пол 108 пом ний помацав у чересі й витягнув гарну турецьку люльку (Тулуб)]. помацатися см. помацуватися. помацки нар. ощупью [Вона помацки добралася до дверей своєї кімнати (Собко)]. помацуватися, -цуюся, -цуєшся, помацатися, -цаюся, -цаєшся разг. ощупываться, ощупаться; гатися за що ощупывать, ощупать что [І помацується [панотець] за ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров з носа (Свидн.)]. помащений 1) помазанный, намазанный; помасленный; намасленный [Семениха з по- мічницями-кумками поприносила миски з начинкою, з помащеними голубцями (Че- ремш.)]; 2) см&занный; умащённый [Наче хмелем, укрита голова її блискучими кучерями, помащеними пахучою мастю (Мирн.)]; 3) помазанный; побелённый; 4) измазанный; испачканный [Вахтовий нічної вахти слюсарів Шахраманов приязно глянув на помащені мазутом руки Кулама Вадала, на смугляве, в плямах нафти обличчя (Донч.)]. Ср. помастити 1—4. помаяти, -маю, -маєш 1) развеяться [Уже моя руса коса по двору помаяла (Чуб.)]; 2) (чем) разг. помахать; качнуть, покачать [Генералісимус: ..Плавають озером Селезні козирем, Дзьоб підіймають, Часом помають Гордо крилом... (перекл. Лукаша)]; 3) (о чём-нибудь, мелькающем некоторое время) помелькать. помаячити1, -маячу, -маячиш и помаячіти, -чію, -чїєш и обл. поманячйти, -нячу, -нячйш и поманячіти, -чїю, -чїєш помелькать, разг. помаячить. помаячити2, -маячу, -маячйш (о больном) побрёдить. помаячіти см. помаячити1. помбух (помічник бухгалтера) помбух (помощник бухгалтера) [Він неохайно кидав корінці товстому., помбухові помдиректора (помічник директо- р а) помдиректора (помощник директора). помеж, помежй см. поміж. помежований поразмежёванный; размежёванный [За селом розгортались густо помежовані поля (Гонч.)]. Ср. помежувати. помежувати, -жую, -жуєш мнвг. поразмеже- вать (разг.), размежевать [Що ж, коли їх доля так помежувала; одному дала багато, другому — нічого... (Мирн.)]. помежуватися, -жуємося, -жуєтеся разг. размежеваться [Василь: ..Мені тільки дивно, нащо се люди так помежувалися? (Мирн.)]. помекати, -каю, -каєш разг. поблеять; помекать. помекувати, -кую, -куєш разг. блеять [время от времени]; помёкивать [За нею [Раїсою] сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (Коцюб.)]. помёл, -лу помол [Селяни змушені були молоти зерно тільки на млині свого пана і сплачувати за помел великий податок — мірчук (Іст. Укр. РСР); Існує кілька ви*- дів помелу. Основні з них — разовий, оббивний і відсівний (Колг. вироби, енцикл.)]. помелений помолотый; смолотый. Ср. помолоти 1. помело помело [Неначе помелом, за три дні змело сніг, з землі показалася перша зелень (Мирн.)] Та щоб дурної сокири позичити, то треба на це аж дозволу чоловіка? бін, кажеш, господар... А хто ти в нього? Помело? Наймичка? (Вільде)]. помелькати, -каю, -каєш помелькать. поменшання уменьшение. поменшати, -шаю, -шаєш уменьшиться; (ограничиться в силе, в степени проявления чего-нибудь — ещё) умериться; {в количестве, уровне — ещё) убыть; (пойти на убыль) спасть; (понизиться, ослабеть) разг. свалить [Червоне кружало серед кеба поменшало (И.-Лев.); Сама [Галя] зігнулась, немов поменшала (Л. Укр.); Гаразд, нехай звуть, як хочуть, його од цього не поменшає (Янов.)', Взагалі— я здоров.. Астма мене не мучить. Бронхіт теж поменшав (Коцюб.); Вечоріло. Поменшала вже Цілоденная спека (Фр.)]. поменшати см. поменшувати. поменшитися см. поменшуватися. поменшити см. поменшувати, поменшитися см. поменшуватися. поменшувати, -шую, -шуєш и редк. помеп* шати, -шаю, -шаєш, поменшити, -шу, -шиш уменьшать, уменьшить; (ограничивать силу, степень проявления чего-нибудь— еще) умерять, умерить; (делать короче по времени — ещё) сокращать, сократить [На другий день пішов Хома по сусідах позичати хліба, та ніхто не дав: кожному цього року сутужно, в кожного недорід поменшив хліба (Коцюб.)]. поменшуватися, -шується и редк. поменша- тися, -шається, поменшитися, -шиться 1) уменьшаться, уменьшиться; умеряться, умериться; сокращаться , сократиться [Сии повинен бути в дорозі, служба на год поменшилася (Барв.)]; 2) страд, з. (песо- верш.) уменьшаться; умеряться; сокращаться. Ср. поменшувати. померанець см. помаранча. Померанія ист. Померания. померанцевий см. помаранчевий. померанцеві, -вих сущ. бот. померанцевые. помережаний, помережений 1) прич. вышитый [мерёжкой]; 2) прич. украшенный [узором или узорами]; изукрашенный [узором или узорами]; расписанный; уьрешенный резьбой [Черевики на ньому фаоричні, полотняні холоші акуратно підв'язані, кожушок помережаний (Чорн.); Кузьма, сидячи біля маленького віконця, чомусь не помережаного морозом, дивився затуманеними очима на верхів'я сосон (Шиян)]; 3) прич. испещрённый [Біля руїн похмурої фортеці, помережаної тисячами написів екскурсантів, виросло нове місто — Форт Шевченко (Рад. Укр., 1954, /)]. Ср. помережати 1—3; 4) прил. прям., перен. узорчатый; узорный; (сетчатый) кружевнбй; (с росписью) расписной [Помережані тіні розкидала верба (Тесл.)]. помережати, -жаю, -жаєш и помережити, -жу, -жиш 1) вишить [мережку или мерёж-
|