обу 73 обу дйть, разбудить, КН иЖН. пробуждать, пробудить [Тихо й рано було, як Остап уїхав у місто, так ще тихо, що його кінь вороний тупою своєю обуджав людей (Вовч.)\ Той ще спить Він обужає його (Чуб)\ Неминуча небезпека разом обудила всіх із мертво- ти!(Ф/?.I обуджатися, -джаюся, -джаєшся и о бужа тися, -жаюся, -жаєшся, обудйтпся (обу- 'джуся, обудишся) обл. просыпаться, проснуться, книжн. пробуждаться, пробудиться [Ранок тільки що зачервонівсь.., тільки ще найдбайливі люди обуджалися (Вовч.); Пережидав [батько] надворі, на пекучому морозі, ..поки довідається, що Катря обудилася! (Вовч.)]. обудйти см. обуджатн. обудйтися см. обуджатися. обужати см. обуджати. обужати ся см. обуджатігся. обумовити см. обумовлювати, обумовитися см. обумовлюватися, обумовлений обуслбвленный; определённый; предопределённый; предрешённый [Передбачені п'ятим п'ятирічним планом завдання по зниженню собівартості продукції обумовлені зростаючими рік у рік потребами розвитку соціалістичної економіки (Рад. Укр., 1953, XII)]. Ср. обу- мовлк вати, обумовленість, -ності обусловленность [..всяке явище можна зрозуміти і обгрунтувати, якщо воно розглядається в його нерозривному зв'язку з навколишніми явищами, в його обумовленості від явищ, які його оточують (Сталін)]. обумовлювання, редк. обумовлений обусловливание. обумовлювати, -люю, -люєш, обумовити, -влю, -виш обусловливать, обуславливать (разг.), обусловить; (являться причиной чего-нибудь — ещё) определять, определить; (наперёд устанавливать, указывать — ещё) предопределять, предопределить, (сильнее) предрешать, предрешить [Вивчення Не- чуєм-Левицьким літератури різного ідейного спрямування було одним з факторів, що обумовили суперечності його світогляду (Іст. укр. літ.); Успіх нового драматичного колективу не випадковий; його обумовили такі головні фактори: добірний репертуар і досконала гра виконавців (Рад. Укр., 1955, II)]. обумовлюватися, -люється, обумовитися, -виться обусловливаться; обуславливаться; обусловиться; предопределяться, предопределиться; предрешаться, предрешйться [Реалістичні тенденції Пушкіна обумовлювались його культом людського розуму, тверезістю його мислення (Літ. газ., 1949, VI)]. Ср. обумовлювати, обурений * негодующий; возмущенпый [Налягаючи на праву ногу, поспішавсь різник і вів за собою довгу низку обурених і завзятих родичів (Коцюб.); Обурена совість народу не може мовчати (Нагн.)]; б у ти^вим (на кого, на що, проти кого, проти чого) быть возмущённым (кем, чем), негодовать (на кого, на что, против кого, против чего). Ср* обурюватися г. обурений 2 обрушенный; обвалеиный [Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились (О., 1862, V — Сл. Гр.)]. Ср. обурювати 2. обурення негодование; возмущение [Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ (Гонч.)]; з ~ням с негодованием, негодующе (пар.), с возмущением, нар. возмущённо [Соня соромливо напинала щось на голі плечі і крізь плач, з обуренням і з огидою казала тихо і винувато: — Ах, яка мерзота! Яка гидота!.. (Вас.)]. обурено нар. негодующе; возмущённо [Старой обурено протестував, але його не слухали (Ільч.)]. обуржуазити, -жуажу, -жуазиш обуржуазить. обуржуазитися, -жуажуся, -жуазишся обуржуазиться [Виразники інтересів української буржуазії і поміщиків, що обуржуазилися, українські націонал-ліберали, ..були запеклими противниками визволення українського народу від соціального і національного гніту (Іст. Укр. РСР)]. обуржуазненні! обуржуазившийся [Ця верства обуржуазнених робітників, або «робітничої аристократії», ..є головна опора. II Інтернаціоналу.. (Ленін)]. обуржуазнення полит, обуржуазение [Маркс і Енгельс 40 років, з 1852 по 1892 рік, говорили про обуржуазнення частини ^саме- верхівок, вождів, «аристократії») робітників в Англії у зв'язку з її колоніальними перевагами, монополіями (Ленін)]. обуржуазнювання полит, обуржуазивание. обурити *¦ см. обурювати *. обурити 2 см. обурювати 2. обуритися * см. обурюватися *. обуритися 2 см. обурюватися 2. обурливий возмутительный; (непристойный— ещё) безобразный; ^ва р і ч! возмутительная вещь!, возмутительно! обурливість, -вості возмутительность; безобразность. Ср. обурливий, обурливо нар. возмутительно; безобразно. Ср. обурливий, обурювати *, -рюю, -рюеш, обурити, -рю^ -рпш приводить в негодование, привести в негодование; возмущать, возмутить; (только соверш.: сильно рассердить перен. разг. — ещё) взорвать; (несоверш.: вызывать чувство раздражения, приводить в неприятное состояние перен. разг. — ещё) корёжить [Пушкіна до глибини душі обурює байдужість, з якою ставиться дворянська чернь до слави й гордості свого народу (Вісник АН У РСР, 1945, 5); Трохим обманним шляхом хотів узяти в неї гроші. І це обурило Софію (Шиян)]. обурювати 2, -рюю, -рюєш, обурити, -рю, -рнш (ломая, валить на землю) обл. обрушивать, обрушить, разг. обваливать, обвалить. обурюватися *, -рююся, -рюєшся, обуритися, -рюся, -ришся приходить в негодование, прийти в негодование, негодовать, воз-
|