Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом 111 ПОДО шать, погрешить; (при расчёте — ещё) обсчитываться, обсчитаться, просчитываться, просчитаться, перен. разг. промахиваться, промахнуться; (принимать кого-нибудь за другого, что-нибудь за другое разг.— ещё) обознаваться, обознаться; (только соверш.: недослышав, неверно понять сказанное — ещё) ослышаться [Помиляється саме той, хто щось робить, чогось шукає, до чогось прагне (Шовк.); Лікар: ..Я вам скажу, що Орест Михайлович і Любов Олександрівна недарма вкупі глиняних болванів так пильно малюють; я в цих речах ніколи не помиляюсь (Л. Укр.)\ Ми довели, що, ставлячи ставку на міжнародну пролетарську революцію, ми не помилились (Ленін); Л юцій..: Ні, ти помилився, тобі причулося (Л. Укр.)]; ~тися в р а- х у н к у (прогадывать) перен. разг. просчитываться, просчитаться, промахиваться [в расчёте], промахнуться [в расчёте] [Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився (Котл.)]; ~тися н а слові оговариваться, оговориться, делать оговорку, сделать оговорку, (только соверш.) обмолвиться; переконувати кого-нёбудь, що він шляється убеждать кого-нибудь в том, что он ошибается; разубеждать кого-нибудь в его мнении (в его правоте) [Я не буду переконувати вас, що ви помиляєтесь, бо я сама не знаю, може ви й праві... може й праві... буває, що и довіку не забувають... (Л. Укр.)]. помимо пред л. помимо", (сверх чего-нибудь — ещё) кроме [..той не соціаліст, хто чекає здійснення соціалізму помимо соціальної революції і диктатури пролетаріату.. (Ленін); Звичайно, і помимо цього є в нього про що розповісти: три роки війни! (Головко)]. помимрити, -рю, -риш разг. поббрмотать; (невнятно произнося — ещё) помычать; (о медленном, вялом разговоре прен. — ещё) помямлить. помин, -ну, помини, -нів церк. поминание, поминовение, уст. помин [Подумала, що його вже на світі нема, і стала справляти помини (Гр.)]; па ~н душі на помйн души [Він думав передати їх [гроші] в церкву на помин душі небіжчика (Н.-Лев.)]; 0 і^ну нема и помину нет [Ото і настало тепер наше покоління, а за велетнів і помину нема (Руд.)\. поминальний церк. поминальный [Уся громада зійшлась в його двір на поминальний обід (Н.-Лев.)]. поминальник церк. 1) поминание [Хто зна його, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (Н.-Лев.)]; 2) (участвующий в поминках) поминальщик [Г а п к а: Оце нам, мамо, треба вже куті варити поминальникам та пироги пекти (Янов.)]. поминальниця поминальщица. Ср. поминальник 2. поминання церк. поминание, поминовение, уст. помйн [Од Катрі такий самий лист одібрали, що: «Молитимуся за мате- | рину душу, а гроші на поминання віддала— будуть поминать, гріхи будуть од- прошувати» (Вовч.)]. помішати1, -паю, -наєш, пом'янути, -ну, -нёш 1) поминать, помянуть; (воспроизводить в памяти —ещё) вспоминать, вспом- нить; (вскользь, между прочим назвать* кого-нибудь уст. — ещё) упоминать, упо* мянуть [I мене в сім'ї великіц, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути К Незлим тихим словом (ПІевч.); Хто старе поминає, той щастя не має (Ном.)]; ^нути- добрим словом помянуть дббрым словом [Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті буду поважати І добрим словом поминати (Гл.)]; ~най, як звали разг. поминай, как звали [— Куди ти, сину? — питає його навздогін Мотря. Та сина — поминай, як звали! (Мирн.)]; н є '--•най лихом разг. не поминай лихом [Жінко моя коханаї Не поминай лихом мене, безщасного, що втопив тебе в безодню та й покидаю (Вовч.)]; хто давнє ~нув, Щоб лиха не минув погов. кто старое помянет, тому глаз вон; 2) рел., разг. поминать, помянуть [Хто без тебе грішну душу Поминати буде? (Шевч^\ Чіпці тепер не до того. Його заклопотали хатні клопоти. Треба було тестя поховати, поминати, худобі його порядок дати (Мирн.)]. поминати2, -паю, -наєш, поминути, -ну^ -нёш 1) миновать (соверш. иредк. несоверш.), минуть; (передвигаясь, оставлять за робой— ещё): а) (идя) (кого, що) проходить, пройти (мимо кого, мимо чего), (не прямо, делая круг) обходить, обойти (кого, что); б) (едучи) (кого, що) проезжать, проехать» (мимо кого, мимо чего), (не прямо у делая круг) объезжать, объехать (кого, что) [Поминали вони [некрути] ще таких же сіл, може, з десяток (Мирн.); Жінки й далі йшли гуртом, не розходились по домівках, хоч уже давно поминули Корабельну сторону (Куч.); Битим шляхом та крутим їхали ми на узгір'я Ай-Петрі. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві (Л. Укр.); Іде серединою шляху й помічає, що хтось став серед дороги й не пускає його далі; одступився назад, хотів поминути — знов наткнувся на нього (Вас); «Лахтак», поминувши маленький острівець, заходив у протоку (Трубл.); —Карпе! Держи-бо цабе!—крикнув батько на сина. — Поминай колесом отой каторжний горбок (Н.-Лев.)]; 2) (только соверш. — об отрезке времени) миновать, минуть, миноваться (уст.), протечь, пройти, отойти (уст.); (медленно перен. — ещё) уплыть; (быстро перен. — ещё) унестись, улететь [Поминули літа. Зацвітає Шевченкова круча (Мал.); Поминув сей день, поминула ніч — молодиці дивуються та радіють: одужає Галя (Вовч.)]; 3) (исключать, выпускать) пропускать, пропустить, опускать, опустить [Він розповів Міхонському зміст поеми, дитячим звичаєм підносячи більше- І чудесні та фантастичні пригоди, а'поми- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)