Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иол 86 пол тёть [ПоЛетіла птиця через моря (Янов.); Самольоти полетіли — небо попливло само... (Тич.); Гуси, гуси білі В ірій полетіли, А сірі на море!.. (Шевч.); До Бертольда полетіла Квітка з рожі від дівчини (Л. Укр.); Рвоне тебе [Лозину] з корінням, як пір'їну, Аж курява угору полетить (Гл.)]; іскри в очей ^тїли разг. искры из глаз посыпались [В висок Дареса затопив: 3 очей аж іскри полетіли (Котл.)]; 2) (перен.: стремительно двинуться, побежать) полететь, понестись, помчаться, разг. помчать; (удаляясь — ещё) улететь, унестись, умчаться; {ринуться на кого-нибудь — ещё) устремиться [Полечу на пошту, не знаю тільки, чи видадуть листа, бо потяг приходить пізно, а нині ще й неділя (Коцюб.); Мотруна вхопила Ярину під руку і полетіла з нею в танець (Л. Укр.); Оце виклик, вигук розкотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків (Вовч.)]; 3) (перен. — о мыслях, чувствах, словах) полететь, понестись; (куда-нибудь — ещё) унестись, устремиться; (распространиться — ещё) разнестись [— Параскіце, ме-ейі — Те «ме- ей» вийшло особливо гучне й соковите; полетівши по дорозі до виноградника, воно вдарило об стіну волоських горіхів (Коцюб.); Степом над головами вершників під високе, чисте небо полетіла пісня (Риб.); Та чутка полетіла по селі (Н.-Лев.); • За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках (Гл.)]; 4) (упасть, споткнувшись) фам. полететь; (с чего-нибудь разг. — ещё) слететь [Розказуючи сам до себе, чоловік пішов далі і якраз наткнувся на Івася, що лежав на дорозі, наткнувся, поточився і сторчака полетів через хлопця (Мирн.); Вона вилила з ночовок у помийницю луг і так кинула ночовки на ослін, що вони посковзнулись і полетіли на землю (ІҐ.-Лев.)]; ~тн шкереберть разг. полететь вверх тормашками. полетуха 1) зоол. летяга, полетуха; 2) разг., поэз. летунья [П р і с ь к а швидко: Пожалуйте, пане, обідати накрито. Храп- к о: Ех, полетуха! (Мирн.)]. полечка уменьш., ласк, полечка [3 Анею Макаровою в час відпочинку можна, мабуть, потанцювати веселої полечки (Вишня)]. колечко уменьш., ласк, полюшко [Колгоспне полечко — ні нужди, ні горечка (приказка)]. волив, -ву с.-х. полив [В сучасній практиці зрошення найбільшого лоширення набув спосіб поливу по борознах (Колг. Укр., 1957, 4); Бавовник— посухостійка рослина, і на Україні його тепер вирощують без поливів (Колг. виробн. енцикл.)]. полива 1) спец. глазурь, обливка, полива, 4 разг. мурава [Виробництво смальти, поливи і емалі в технологічному відношенні було близьке до виробництва скла, і тому, очевидно, всі ці декоративні матеріали вироблялись певною групою склярів (Нар. стар. іст. УРСР); Здавалось; тільки торкнися — і він [загар] облущиться, як погана полива ла горняті (Кундз.)]; 2) обл. к посуда [глазурованная] [Повіз поливу аж у Чорноморію на продаж (Сл. Гр.)]. поливалка лейка, обл. поливальник [Буде вода в поливалки Щораз набиратись, Дощиком буде На наші грядки проливатись... (Вирг.)]. поливальний поливочный. поливальник поливальщик [Величина норми виробітку поливальника визначається у залежності від способу поливу, розміру поливного струменя, тривалості поливу (Вісник АН УРСР, 1954, 4)]. поливальниця 1) поливалыцица [Це в степу увостаннє суховії метуть. До щитів розподільних поливальниці йдуть (Шер.)]\ 2) (о сосуде) лейка, обл. поливальник [Поливали грядки. На перехресті стежок стояв шаплик великий з водою. Звідтіля набирали в поливальниці (Головко)]. поливальничка уменьш. леечка. поливаний поливаемый [Поливані без перерви схили поволі вкривалися., шаром блискучої слизької криги (Кач.)]. поливання 1) поливание, поливка, ' полив [В ставках розводять рибу, беруть з них воду для поливання городів (Фіз. геогр.)]; 2) глазуровка, обливка; муравление; ср. поливати 3. поливати, -в&ю, -ваєш, полити, -ллю, -ллёш иредк. полляти, -лляю, -лляєш 1) поливать, полить; (перен. — ещё) обливать, облить [Василь, засукавши рукава, ходив між рядочками і з відра поливав молоді стебла махорки (Десн.); Все життя їв ти хліб із полів, Що сам виорав, потом полив (Дор.); З давніх-давен цю землю рясно поливали війни людською кров'ю (Во- лош.); Біля тебе будуть люди На кишеню поглядати, Медом речі поливати (Гл.)]; 2) (только соверш.: начать лить; начать литься) полить [Полив ще сильніший дощ (Збан); Двері одхилилися, світ місячний полив, як у яму, своє сяйво у темні сіни (Мирн.)]; 3) (о посуде) спец. глазуровать (несоверш. и соверш.), обливать, облить; (муравой) муравить, замуравить; 4) (о/ті- мечать покупку) разг. замачивать, замочить [А поїхати на базар чи на ярмарок? Чоботи треба? Треба!.. А полити їх треба? (Вишня)]. поливатися, -в&юся, -вієшся, политися, -ллюся, -ллёшея и редк. поллятися, -ллй- юся, -лляєшся 1) поливаться, политься; обливаться, облиться [Слухаючи, Катря поливалася слізьми (Вовч.); Червоне лице його, як стиглий кавун, зробилося, роздалося ушир, полилося потом (Мирн.)]; 2) политься [Полилися ріки крові, Пожар загасили (Шевч.); Відчула, як тепло по- ллялося їй на душу (Ле); Платон повернувся, і тихо полилася музика (Корн.)]. Ср. поливати 1—2; 3) страд, з. (несоверш.) поливаться; глазуроваться, обливаться; ср9 поливати 1, 3. поливка1 соус, подлйвка [X у с а: ., А поливка до риби щоб була Така, як отоді (Л. Укр.)]. поливка2 (действие) поливка [При коренях |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)