Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оно 82 о ги овочі, -чів мн. ч. сесщи; собир. разг. овощ [На всіх поливних землях посадимо овочі тільки розсадою, вирощеною в перегнійно-земляних горщечках (Рад. Укр., 1954, І)]. овочівник, -ка спец, овошевбд [На рибальському улові й урожаях овочівників постав консервний промисел (Смол.)]. овочівництво с.-х. овощеводство [Овочівництво— одна з важливих галузей сільського господарства (Ноле, вироби, енцикл.)]. овочівницький с.-х. овощеводческий [В овочівницьких сівозмінах добрива вносимо щороку під насінні посіви огірків, помідорів, капусти, столової моркви, буряків тощо (Колг. Укр., 1956, 8)]. овочнйк, -ка разг. овощник. овощ, -щу см. овоч. овощёвий см. овочевий. бвощі, -щів см. овочі. Оврам Аврам, уст. Аврамий. овсйна см. вівсина. Овсїй Евсёвий. овсюг, -га см. вівсюг. овсяник см. вівсяник. овуляція физл. овуляция. овчина овчина [Душно в хаті, а сиділи хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (Головко)', Із якої се причини вбралась теща у овчини? (Н. п. — Сл. Гр.)]. овчинка уменъш. овчинка; О світ за ~ку здасться разг. нёбо с овчинку покажется [Як дам тобі, так світ за овчинку здасться (Ном.)]. овчинний овчинный. оганьбити, -блю, -биш опозорить [Мавка: Пенавидний! Ти оганьбив наш ліс! Се так держиш умову з дядьком Левом? (Л. Укр.)]. оганьблений опозоренный. огарок, -рка обл. огарок [Три голови на стіл схилилось Тютюнниць, юних робітниць, Й заграло ледь огарка світло В очах, в овалах юних лиць (Ус); З нашого Захарка ні богові свічки, ні чортові огарка (приказка)]. огсіїь (род. огню) см. огонь. огида отвращение; (сильнее) омерзение; чувство брезгливости, брезгливость; (сильнее) чувство гадливости, гадливость [Велетенські жовті оси викликали в Улянки острах і огиду (Донч.); /Ъиття в чиновницькому середовищі морально пригнічувало П. Рудченка, породжувало в його свідомості огиду та зневагу до всього самодержавного ладу (Вісник АН УРСР, 1949, 5)]; почуття (чуття) *— ди чувство омерзения [Я походив між ят- ками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (Коцюб.)]. огйдіти см. огиднути. огидливий см. огидний, огидливість, -вості редк. 1) см. огидність; 2) отвращение; омерзение; брезгливость; га- дливість[— Я про вас не кажу! З вас гласний, то таки гласний.,. А то— що?— Дми- тренко з огидливістю глянув на останніх гласних (Мирн.)]; ер. огида. огидливо см. огидно. огидний, редк. огидливий 1) отвратительный, отвратный (разг.), (слабее) противный, (сильнее) омерзительный, мерзкий; (очень неприятный — ещё) отталкивающий, пе- рен. тошнотворный, тошнотный (разг.); (о внешнем виде, поступках — ещё) безобразный, богомерзкий (разг.); (возбуждающий неприязнь к себе, надоевший) постылый; (сильнее) ненавистный, презрённый, уст. презрительный [Пам'ять тих огидних сцен, що тяглися день по день цілий рік, врізалася дуже глибоко в мою душу (Фр.); Дівчина відчувала, як ненаситне болото повільно засмоктує її в свою бездонну пащу.. Липка, огидлива твапь доходила їй уже до грудей (Донч.); Година огидна — якщо не сніг, так пронизлива холодна мряка (Пере.); І од царів і од вельмож зоставсь якийсь огидний дрож (Тич.); З народної точки зору розкриває письменниця [Марко Вовчок] огидне обличчя гнобителів, що знущалися над російськими і українськими селянами (Рад. літер., 1955, 18); Спільне у Мартовича і Гоголя— критичне, сатиричне ставлення до оточуючої дійсності і непримиренність до всього огидного, мерзенного в ній (Жовт., 1956, 2);Неофіт-раб: ..І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини.. Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну нашу хату... (Л. Укр.)]; ^ний запах отвратительный запах, омерзительный запах, отталкивающий запах; тошнотворный запах, тошнотный запах; 2) (низкий, подлый) гнусный [Ленін викрив огидну, зрадницьку роль опортуністичних вожаків II Інтернаціоналу як агентури імперіалістичної буржуазії в боротьбі проти міжнародного робітничого руху і Радянської Росії (Біогр. Леніна)]. огидник разг. отвратительный человек; отвратный человек; противный человек; мерзкий человек. Ср. огидний 1. огидниця разг. отвратительная женщина, отвратительный человек; отвратная женщина, отвратный человек, противная женщина, противный человек; мерзкая женщина, мерзкий человек Ср. огидний 1. огидність, -ності, редк. огидливість, -вості 1) отвратйтельность; омерзительность, мерзость; тошнотворность; 2) гнусность. Ср. огидний 1—2. огидно, редк. огидливо нар. 1) отвратительно; противно; омерзительно, мерзко; безобразно [Ще нічого не усвідомивши, [Юрко} відчув, як щось гостро кольнуло в серце і все тіло раптом огидно занило (Козач.); Огидливо чавкала, зітхала й сопіла трясовина, наче перетравлюючи здобич (Донч.)]; 2) гнусно. Ср. огидний 1—2; 3) (в значений сказуемого) противно; тошно [Було [Тасі] нестерпно огидно й нудно вислухувати докори і нарікання (Дмитр.)]. огиднути, -ну, -непі и редк огйдіти, -дію,, -дієш разг. опротиветь, (сильнее) опосты- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)