Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ном 109 пом кой] [На йому була сорочка біла, полотняна— дочка її красно помережала —і білі полотняні шаровари (перекл. з Вовчка)\; 2) (придать красивый, нарядный вид) украсить [узором или узорами], уст. изукрасить [узором или узорами]; (красками— ещё) расписать; (о деревянном изделии — обычно) украсить резьбой [Грицько,. пужално з бересту вирізав і помережав, спорядив казанок (Барв.); Оцей, що так за димом пильно стежить, Киває головою та мовчить, — Великий майстер ярма помережать (Рил.)]', 3) (усеять чем-нибудь) перен. испещрить [Високий лоб помережали глибокі зморшки — сліди думок і переживань (Десн.); Перехресними рядками зелених сходів помережила землю ярина (Жур.)]. помережений см. помережаний. помережити см. помережати. померехтіти, -тйть померцать; (то появляясь, то исчезая — ещё) помелькать. померзлий 1) помёрзший, разг. помёрзлый; вымерзший, разг. вымерзлый; 2) озябший; зазябший; замёрзший, разг. замёрзлый; промёрзший, промёрзлый [Де-де в шипках світилися вікна, і відтам лунали крики та співи; далеко по передмістях переливалися голоси померзлих колядників (Фр.)]. Ср. помёрзпути 1—2. померзнути и померзти, -зну, -знеш 1) мндг. помёрзнуть; (погибнуть от морозов, стужи — еще) вымерзнуть, (о растениях — также) позябнуть [Стояла люта зима.. Багато тоді народу померзло (Мирн.); Погріб у нас невисокий, — картопля зимою померзла (Мирн.)]; 2) (об ощущении холода) озйбнуть, обл. зазябнуть; (сильнее) замёрзнуть, разг. промёрзнуть [Мотря та хазяйка її., жалілися на проклятущий мороз, що як у забій забив — день у день... Вони сиділи на печі, й то померзли (Мирн.)]. померки, -ків, редк. померк, -ку разг. мрак; (полумрак, неполная темнота) сумрак; (полутьма после захода солнца и предрассветный полумрак) сумерки [Земля, укрившись темно-сизим номерком ночі, мліла у своїй чарівній дрімоті (Мирн.); Місяць плив по небу, розливаючи білувастий світ, котрий мішався з вечірніми померками (Мирн.)]. иомёрклии померкнувший, померкший; потускнелый, потускневший, потускший, потускнувший; потемнёлый, потемневший; помутившийся; помрачившийся [Перед померклими домами.. Карет подвійні ліхтарі Горять, як промені зорі (перекл. з Пушкіна); Сизий світ коливався на всі боки, мов перед смертю чоловік водив померклими очима (Мирн.)]. Ср. померкнути. померкнути и померкти, -кне померкнуть; % (потерять блеск — ещё) потускнеть, потускнуть; (стать темнее — ещё) потемнеть; (о сознании—ещё) помутиться, книжн. помрачиться [Все померкло в її очах (Барв.); На жовтім небі померкло сонце — око Озіріса — і стало так, мов цілий світ осліп... (Л. Укр.); Ніколи в віках не померкне слава тисяч і тисяч героїв Великої Жовтневої соціалістичної революції (Рад. Укр., 1957, IX); Цомеркли мої стіни і меблі (Коцюб.); Померкло в голові у чоловіка, За серце стисло, і холодним потом Все тіло облилось (Фр.)]; світ в о ч а х <^мёрк, ~меркнув свет в глазах (очах) помрачился. померла, редк. помёрша 1) прич., прил. см. померлий 1; 2) (род. померлої, помершої) сущ. умершая [А потім у снах воскресав без упину Померлої образ, він бачився сину Крізь срібний, на сонці розвіяний пил (Пере.); Його очі, звернені на помершу, запалали (Коб.)]. померлий, редк. померший 1) прич., прил. умерший*; померший; скончавшийся; опочивший; почивший; преставившийся [Микола ще більш зажуривсь, бо за помершого батька треба було платити подушне як за живого (Н.-Лев.); Мавка: ..І виття протягле, дике сумно розіслалось по темних, мертвих водах і збудило між скелями луну, давно померлу (Д. Укр.); Останнє світло помершого дня., ледве-ледве змагалося з сутінями (Коцюб.)]; ср. помирати; 2) (род. померлого, помершого) сущ. умерший [На основі анімізму пізніше виникли і дуже поширились культ загробного життя і шанування померлих (Нар. стар. іст. помертвілий помертвевший, помертвелый [Івась слухав, не спускаючи помертвілих очей з матері (Мирн.)]. помертвіння помертвёние. помертвіти, -вію, -вієш помертветь [І тільки що [справник] покаже йому перекотиполе, то Денис так і затруситься, і помертвіє (Квітка)]. померти см. помирати. помёрхлпй 1) померкнувший, померкший; потускнелый, потускневший, потускший, потускнувший [Померхлий метал ховав у собі багато історій (Коцюб.)]; 2) пожухлый, пожухший. Ср. померхнути 1—2. померхнути и померхти, -хну, -хнеш 1) редк. померкнуть; (потерять блеск — ещё) потускнеть, потускнуть [Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (Дор.); Очі в його якось померхли... (Вовч.)]; 2) (о масляных красках) спец. пожухнуть [Тут були старовинні поламані свічада, ікони, на яких померхли фарби (Скляр.)]. помёрша см. померла. померший см. померлий. помести, -мету, -метеш 1) помести; 2) (о метели) безл. помести. пометати1 (пометаю, пометаєш и помечу, помёчеш) пометать, (реже) побросать, разг. покидать. пометати2, -таю, -таєш портн. пометать [А петлі пометав? Чи то ж так і на жилетці? (Мирн.)]. пометикувати, -кую, -куєш разг. рассудить, фам. покумекать; шутл. пошевелить мозгами [Се таке, що треба про нього добре пометикувати... (Мирн.)]. пометлятися, -ллється разг. поболтаться. пометушитися, -шусл, -ПШШСЯ посуетиться; (о беспокойном движении — ещё) пометать- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)