Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол 104 пол хмара полягає, милий милу покидає (Чуб.)]. г полягати , -гаємо, -гаєте соверш. и редк. полягти, -ляжемо, -ляжете мног. полечь (разг.),лечь, поулечься (разг.), улечься {Після сніданку діти полягали відпочивати (Трубл.); Вони поклали клунки підтолови і полягали спати (Н.-Лев.)\. полягати3, -гаенесоверш. (иметь своим содержанием что-нибудь, сводиться к чему- нибудь) состоять, заключаться; (о внутренних связях — ещё) крыться [Марксистська тактика полягає в поєднанні різних прийомів боротьби, в умілому переході від одного до другого.. (Леніну]; причина цього явища ^гає в тому, що причина итого явления заключается в том, что; причина этого явления кроется в том, что. полягти1 см. полягати1. полягти2 см» полягати2. полядвиця полендвица. поляк поляк [Приїхав помічник станового,— старий поляк з жінкою й п'ятьма дочками (Н.-Лев.)]. поляканий испуганный; напуганный [Хлопець запровадив поляканих жінок аж на поляну (Фр.)]. Ср. полякати 1. полякати, -каю, -каєш 1) мног. испугать; (сильнее) разг. напугать [Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то клену- чи, то сміючись з навіжених хлоп'ят, що так полякали усіх городян (Мирн.)]; 2) (немного) разг. попугать; (нагнать страху) разг. постращать. полякатися, -каємося, -каєтеся испугаться; напугаться [— Щось наших верховодів не чути, полякались, сидять по хатах, — сміялись люди (Коцюб.)]. Ср. полякати 1. поляки, -ків поляки. поляна поляна [Сосновий ліс. На поляні стоїть двоколка (Шиян)]. поляни, -лян ист. поляне [Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом цептром древньоруської держави, була зайнята полянами (Нар. стар. іст. УРСР)]. полянка уменьш. полянка [Вийшли діти на полянку, на полянку лісову (Забіла)]. поляпас см» ляпас. поляпати, -паю, -паєга разг. 1) похлопать; (с шумом чем-нибудь мягким фам. — обычно) пошлёпать [Старий ласкаво поляпав по плечу юнака (перекл. з Л. Толстого)]; 2) (чем-нибудь при движении) пошлёпать. поляпувати, -пую, -пуєш 1) похлопывать; пошлёпывать; 2) пошлёпывать [Вона бігла вгору, поляпуючи капцями по каменистій дорозі (Коцюб.)]. Ср. поляпати 1—2. поляра мат. поляра. поляризатор, -ра физ. поляризатор. поляризаційний физ. поляризационный {За допомогою мінералогічного поляризаційного мікроскопа можна встановити структуру глинистої породи, характер домішок, їх кількісне співвідношення (Геол. ж., 1953, XIII, 2)]. поляризація физ. и пр. поляризация [Процес зміщення зарядів у діелектрику, вміщеному " в поле, називається поляризацієдо (Курс фізики); Центральною проблемою творчості Панаса Мирного було зображення пореформеного українського села з його непримиренними соціальними суперечностями і швидкою поляризацією класових сил (Іст. укр. літ.)]. поляризований физ. поляризованный [Такий [асиметричний] фактор був згодом знайдений у неорганічній природі у вигляді циркулярного або еліптично поляризованого світла (Наука і життя, 1956,5)\. поляризувати, -зую, -зуєш физ. поляризовать. поляризуватися, -зується. физ. поляризоваться. поляриметр, -ра физ. поляриметр. полярископ физ. полярископ. полярний 1) полярный [Тривала холодна полярна ніч (Трубл.); Радіус дії атомного криголама, призначеного для плавання в полярних широтах, буде практично необмежений (Наука і життя, 1956, 12); Слід полярної миші супроводив слід лисиці (Трубл.)]; Полярна зоря астр. Полярная звезда [Щоб., відшукати Полярну зорю, треба спочатку знайти групу з семи зір, яка своїми обрисами нагадує ківш (Фіз. геогр.)]; ^на станція полярная станция [Вже рік існує південна полярна станція Мирний (Вісник АН УРСР, ¦ 1957, 6)]; ^не сяйво северное сияние [Корпускулярне випромінювання, потрапляючи в земну атмосферу, викликає ще одне явище — світіння верхніх шарів її, яке спостерігається у вигляді полярних сяйв (Наука і життя, 1957, 2)]; 2) (перен.: совершенно противоположный) полярный [Поезія молодого Тичини принципово чужа і, можна сказати, полярна багатослівній фотографічній описовості: вона бере в зображуваних явищах лише найнеобхідніше (Нович.)]. полярник полярник [На зміну героїчним полярникам вирушила друга континентальна антарктична експедиція Академії наук СРСР (Наука і життя, 1957, 1)]. полярниця полярница. полярність, -ності физ. полярность [У другій півкулі Сонця розподіл полярності магнетизму в усіх парах плям протилежний (Астр.)]. полярографія полярография [Слід відзначити успіхи українських радянських учених у розвитку полярографії — науки про дифузійні граничні струми (Вісник АН УРСР, 1957, 12)]. полярон, -ну физ. полярон [Розроблено теорію поляронів — особливого стану електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище (Наука і життя, 1958, 2)]. поляскати, -каю, -каєш 1) разг. похлопать; (с шумом чем-нибудь мягким фам. — обычно) пошлёпать [Поцілувавшись з Сашком, поляскавши його ло плечу, Іван узяв на руки Ганнусю (Коп.)]; 2) (кнутом и т. п.) похлопать, пощёлкать. полискувати, -кую, -куєш разг. 1) похлбпьь |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)