оби обносок, -ска обносок; (обычно мн. ч.: обноски, -ків) обноски. обносрчок, -чка уменьш. обнбсочек [Д і в к а: Чи немає у вас платтячка, обносочка якого? (перекл. з Горького)]. обночувати, -чую, -чуєш разг. переночевать. обмочуватися, -чуюся, -чуєшся разг. стать на ночлег. обношувати, -шую, -шуєш, обносити, -ношу, -носиш разг. обнашивать, обносить; (об обуви — обычно) разнашивать, разносить [Обноси мої чоботи, бо на мене вони тісні (Сл. />.)]. обношуватися, -шуюся, -шуєшся, обноситися, -ношуся, -носишся разг. 1) обнашиваться, обноситься [ — Запаніла наша Галя,— хвалився Грицько матері..— Молода ще,— одказала на те Настя.— За- нову ситце на кілочку, обноситься — обійдеться (Мирн.)]; 2) (приводить ноской в негодность всю свою одежду) обнашиваться, обноситься [Здається б, на мене й дивитись гидко, так за дорогу припала пилом, обносилась, обтопталась (Барв.)]. обнюхати см. обнюхувати. обнюхатися см. обнюхуватися. обнюхування обнюхивание. обнюхувати, -нюхую, -нюхуєш, обнюхати, -нюхаю, -нюхаєш обнюхивать, обнюхать [Коні зійшлися голова до голови, обнюхували один одного (Ле)]. обнюхуватися, -нюхуюся, -нюхуєшся, обнюхатися, -нюхаюся, -нюхаєшся обнюхиваться, обнюхаться. обняти см. обіймати. обнятий см. обійнятий. обнятися см. обійматися. обов'язаний см. зобов'язаний. обов'язати, -в'яжу, -в'яжеш см. зобов'язувати, зобов'язати. обов'язковий обязательный; (совершенно необходимый — ещё) непременный [В нашій країні вже повністю здійснене обов'язкове початкове навчання (Рад. Укр., 1950, IX); Я жив тепер серед людей, для яких праця була обов'язкова й неминуча (перекл. з Чехова)]. обов'язковість, -вості обязательность [Питання про право націй на вільне відокремлення недозволенно плутати з питанням про обов'язковість відокремлення нації в той чи інший момент (Сталін)]. обов'язково нар. обязательно; непременно, уст. всенепременно; (несомненно разг. — ещё) наверняка [Форми буржуазних держав надзвичайно різноманітні, але суть їх одна: всі ці держави являють собою так чи інакше, але кінець кінцем обов'язково диктатуру буржуазії (Ленін); Шура гадала раніше, що під час атаки треба обов'язково бігти, бігти по геометричній прямій, як у фільмах (Гонч.); Він обов'язково прийде, а тоді ти його почастуєш (Куч.)]. Ср. обов'язковий. обов'язок, -зку обязанность, долг [Запобігти використанню наукових досягнень та відкриттів з руїнницькою метою — обо обов'язок кожного вченого (Вісник АН УРСР, 1949, 5); Військова служба в рядах Збройних Сил СРСР є почесний обов'язок громадян СРСР (Конст. СРСР)]\ ~к велить см. веліти; в в а- % ж а т и своїм ^ зком см. уважати 2; взяти на себе ~к взять на себя обязанность, взять на себя труд; визнати за свій ~к см. визнавати 3; виконувати ^зкп кого-н ебудь исполнять обязанности кого-нибудь [Старшина Багіров тимчасово виконував обов'язки командира взводу (Гонч.)]; громадський ^к общественный долг [Радянська преса допомагає письменникові якнайкраще виконувати його громадський обов'язок — бути щодня з своїми читачами (Літ. газ., 1951, V)]; з ~зку по обязанности [Досі вона молилась більше з обов'язку (Л. Укр.)]; з службового ~зку по долгу службы; круг ~-»зків круг обязанностей [Я залюбки одмовився б писати «Свет и тени», та не можу, бо це входить в круг моїх обов'язків (Коцюб.)]; почуття ~>зку чувство долга; прямий ~->к прямая обязанность, прямой долг [Пропаганда досвіду передовиків і досягнень науки — це не самодіяльність спеціалістів і наукових працівників, а їх прямий державний обов'язок (Рад. Укр., 1950, IX)]; це не тільки наш ^»к, алё й повинність это не только наш долг, но и обязанность. обов'язувати, -зую, -зуєш см. зобов'язувати. обоготворення книжн, редк. обоготворение, обожествление. обоготворити см. обоготворяти. обоготворяння книжн. редк. обоготворение, обожествление. обоготворяти, -ряю, -ряєш, обоготворити, -рю, -рйш книжн. редк. обоготворять, обоготворить, обожествлять, обожествить; (слепо любить, преклоняться — ещё) боготворить. См. ещё обожнювати. ободйстий редк. дугообразный [В ободис- тих голоблях коняка краще везе, як у рівних (Н.-Лев.)]. См. ещё дугоподібний. ободовий спец. ободочный [Наритники повинні бути таких розмірів, щоб під ободовим ременем вільно проходила ребром долоня (Колг. вироби, енцикл.)]; *—»ва кишка анат. ободочная кишка. ободок см. обідок. ободочок см. обідочок. обоє (род. обох) оба (м. и ср. р.) [А ідіть Лишень сюди; та йдіть обоє!.. (Шевч.); Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Вовч.)]; 0 обоє р я б 6 є фам. два сапога пара.^ обожатель, -теля разг. шутл. редк. обожатель [Була се [княжна] невеличка, дрібненька осібка.., вічно занята собою, своїм туалетом, Своїми канарками, своїми обожателями (Фр.)].
|