Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 584):
Попередня 
Наступна

пол
108
пом
ний помацав у чересі й витягнув гарну
турецьку люльку (Тулуб)].
помацатися см. помацуватися.
помацки нар. ощупью [Вона помацки
добралася до дверей своєї кімнати (Собко)].
помацуватися, -цуюся, -цуєшся, помацатися,
-цаюся, -цаєшся разг. ощупываться,
ощупаться; гатися за що ощупывать,
ощупать что [І помацується [панотець] за
ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров
з носа (Свидн.)].
помащений 1) помазанный, намазанный;
помасленный; намасленный [Семениха з по-
мічницями-кумками поприносила миски з
начинкою, з помащеними голубцями (Че-
ремш.)]; 2) см&занный; умащённый [Наче
хмелем, укрита голова її блискучими
кучерями, помащеними пахучою мастю (Мирн.)];
3) помазанный; побелённый; 4)
измазанный; испачканный [Вахтовий нічної
вахти слюсарів Шахраманов приязно
глянув на помащені мазутом руки Кулама
Вадала, на смугляве, в плямах нафти
обличчя (Донч.)]. Ср. помастити 1—4.
помаяти, -маю, -маєш 1) развеяться [Уже
моя руса коса по двору помаяла (Чуб.)];
2) (чем) разг. помахать; качнуть, покачать
[Генералісимус: ..Плавають
озером Селезні козирем, Дзьоб підіймають,
Часом помають Гордо крилом... (перекл.
Лукаша)]; 3) (о чём-нибудь, мелькающем
некоторое время) помелькать.
помаячити1, -маячу, -маячиш и помаячіти,
-чію, -чїєш и обл. поманячйти, -нячу,
-нячйш и поманячіти, -чїю, -чїєш
помелькать, разг. помаячить.
помаячити2, -маячу, -маячйш (о больном)
побрёдить.
помаячіти см. помаячити1.
помбух (помічник бухгалтера)
помбух (помощник бухгалтера) [Він
неохайно кидав корінці товстому., помбухові
помдиректора (помічник директо-
р а) помдиректора (помощник директора).
помеж, помежй см. поміж.
помежований поразмежёванный;
размежёванный [За селом розгортались густо
помежовані поля (Гонч.)]. Ср. помежувати.
помежувати, -жую, -жуєш мнвг. поразмеже-
вать (разг.), размежевать [Що ж, коли їх
доля так помежувала; одному дала багато,
другому — нічого... (Мирн.)].
помежуватися, -жуємося, -жуєтеся разг.
размежеваться [Василь: ..Мені тільки
дивно, нащо се люди так помежувалися?
(Мирн.)].
помекати, -каю, -каєш разг. поблеять;
помекать.
помекувати, -кую, -куєш разг. блеять [время
от времени]; помёкивать [За нею [Раїсою]
сякався на цілу церкву старий дяк і
помекував, пробуючи голос (Коцюб.)].
помёл, -лу помол [Селяни змушені були
молоти зерно тільки на млині свого пана і
сплачувати за помел великий податок —
мірчук (Іст. Укр. РСР); Існує кілька ви*-
дів помелу. Основні з них — разовий,
оббивний і відсівний (Колг. вироби, енцикл.)].
помелений помолотый; смолотый. Ср.
помолоти 1.
помело помело [Неначе помелом, за три дні
змело сніг, з землі показалася перша зелень
(Мирн.)] Та щоб дурної сокири позичити,
то треба на це аж дозволу чоловіка? бін,
кажеш, господар... А хто ти в нього?
Помело? Наймичка? (Вільде)].
помелькати, -каю, -каєш помелькать.
поменшання уменьшение.
поменшати, -шаю, -шаєш уменьшиться;
(ограничиться в силе, в степени
проявления чего-нибудь — ещё) умериться; {в
количестве, уровне — ещё) убыть; (пойти на
убыль) спасть; (понизиться, ослабеть) разг.
свалить [Червоне кружало серед кеба
поменшало (И.-Лев.); Сама [Галя] зігнулась,
немов поменшала (Л. Укр.); Гаразд,
нехай звуть, як хочуть, його од цього не
поменшає (Янов.)', Взагалі— я здоров..
Астма мене не мучить. Бронхіт теж
поменшав (Коцюб.); Вечоріло. Поменшала вже
Цілоденная спека (Фр.)].
поменшати см. поменшувати.
поменшитися см. поменшуватися.
поменшити см. поменшувати,
поменшитися см. поменшуватися.
поменшувати, -шую, -шуєш и редк. помеп*
шати, -шаю, -шаєш, поменшити, -шу,
-шиш уменьшать, уменьшить;
(ограничивать силу, степень проявления чего-нибудь—
еще) умерять, умерить; (делать короче
по времени — ещё) сокращать, сократить
[На другий день пішов Хома по сусідах
позичати хліба, та ніхто не дав: кожному
цього року сутужно, в кожного недорід
поменшив хліба (Коцюб.)].
поменшуватися, -шується и редк. поменша-
тися, -шається, поменшитися, -шиться
1) уменьшаться, уменьшиться; умеряться,
умериться; сокращаться , сократиться [Сии
повинен бути в дорозі, служба на год
поменшилася (Барв.)]; 2) страд, з. (песо-
верш.) уменьшаться; умеряться;
сокращаться. Ср. поменшувати.
померанець см. помаранча.
Померанія ист. Померания.
померанцевий см. помаранчевий.
померанцеві, -вих сущ. бот. померанцевые.
помережаний, помережений 1) прич. вышитый
[мерёжкой]; 2) прич. украшенный [узором
или узорами]; изукрашенный [узором или
узорами]; расписанный; уьрешенный
резьбой [Черевики на ньому фаоричні,
полотняні холоші акуратно підв'язані, кожушок
помережаний (Чорн.); Кузьма, сидячи біля
маленького віконця, чомусь не
помережаного морозом, дивився затуманеними
очима на верхів'я сосон (Шиян)]; 3) прич.
испещрённый [Біля руїн похмурої фортеці,
помережаної тисячами написів
екскурсантів, виросло нове місто — Форт Шевченко
(Рад. Укр., 1954, /)]. Ср. помережати
1—3; 4) прил. прям., перен. узорчатый;
узорный; (сетчатый) кружевнбй; (с
росписью) расписной [Помережані тіні
розкидала верба (Тесл.)].
помережати, -жаю, -жаєш и помережити,
-жу, -жиш 1) вишить [мережку или мерёж-

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)