся прям., перен. разг. погрызться [Цілий місяць воловодилась, поки таки не погризлися [Настя з Параскою] навсправжки, — щось з півроку одна до одної не ходили, одна з другою не говорили (Мирн.)]. погримати, -маю, -маєш (на кого) покричать [Погримала на його Мотря, налякала (Мирн.)]. погрйматися, -маємося, -маєтеся разг. поругаться, повздорить [Юрко з Іваном Федоровичем при зустрічі обов'язково потримаються... (Вишня)]. погриміти, -мить погреметь [X а р и т о н: ..Ось-ось поллє.. Отже тільки погриміло та поблискало... (Кроп.)]. погримок, -мка (у гремучей змеи) зоол. погремок. погримотати, -моче и погримотіти, -тйть разг. погромыхать (разг.), погрохотать. погримувати, -мую, -муєш разг. погромыхивать, погрохатывать [Блискавиця блискала зрідка і грім погримував здалека (перекл. з Вовчка)] На естакаді, схожій на довгий міст, раз у раз погримували вагонетки, стукала кліть (Гур.)]- погріб, -реба, обл. погреб погреб [Поліз у погріб я дулівки ще вточити (Гл.); Надворі було поночі, як у погребі (Н.-Лев.); Ой, мати, хочу їсти, та боюся в погреб лізти (Ном.)]; винний <^ріб винный погреб [Купивши м'яса, о. Артемій пішов до винного погреба (Н.-Лев.)]; п о р о х о- в и й ^ріб пороховой погреб. погрібець, -оця 1) уменьш. погребок; 2) (дорожный сундучок с напитками и съестными припасами) уст. погребец [Підвезено було до ганку дорожну кибитку, вклали в неї чемодан, погрібець з чайним приладдям (перекл. з Пушкіна)]. погрібний погребной. погрібник, -ка, обл. погребнйк, погребня землянка [над погребом], обл. погребйца [Тільки ввечері уласкавилась трохп Лу- керка: підходить, одчиняє погрібника: —Сидиш?—каже (Вишня); Д в саду, якраз коло погребні, ..лежав мій дід Семен (Довж.)]. См. ещё погребиця, погрїзно нар. разг. грозно, угрожающе [—За чим пан., приїхав? — спитав другий раз капрал погрізно (Фр.)]. погріти, -рію, -рісш 1) погреть [Василько дістав кусок заліза, погрів його на вогні й почав випікати на кудельці різні узори (Турч.); На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці (Н.-Лев.); Хоч би чим трохи одвести свою самотню дуіпу, погріти одиноке серце (Мирн.)]; *-^ти р у к и прям., перен. погреть руки {Всі четверо дітей обступили грубку, щоб погріти руки (Коцюб.); Буде чим руки погріть (Ном.)]; 2) разг. побить [Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Барв.)]. погрітися, -ріюся, -рГєшся погреться [Раз жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться (Гл.); Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться (приказка); Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світлом... (Мирн.)]. погрішати, -шаю, -шаєш, погрішити, -шу, -шйш 1) (против чего) погрешать, погрешить; ~шйти в перекладі проти оригіналу погрешить в переводе против оригинала; ~-» шйти проти здорового розуму погрешить против здравого смысла; ^шйти проти і с т и- н и погрешить против йстипы; 2) (только соверш.: пожить, совершая грехи) погрешить. погрішність, -ності 1) погрешность [Кора- бель вийшов тугуватий на швидкість, але визнати цю погрішпість перед молодим лейтенантом йому, Степану Даниловичу Колодкіну, не так легко (Довж.)]; 2) мат. погрешность. погрожування угрозы. погрожувати, -жую, -жуєш грозить, угрожать; (сулить недоброе разг. — ещё) грозиться [Коли здіймався вітер, старі дерева грізно розмахували гіллям, ніби комусь погрожували (Куч.); Великий Радянський Союз ніколи і нікому не погрожував, ніколи і ні на кого не збирався нападати (Рад. Укр., 1956, XI)]; ~тп кулаком грозить кулаком [За нами наздогін з свистом, реготом і зойком гнались парубки, погрожуючи кулаками... (Коцюб.)]. погроза угроза [Мені не грозив, та я і без погрози наскрізь бачу, що він за птах (перекл. з Вовчка); Залізне серце має Ярема. Його не злякаєш ні погрозами, ні силою (Кач.)]; пусті ~зи пустые угрозы. погрозити, -рожу, -розйш погрозить, погрозиться; (напугать угрозой — ещё) пригрозить [Василь обернувся, погрозив кулаком, а хлопці у відповідь широко розвели руками (Ст.); Бабич: Ти йому погрози, що підеш до суду на скаргу, що він тобі жити з жінкою не дає (Фр.)]- погрозливий угрожающий [Несподівано за спиною гомонить погрозливий голос: — Так я й знав... Ти знову сюди приволікся? (Вас); Саїд настиг тоді, коли мітинг переростав на бурю, віп набирав погрозливого характеру (Ле)]. погрозливо нар. угрожающе [— Ти не дурій, чуєш? Не ходи до Катерини, бо... — погрозливо скрикнув навздогін Кулик (Жур.); Вітер за вікном то гудів басом, погрозливо, то співав тонко і пронизливо (Донч.)]. погрозний редк. грозный; (грозящий неприятностями — ещё) угрожающий [Не один ти [Україна] стрічала погрозний* погром, .. Та з пожару щораз лазуровим вінком |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)