Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обт 72 обу швидкість (Скляр.); Обтягнений бездоганно чистим білим халатом, він зупинився на мить на порозі (Шовк.)]. обтягнутися см. обтягатися. обтягти см. обтягати. обтягтися см. обтягатися. обтягування спец, обтяжка. обтягувати см. обтягати. обтягуватися см. обтягатися. ббгяж нар. обл. тяжеловато [Спопів наклав обтяж, насилу вивіз на гору (Сл. Гр.)]. обтяжати см. обтяжувати. обтяжений обременённый, отягощенный;отягченный ; удручённый; загруженный, загружённый (Клониться дерево, плодом об- тяжене (Фр.)\ Додому Хопров прийшов обтяжений думками (перекл. з Шолохова); Я такий обтяжений службовою працею, що не маю навіть часу пройтися на свіжім повітрі (Коцюб.)]. Ср. обтяжувати. обтяженість, -пості 1) обременённость, отя- гощённость; загруженность, загруженность; ср. обтяжувати; 2) мед. отягощён- ность [В зв'язку з тим, що клептоманія вважалась явищем дегенеративним, при її вивченні пропонували відшукувати .. ознаки виродження, як психічні, так і фізичні, а також спадкову обтяженість {Фізіол. ж., 1956, //, 4)]. обтяження обременение, отягощение. обіяжити см. обтяжувати. обтяжитися см. обтяжуватися. обтяжка 1): в<^ку(об одежде) в обтяжку; 2) (действие) спец. обтяжка. обтяжливий отягощающий, тягостный; (доставляющий неудобства — ещё) обременительный; (ограничивающий в чём-нибудь — ещё) стеснительный [Це була надто марудна й обтяжлива ноша (Ваш); їжу подавала з якимось ледве помітним невдоволенням, і це було ознакою того, що роль домашньої господарки для Олімпіади Никано- рівни була обтяжливою (Збан.)]; ~ва робота тягостная работа, обременительная работа [Шовкун добре знає ціну своїй роботі, і хоч вона йому важка, але ніскільки не обтяжлива (Гонч.)]; у в а ж а- т и ~вим щ о см. уважати 2; д л я нього ця робота не ^ ва для него эта работа не обременительна, он не тяготится этой работой. обтяжливість, -вості тягостность; обременительность; стеснительность. Ср. обтяжливий. обтяжливо нар. тягостно; обременительно; стеснительно; ~во для кишені разг. стеснйтельпо для кармана. Ср.обтяжливий. обтяжний * спец. обтяжной, обтяжечный; ~на машйпа обтяжная машина. обтяжний 2 разг. обременительный [Не даром вперш тоді зраділа Невільно наша сторона, Бо ти [М Заньковецька] усім відкрила очі, Що хмари ті — одна мана, Що творчий дух не замороче Ніяка справа обтяжна (Мирн.)]. обтяжування обременение, отягощение. обтяжувати, -жую, -жуєш и редк. обтяжати, -жаю, -жаєш, обтяжити,-жу, -жиш обременять, обременить, отягощать, тяготить, I отяготить, книжн. отягчать, отягчить; (налагать тяжесть книжн. уст. — ещё) удру- I чать, удручить; (только чрезмерной рабо- I той) загружать, загрузить [3 двадцять І разків доброго намиста обтяжували дів- 1 чині трохи короткувату, але гнучку шию І (Ільч.); Цей житній хліб обтяжує мій шлунок (Рил.); Я вийшов із казарми і поволі Пішов за місто сонце зустрічати. Ще половину неба обтяжала Нічна імла, а друга вже ясніла (Вирг.); Андрій з Данилом лише мовчки зосереджено глянули на жінок... Кожного обтяжували свої думки (Коп.); А Марина наче й не чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило інше (Риб.)]. обтяжуватися, -жуюся, -жуєшся, обтяжитися, -жуся, -жишся 1) отягощаться, отяготиться [Югина ще ніколи не бачила, щоб сухі зіниці Докії обтяжувались сльозами (Ст.)]; 2) редк. обременяться, обремениться; (только чрезмерной работой) загружаться, загрузиться; 3) страд, з. (несоверш.) обременяться, отягощаться; удручаться; загружаться; ср. обтяжувати, обтяжуючий отягощающий. обтяти см. обтинати. обтятий обсечённый; обрезанный [Соломія, мовчазна й замислена, сиділа долі серед обтятого волосся і вдивлялась кудись у простір (Коцюб.)]. Ср. обтинати. обтьопаний обтрёпанный; отрёпанный [Тоді до Софії підступила Марина Сукачиха. У старенькій хустці, з обтьопаними кінцями (Шиян); Обтьопані клапті круп'яних хмар, жорстокі, холодні, мовчазпі, плетуться щодня (Ле)]. Ср. обтьопати. обтьопати, -паю, -паєш разг. редк. обтрепать, (реже) отрепать. См. ещё обтіпувати *. обув, -ву редк. обувь [Ноги терпли, мряка покривала одежу холодною росою, вода затікала в обув (Коцюб.); Здійми обув буденних турбот, Приступи сюди сміло (Фр.)]. См. ещё взуття. обування обувание; надевание [«Чого ти, наймитку, так рано встаєш?» — «Та я то обуванпям, то одяганням надолужу»(#о.м.)]. Ср. обу вати и обуватися и см. ещё взування. обу вати, -ваю, -ваєш, обути (обую, обуєш) редк. обувать, обуть; (при названии обуви в вин. п. без предлога — ещё) надевать, надеть [Вимили, вичесали її, обули, одягли в нову одежинку, як панночку (Мирн.); Гулі не одного в лапті обули (Ном.); Червоні чоботи обула (Котл.)]. См. ещё взувати. обуватися, -ваюся, -ваєшся, обутися (обу- юся, обуєшся) обуваться, обуться; надевать, надеть [Поки дзвонили, наше козацтво голилося, обувалося, одягалося (Квітка); Старшина видер сухі портянки і знову обувся (Гонч.); Обувшись в мої чоботи, та мене й лає (Ном.); Оце надулась: наперед п'ятами обулась (приказка); Чим його йде його годуватися, обуватися?.. (Мирн.)]. Ср. обувати и см. ещё взуватися 1. обуджати, -джаю, -джаєш и обужати, -жаю> І -жаєш, обудйти (обуджу, обудиш) обл. бу- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)