Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол 103 пол возлюбить [Федченко теж всім серцем полюбив молодих своїх друзів (Пере.); Я землю свою полюбив навіки (Тич.)]. полюбитися, -люблюся, -любишся 1) полюбить друг друга, разг. слюбиться [Немає з ким полюбитись, Серцем поділитись... (Шевч.)]; 2) (понравиться) разг. полюбиться, уст. слюбйться [Полюбилася мені ота Катерина, серце висушила (Жур.); Не знає Оксана Іванівна, з чого почалося, але полюбилась їй замолоду техніка (Колг. Укр., 1956, 4)]. полюбляти, -ляю, -ляєш любить; (оказывать внимание у уважение) уст. жаловать [Він полюбляв, щоб до Волі приходили гоеті (Я нов.); Він, як і дехто ще з сусідів-ро- манчан, Пішов на колію, провідником вагонів, І навіть діло це, здається, полюбляв (Рил.)]; не '--•ти кого, чого недолюбливать кого, что, не особенно любить кого, что [—Було таке діло,—підтвердив син, — не полюбляв батько церкви (Ячов.)]. полюблятися, -ляеться безл. разг. нравиться [Дедалі більше полюблялось йому тут, дома, в Яругах (Коп.)]. полюбовний полюбовный [Я їм [робітникам] сказав таке: — Дорогі наші товариші! Давайте ми напишемо такі собі полюбовні листи... (Вишня)]; ^па угода полюбовная сделка. полюбовник разг. любовник, разг. полюбовник, фам. хахаль [Ганна: А говорили мені люди, що полюбовник у неї був (?об- ко)].^ полюбовниця разг. любовница, разг. полюбовница; уст. содержанка [Софія Петрівна: ..А! Так ось де вона, ваша коханка, ваша принцеса, ваша полюбовниця, яку ви так старанно ховали (Коч.)]. полюбовно нар. полюбовно [Бо снаги набравши повно, Прийде хмара на поля І віддасть все полюбовно, Що давала їй земля (Ус.)]. полюбуватися, -буюся, -буєшся и редк. по- любувати, -бую, -буєш (ким, чим и на кого, па що) полюбоваться (кем, чем) [Піду над воду, спущуся над саму річку, полюбуюся, як риба виграє (Мирн.); Закляла ти, ненько, Свою дочку рідну, Тепер полюбуйся На її долю бідну (Руд.); П р о- кіп Свиридович: Сідайте ж, діти, рядком, а ми на вас полюбуємо ладком (Стар.)]. полювання охота; травля; охотн. поле [Колективне полювання стародавніх людей допомагало їм при наявності примітивної зброї справлятися з такими великими тваринами, як мамонт (Осн. даре.); Я поїхав на кілька днів на полювання (Коп.); Птиці після денного полювання поверталися з моря на берег (Трубл.)]; ~ня з собаками охота с собаками, спец, псовая охота; ~іш на маралів охота на маралов, спец. пантовка; кінчити '—чія кончить охоту, разг. ©тохотиться. Ср. полювати. полювати, -люю, -люєш (на кого, на що и кого, що) охотиться (на кого, на что, за кем, за чем); (с помощью собак спец. — ещё) травить (кого, что) [І полювати йдуть на них [моржів] досвідчені мисливці (Забіла); Колом кружляв над річкою шуліка, полюючи на молодих каченят (Шиян); Сетера вчили, як полювати птицю (Вишня); Нехай ваш Юрко десь ховається, а я побіжу до ' Григорка — вони [жандарми] і на Марка полюють (Козл.)]. полювач, -ча редк. охотник [Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Смол.)]. полюддя ист. полюдье [Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (їст.Укр. РСР)]. полюднілий ехавший более людным; по людневший [А Сагайдачний., пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Ле)]. Ср. полюдпїти 2. полюдніти, -нію, -пїєш и полюднїшата, -шаю, -шаєш разг. 1) стать человечнее [То він уже тепер неначе трохи полюднів, а то спершу був такий, як той звір (Кобел. у. — Сл. Гр.)]; 2) стать более людным, разе. полюднёть. по-людському, по-людськи нар. 1) по-людскй, по-человечески [От він з ними й почав про своє: і як треба по-людському жити, і чому неправда на світі повелася... (Коцюб.); Лицар: ..Кажи мені по-людськи, що тобі від мене треба? (Л. Укр.)]\ 2) (как человек) по-человечьи [Чоловік качався по двору й не по-людськи стогнав... (Мирн.)]. полюс 1) геогр., переп. полюс [Полюс, звернений в сторону Полярної зорі, називається північним, а другий — південним (Фіз. геогр.); ..випадковість — це тільки один полюс взаємозалежності, другий полюс якої називається необхідністю (Енгельс)]; 2) мат., физ. полюс [Якщо полюси батарейки від звичайного кишенькового ліхтарика з'єднати металевими дротиками з гальванометром, то стрілки приладу відхиляться (Наука і життя, 1958, Ю)]. нблюзпи'Ч спец. полюсный. нолютувати, -тую, -туєш позлиться; (сильнее) разг. побеситься. полюція физл. поллюция. полянина поляна [Серед, полявини, де морщиться калюжа, Лелека походжа і сумно клекотить(перекл. Рильського); Пасли овець на полявинах (Павлогр. у. — Сл. Гр.)]. полягапня с.-х. полегание [На пні в умовах ' пізньої осені качани не висихають і внаслідок полягання стебел доторкаються до землі й псуються (Колг. Укр., 1957, 1)]. полягати1, -гаю, -гаєш, полягти, -ляжу, -ляжеш 1) (о растениях) полегать, полечь [Всі жита грозою збило; Полягла трава... (Граб.); От уже й картоплиння полягло, і листя на ньому сохне (Грим.)]; 2) (только соверш. перен. торж.: быть убитым в сражении) полечь, пасть [У нас всі сподіваються лише смертельного бою, в якому або поляжемо, або переможемо (Коцюб.); Поляжемо смертю хоробрих, але ворога не пропустимо (Куч.)]; 3) (только соверш. перен.: уменьшиться, стать слабее) померкнуть [Він здобув собі велику славу, І не вмре та слава, не поляже (Л. Укр.)]; 4) обл. надвигаться, надвинуться [Чорна |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)