Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЛОЛ 87 пол молодих дерев ще не висохла від поливки земля (Куч.)]. поливний поливной [Підіжметься з річок вода на поливні городи й поля (Куч.)]; <— ні культури поливные культуры. поли в'яп ий спец. глазурованный, обливной, облитой, облитый, поливенный, поливный; муравленый, замуравленный [Оксана насипала йому в полив'яну миску борщу (Шиян); На Гуцульщині дуже поширене оздоблення печей полив'яними кахлями {Дерев, зодчество Укр.); Замфір присідає під кущем, обережно, з любістю розгортає листя — то делікатне, ясно-зелене, ..то темне, блискуче, наче полив'яне (Коцюб.)]. полигёти1, -гаю; -гаєш (съесть) вулъг. поглотать; (о животных разг., о людях вульг. — ещё) пожрать; (жидкость) разг. похлебать. полигати8, -гаю, -гаєш надеть верёвку на рога волу или корове. полигатися, -гаюся, -гаєшся фам. сойтись, связаться [Латин старий і полигався З Енеєм нашим молодцем (Котл.)]. полигач пре зр. приспешник [Ми з тобою — фундатори, ми эа нього який бій витримали з куркульнею та її полигачами (Гонч.)]. поли гачка презр. приспешница. полизати, -лижу, -лижеш и разг. полизькати, -каю, -каєш полизать; (очистить от чего- нибудь) слизать [Знов Лисичці захотілося медку полизати (Фр.); Де не взявся собака, — полизькав, полизькав (Сл. Гр.)\ Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали І червону кров полоцьку Звірі полизали! {Руд.)]. полик нары (мн. ч.) [На пЬлику спить старший син Сандер (Шиян)]. полик, -ка обл. наплечник; (в женской рубахе) уст. оплечье [На ньому світло-сірий костюм, широкі груди облягає вишивана со-' рочка-гуцулка з червоними поликами й, китицями (Грим.)]. полин,-ну, полинь,*ню(Агіетізіа АЬзіпікійт Ь.) бот. полынь [День вересневий палає, Стелеться в ноги полин (Воронько); Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти! (приказка); Страшного стороною стало проти неї людське життя; гіркі, як полинь, Думки будило воно в її голові (Мирн.)]. полиневий см. полиновий. полинівка полыновка. полиновий, полиневий, полинний полынный [Нові ми садимо ліси На давніх межах полинових... (Рил.); З уст зірвалось кілька гірких, як полиневий сік, слів (Скляр.); Тільки пахощі полинні Приносить пам'ять щоразу (Мас.)]. полинути, -ну, -неш повз. 1) полететь; (удалиться — еще*) улететь; (снизу вверх — ещё) взлететь [Щаслива голубка: високо літає^ Полине до4 бога — милого питать (Шевч.); Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами землі (Вологи.)]; 2) (перен.: стремительно двинуться, побежать) полететь, понестись, помчаться, разг. помчать; (удаляясь — ещё) улететь, унестись, умчаться; (очень быстро, резко) устремиться; (сильнее) ринуться; (плавно двинуться) заскользить [Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху та й полинув у Лебедин... (Шевч\); Мокри- на вхопила весло і полинула в море (Н.-Лев.); Баскі гусарські коні, загинаючи голови набік, як на крилах, полинули по чудовій м'якій дорозі (Н.-Лев.); Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од нас полинули? (.7. Укр.); Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (Н.-Лев.)]; 3) (перен. — о мыслях, чувствах, звуках и т. п.) полететь, понестись; (куда-нибудь— ещё) унестись, устремиться; (плавно— еще) политься; (распространиться — ещё) разнестись [Думка послухала мене і полинула в давній час у допотопний дикий бір (Мак.); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії... (Волош.); Звуки вальса полинули над станцією (Бойч.); І полинула чутка по всіх шляхах про дивного кобзаря (Іван.)]. полпнялий 1) полинявший, полинялый; облинявший, облинялый; вылинявший, вы- линялый; поблёкший, поблёклый [На ньому була захисна солдатська сорочка, по* линялий каргуз з потрісканим козирком (Шиян); Обік нього [звіробою] виганяв сіре та вузлувате стебло петрів батіг, но якому дряпались зрідка блакитні квіти, полинялі й нечесані (Коцюб.); Повільно, сумовито сочиться час. Здається, сонце навіки застигло в полинялому, полатаному білими хмарами небі (Ст.)]; 2) вылинявший, вылинялый; облинявший, облинялый; перелинявший, перелпнялый [Саламов вбирає голову в плечі. Він тепер дуже подібний до сірого полинялого птаха (Донч.)]. Ср. полиняти 1—2. полиняти, -няю, -няєш 1) полиндть, разг. облинять; (окончательно утратить свежесть — ещё) вылинять; (редк.: потерять яркость) поблёкнуть [Полиняли, як ганчірки, його блакитні, темно-зелені шовки (Вас); А поки я заробляю, Чорні брови полиняють. Безталанна я! (Шевч.); І потемніла перед вами краса, світова, полиняла її врода пишна (Мирн.)]; 2) (о смене покрова животных) вылинять; (потерять покров) разг. облинйть; (обрасти снова) перелинять. полиыь см. полин. полисілий полысевший, полысёлый, облысевший, облыселый. полисіння полысение, облысение. полисіти, -лисію, -лисієш полысеть, облы* сеть [Батько Вовн полисів зовсім, тільки віночок від колишніх кучерів залишився (Коп.); Пуста голова ані посивіє, ані полисіє (Ном.)]. полиск, -ку блеск, сверкание; (сияние отра* жённого света) отблеск; (слабее) блик; (блестящий вид гладкой поверхности) лоск; (оттенок цвета, примешивающийся к основному) отлив [Він бачив перед собою полиск хижих очей (Коцюб.); На сірих стінка* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)