Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом ПО пом ся; (около кого, около чего, с кем, с чем разг* — ещё) повозиться. помешкання помещение, жилище (неточно)', (из нескольких комнат — обычно) квартира [Але в помешканню! тобто в тім шинку, де ночував Іван.., ніхто про ніякі гроші не знав і не чув (Фр.); У нас в новій, недавно збудованій хатці мешкають Трргу- бови, а па долині якісь учительки найняли помешкання (Л. Укр.)]. помзав (помічник завідувача/ помічник завідуючого) помзав (помощник за вёдующего). помигати, -гаю, -гаєш 1) помигать [Літак засвітив зелені вогники і, привітно помигавши ними, пішов на схід (Верш.)]; 2) (показываясь и исчезая) помелькать, помиготіти и помигтіти, -тйть 1) помигать; (о колеблющемся, неровном свете — ещё) померцать, подрожать; 2) (показываясь и исчезая вдали — ещё) помелькать. помиї (род. помйй и помиїв) прям,, перен. помби [В пекарні було неохайно.. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий (Коцюб.)', Кожного ранку, бувало, прийдуть, принесуть мені їсти — сухар цвілий та помиїв якихсь замість води (Мирн.)]. помийний помойный; ~на я м а помойная яма, разг. помойка; ^не в і д р 6 помойное ведро. помийниця лоханка, лохань, обл. помойник [На передньому плані стояла помийниця, повнісінька помий вщерть (Н.-Лев.); —Ну от!.. —він звернувся хмурний до наймички, що біля помийниці свиням готувала (Головко)]. помикати, -каю, -каєш спец, почесать, обл. помыкать [На тобі круг прядива: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала (Рудч.)]. помикати, -каю, -каєш 1) помыкать [Будуть мною помикати, Стануть з мене глузувати (Метл.)]; 2) (притягивать) обл. влечь, тянуть [Не видно мосї хати, тілько видно грушу, Туди ж мою помикає щовечора душу (Чуб.)]', 3) (быстро передвигаться) обл. спешить, торопиться [Вертаєшся було, то наче ззаду %орт доганяє, — так помикаєш (Свидн.)]. помилити, -лю, -лиш помылить; '--•ти голову фам. намылить голову, пожучить. помилитися, -люся, -лишся помылиться. помилитися см. помилятися. помилка ошибка; (неточность — ещё) погрешность; (упущение — ещё) оплошность, промах, обл. проруха; (о взглядах — ещё) заблуждение; (о слухе — ещё) ослышка [Ю р і й: Галю, ти в сто разів, в тисячу разів --краща за мене. І якщо ти справді чомусь любиш мене, то це з твого боку просто велика помилка (Левада)', Чесне визнання політичної помилки дає дуже велику політичну користь багатьом людям.. (Ленін); У диктанті я майже не роблю помилок... (Донч.) ];~ка в написанні описка; ~ка в рахунку просчёт; «¦^ка на слові обмолвка, оговорка; допуститися ^кн допустить ошибку, впасть в ошибку [Конференція мен- шовиків-новоіскрізців допустилася тієї самої помилки, якої раз у раз допускаються ліберали, освобожденці (Ленін)]', д р V- карська ^ка опечатка [Повиправляйте., друкарські помилки, бо їх там як за гріш маку (Коцюб.)]; зробити ^ку сделать ошибку, допустить ошибку, впасть в ошибку, совершить оплошность [М а р- т і а н: Тепер я бачу, яку страшну я помилку зробив, хозаючи від тебе есі провини твоєї матері супроти мене (Л. Укр.)]', через ^ку (сделать что-нибудь) по- оплошности, по ошибку [Се кохання [Трі- стана та Ізольди Злотокосої]' повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Л. Укр.)]. помилковий ошибочный, уст. оплоптный; (несогласный с истиной, искажённый — ещё) ложный, превратный [Немає кращого критика помилкової доктрини, як хід революційних подій (Денін)]; '—за думка ложная мысль, ошибочное мненне, заблуждение; ^>ве уявлення превратное представление. помилковість, -вості ошибочность; ложность, превратность [Маркс і Енгельс якнайрішучіше відстоювали філософський матеріалізм і не раз роз'яснювали глибоку помилковість усяких відхилень від цієї основи (Ленін)]. Ср. помилковий. помилково нар. ошибочно, по ошибке; їю оплошности; ложно, превратно [Опинившись на тротуарі, він помилково, замість звернути вгору"— пішов униз (Дмитр.)]. Ср. помилковил. помилування помилованеє [Мелапка: ..В мене ж наказ — помилування Свічці — І цей огонь, дивись, я донесла (Коч.)]. помилувати, -лую, -луєш помиловать; (проявить милосердие — ещё) пощадить; (извинить — ещё) простить [— Не раджу, — обізвався блідий, зворушений Тихович, — не раджу вам цього робити, бо як не послухаєте моєї ради", то послухаєте закону, який вас не помилує (Коцюб.); — Помилуйте! — йому Ягнятко каже, — На світ^ я ще й году не прожив (Гл.)]. помилувати, -лую, -луєш. повз. 1) поласкать; (в народной поэзии «— ещё) помиловать, поголубить [Ходи, тебе я помилую, Прижму до серця— поцілую... (Котл.)]; 2) (доста- вить приятное ощущение) поласкать. помилуватися, -луюся, -луешся 1) поласкать друг друга; (проявить нежность, ласковое отношение разг. — ещё) поласкаться, понежничать [Поцілуймося, помилуймося, хто кому рад (Чуб.)]; 2) (ким, чим, редк. з кого, з чого) полюбоваться (кем, чем, на кого, на что) [Якось надвечір пошкандибав Смоляк помилуватися своєю кукурудзою (Козл.); Коли настав ранок, на палуби повиходили ще сонні пасажири помилуватися із сходу сонця (Панч)]. ПОМИЛЯТИСЯ, -ЛЯЮСЯ, -ЛЙ6ШСЯ, ПОМИЛИТИСЯ, -милюся, -милишся ошибаться, ошибиться; (о взглядах т— ещё) впадать в ошибку, впасть в ошибку, заблуждаться (только несо- верш.); (нарушать правила — ещё) погре- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)