Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обо 49 обо обожателька разг. шутл. редк. обожательница. обожати, -жаю, -жаеш редк. обожать [Добра женщина, котра так само обожала одинака, вірила смілому віщуванню свого мужа (Коб.)]. обожити см. обожнювати, обожнювання, редк. обожування обожествление, обоготворение; обожание [Велику роль у сарматів відігравало і обожнювання сил природи (Архл., 1953, VIII); Скоро Жанні навіть сподобалося таке мовчазне обожнювання (Собко); Піклування його не лише зростало, воно змінювалось у своїй сутності, поки не перетворилось в обожування (пе- рекл. з Федіна)]. Ср. обожнювати, обожнювати, -нюю, -нюеш и редк. обожувати, -жую, -жуєш, обожити, -жу, -жиш обожествлять, обожествить, обоготворять, обоготворить; (только несоверш.: сверхъестественным уст. — иногда) обожать [Християнські святі, так би мовити, «позичали» здебільшого тільки свої імена багатьом природним силам, яких обожувало стародавнє язичество (Іст. укр. літ.); Чому так люблю я, чому так обожнюю море? Нагадує море про вічне шукання земне, про вічність і мить (Криж.)]. обожування см. обожнювання, обожувати см. обожнювати, обоз, -зу 1) обоз [Тільки далеко обоз по дорозі гадюкою вигнувсь (Тич.); Ішли за полками скрипучі обози, І пісню співали бійці (Дмитр.)]; пожежний ~з пожарный обоз; 2) воен. уст. лагерь, стан [Стару вдову до обозу Та й не допускали (Шевч.); Пусти мене, ко-1 менданте, з обозу додому (Чуб.)]. обозний 1) прил.обозный [Був я уже в літах, годував обозних коней (Горд.) ]; 2)(род. обозного) сущ. воен. обозный [В наметі одразу загомоніли, розповідали один одному, лаяли обозних (Риб.)]. обозник обозник [І кожен в нас спеціаліст. І всякий шану має, Чи він обозник, чи танкіст, Чи чоботи латає (Воскр.)]. оббзно-речовйй обозно-вещевбй [У нього завжди якесь невідкладне завдання командиру полку: то склад обозно-речового постачання збудувати, то збройну майстерню (перекл. з В. Некрасова)]. обозобудівнйй обозостройтельный. обозобудівнйк, -ка обозостройтель. оббї (род. о боїв) редк. обои. См. ещё шпалери, обойко ласк. разг. обоє [І пішли вони разом обойко полем (Вовч.)]. обойма спец, обойма [Відкрив Перехрест затвор у гвинтівці і показав своєму повірникові повну обойму (Десн.); Війська вгонились в переправу, як в обойму (Гонч.)]. обойний редк. обойный. См. ещё шпалерний, оболок, оболоко фольк. уст., поэз. облако [І меч забагрянів, І меч піднісся. Пертий залп ударив. Червоногрудий оболок проплив (Бажан); Білий сціг то виблискує, то виблиск тратить,— се місяць порина в оболоках (Вовч.)]. оболоки, -ків уст. [небесная] лазурь. оболоко см. оболок. о бо лона редк. оболочка [Холонув вітер і рвав тонку оболону (Пере.); Сіяє сонця щит в небесній оболоні (Мал.)]. См. ещё оболонка 1. оболонка 1) оболочка [Великий інтерес викликає те, що каучук має оболонку з білка (Вісник АН УРСР, 1949, 8); Літній день — у нічній оболонці, Ніби сонце сховалось навік... (Мас.)]; радужна (рогова) ^ка анат. радужная (роговая) оболочка; слизова — ка анат. слизистая оболочка [Діагностиці грипу допомагає виявлення змін, що виникають у хворих на слизовій оболонці порожнини рота —м'якого піднебіння (Наука і життя, 1958, 1)\; 2) спец. рубашка [Каховські будівельники захистили гідротехнічні споруди від атмосферних і механічних руйнувань спеціальними бетонними плитами — оболонками (Наука і життя, 1956, Н)]\ 3) обл. [оконное] стекло [Із оболонками вікно В садочок літом одчинялось (Шевч.); Будиночок чепурненький, довгий, низенький, з мальованими оболонками (Вас.)]. оболоння низина [В далині вирізьблювались рівні квадрати вулиць Янівського оболоння, понад Білогірським Лісом вигинався шлях на Перемишль (Скляр.)]. оболонь, -ні низменное место на лугу, разг. низина [Взувши чоботи червоні, Бусол йде по оболоні, Жабку з'їсть, постоїть трішки Та й мандрує знову пішки... (Ст.)]. обомлівати см. обімлівати. обомлілий см. обімлілий. обомліти см. обімлівати. обопільний обоюдный; взаимный [Отож треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирі, чисто братерські відносини між нами, обопільну поміч, пораду... (Коцюб.); В минулому російсько-українське єднання, могутній обопільний вплив виявлялися головним чином у галузі культури (Рад. Укр., 1956, XI)]; —на згода взаимное согласие, обоюдное согласие; за ~»ною згодою по обоюдному согласию. обопільність, -ності обоюдность; взаимность. обопільно нар. обоюдно; взаимно [Недолюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; недолюбляла і вона його—обопільно (Вовч.)]. обора загон, обл. баз; (временного характера— ещё) стан; (со специальным оборудованием) скотный двор [Корови поважно несли в обори своє голе рожеве вим'я та круті роги (Коцюб.); В оборі й кози є, — І вже мені повір: Не відкладається піде смачніший сир {Рил.)]. 4-2438 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)