Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол панцерника замиготів рожевий полиск пожежі (Панч); ЮрКове вікно світилося, * з нього падав золотистий полиск на замети (Донч.); Се був маленький болотяний пташок*.. Пір'я на нім було попелясто- сіре з легеньким перловим полиском (Фр.)]; зовнішній ^к внешний лоск; мати ^к иметь отлі^в, отлив&ть. полискування 1) блеск, сверкание; отсвечивание; 2) поблёскивание. Ср. полискувати 1-2. полискувати, -кує 1) блестеть, сверкать; (отражать свет — ещё) отсвечивать, лосниться (о гладкой поверхности) [Він дивився в її веселі, чорні очі, що полит скували, аж пекли, з-під високих, веселкою, брів (Коцюб.); Будівлі стояли самотні, полискуючи проти сонця своїми химерними скляними гранями (Смол,); Гарбузи повиверталися, полискували на сонці (Горд.); Лиса голова полискує, як лаком вкрита (Горд.)]; 2) (сверкать время от времени слабым блеском) поблёскивать [В світанковій імлі тьмяно полискували вкриті росою дерева (Куч.)]. поли скуватися, -кується 1) лосниться [Жито., хвилюється, атласом зеленим по- лискується (Тесл.)]; 2) поблёскивать [По- лискується бриль солом'яний, наче золотий (О., 1862, VI — Сл. Гр.)]. Ср. полискувати 1—2. по-лисячому нар. по-лйсьи [Тоді він., якось по-лисячому, навшпиньки, підступив до отця Палладія й поклонився йому до пояса (Н.-Лев.)]. Полйт см. Іполйт. полити см. поливати. политий 1) политый; облитый [Уся долина дивно зелена, ніби тільки що полита (Н.-Лев.); Бліда і полита потом, вона принесла у корзині і м'ясо, і курей (Мирн.); Кавказькі гори в млу повиті, Рясною кровію политі, Чолом підводяться до хмар (Мол.)]; 2) глазурованный, облитый; муравленный, муравленый (прил.), замуравленный; 3) замоченный. Ср. поливати 1, 3-4. политися см. поливатися. по-литовському, по-литовськи нар. по-литовски [Були і кав'яри з Турецької землі І по-литовському зготовані драглі (перекл. Рильського)]. полиття спец. глазуровка, облив, облйвка. колихання редк. полыхание [Фауст: ..Ти па порозі здійснення бажання Враз спинишся налякано, бо звідти Обдасть тебе палюче полихання (перекл. Лукаша)]. См. еще палахкотіння. подихати, -хає редк. полыхать [Сизим димом затягло зимові поля, і здавалося, ніби на заході полихають великі лісові пожежі (Собко)]. См. ещё палахкотати. по-лиходійському нар. по-злодейски. полихословити, -влю, ^виш позлословить. по-лицарському, по-лицарськи нар. по-рыцарски [— Я не піду по добрій во;іі з полону, — тихо обізвався Саїб. — Це було б не по-лицярському (Н.-Лев^; Ви так по- лицарськи говорите про жінок-критиків, йол що після ?ього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас (Л. Укр.)]. полицемірити, -рю, -риш полицемерить. полиця 1) полка [Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (Н.-Лее.); Сьогодні пасажирів у прямому було не густо — всі верхні полиці виявились вільними (Гонч.)]; 2) (в плуге) отвал [Поламалася полиця в плузі (Чуб.); Частину пару зорали глибоко плугами без. полиць (Колг. Укр., 1954, 2)]; циліндрична г^ця цилиндрический отвал [Болота можна орати плугами з напівгвин7 товими і навіть циліндричними полицями (Колг. вироби, енцикл.)]. полицятися, -цяюся, -цяєшся (до кого) разг. поухаживать (за кем); разг. уст. поволочиться (за кем); (слегка фам. уст. — ещё) приволокнуться (за кем). поличка 1) уменьш. полочка [Нічого нема [в хатці], опріч лавочок та вузенької полички (Вовч!); Вона говорила зі мною, складаючи на поличку свої колбп та пробірки (Грим.у; Щільно й нерозривно переплелися в його роботі всі справи.. Спробуй відірвати їх одну від одної, розкласти на різних поличках* коли в житті все це— багатобічна, складна і многолика єдність... (Жур.)]; 2) (в огнестрельном оружии) ист. полка; 3) архт- полка, полочка [Поличка — облом у вигляді вузької виступаючої смуги, що відділяє крупніші обломи один від другого; інколи поличка вживається самостійно у вигляді окаймлення (Архт. Рад. Укр.у 1940, 10)]. поличковий | отвальный, отвалочяый [У південних, південно-східних і центральних районах Лісостепу перші два-три обробітки пару також провадять поличковими знаряддями (Колг. вироби, енцикл.)]. поличне1 прил. см. поличний. поличне2, -ного сущ. юр. поличное; піймати з ^ним поймать с поличным. поличний 1) полочный; 2) отвальный [Поєднання глибокої безполичної осінньої оранки з весняним поличним обробітком зменшило також і забур'яненість посівів конопель (Колг. Укр., 1956, 8)]. Ср. полиця 1—2. полйчник обл. пощечина [Попам'ятаєш ти ще, хто така Рахіра та й кого ти полич- ником почастувала! (Коб.)]. поличчя разг. портрет; фотография [Стою я у мріях непевнихт Дивлюсь на поличчя твоє, І любе обличчя неначе Живе на малюнку стає (перекл. Л. Українки); Жалую, що не можу зараз послати Вам свого поличчя, бо ще не встиг сфотеграфуватися (Коцюб.)]. полишати1, -таю, -шаєш, полишити, -лишу* -лишиш 1) оставлять^ оставить; (бросать навсегда или временно — ещё) покидать, покинуть [Зовсім відмінні почування полишила ця розмова в серці Регіни (Фр.); Тепер полишаю Анд рушу 8 старою Катериною. І., поїду до свого сліпенького внука (Коб.); Потім він доносив князеві. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)