Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом 113 ПОМ жду (кого, чего и разг. кем, чем); (в числе других; в какой-нибудь среде— ещё) среди (кого, чего), (реже) средь (кого, чего) [Зеленою лазою простягся кучерявий гай вербовий і стоїть на сторожі поміж річкою та шпичастими горами (Коцюб.)', Поміж кронами дерев падали світлі тіні від місяця (Шиян); Діти., шептались поміж себе (Коцюб.); Проміж себе тихенько сміються (Квітка); У гущавині поміж дерев гасли вогнища (Головко); На воронім коню їхав козак Горою, долиною, Проміж калиною (Мзтл.)) Ой літав я кожну нічку Помежи горами (Руд.); Свиня, хрюкаючи, пробирається промеж народом (Квітка); І чує [Іванко] помежи народом, що десь є такий цар, якому треба зробити з одної дошки дванадцята- стільців (Закарп. казки Калина); Вузенька стежка, мов гадюка, в'ється Поміж хащі й столітні дерева(Фр.); — Потихо, потихо, не всі разом, — шамкав дід Овсій і все лазив поміж люди (Коцюб.)]; п о к а- затися ^:к люди показаться на людях [Так з одкритим лицем і показавсь поміж люди... (Коцюб.)]; рахували ~ж себе, що... считали между собой, что..., считали в своём кругу, что... [—1 як- таки за такого ланця та вийшла така багачка, як Галя?!—.. Молодиці нишком поміж себе рахували, що воно таки щось непевне (Мирн.)]; хвалився ~ж своїми близькими болтал в кругу своих близких, болтал в близком кругу [—Шкода! старіє наш пан!—хвалився Йо- сипенко поміж своїми близькими (Мирн.)]; 2) (с вин. п.у реже с твор. или род. пп.— на вопрос куда?) в, во (кого, что); к, ко (кому, чему); (редк. — при обозначении окружения) между (кем, чем), уст* меж {кого, чего и кем, чем), разг. промеж {кого, чего и разг. кем, чем), промежду {кого, чего и разг. кем, чем) (обл.), среди (кого, чего), (реже) средь (кого, чего) [Вже коли б вона була людина, то и поводилась би по-людськи. А то люди до церкви, а вона куди? Поміж бур'ян або у виноград, з собаками товчеться? (Коцюб.); Від матері я маленький оставсь, а батечка мого таки й не тямлю — покійні!.. От і пішов поміж чужі люди (Федьк.); Спустившись в долину, повернув з курного шляху на обніжок — і пішов поміж зеленими Житами (Мирн.)]\ 3) с вин. п. обл. мимо (кого, чего) [А подружечки все віночки та й плестимуть, поміж твої во- рітенька та й нестимуть (народна пісня)]. помїжний обл. смежный, соседний. помізкувати, -кую, -куєш разг. поразмыслить, разг. шутл. пошевелить мозгами, раскинуть умом (мозгами), обл. посмекать [Свою нивку швидко вправили, довелося всім помізкувати, як далі бути (Горд.); Якийсь невідомий залізничник, видно, добре-таки помізкував, виробляючи для прямого вагона найзручніший маршрут, все зважуючи та враховуючи (Гонч.); Коли хочеш що казать — перш помізкуй, як почать (Ном.)]. поміліти, -ліє и помілішати, -шає помелеть [Помілів Дніпро (Вирг.)]. помішіти, -ню, -ниш обл. 1) обещать [Я по- мінив купити дзвін, аби по селу вогонь вістив (Стеф.)]; 2) загадать [Як зацвіте вишня на свят вечір — збудеться, на що помінила (О., 1861, XI — Сл. Гр.)]. помінйтися, -мінюся, -мінишся 1) разг. измениться; 2) обл. обещать, пообещать, разг. обещаться [Один тільки рудий Га- расим помінився дещо розказати, якщо йому дадуть на чвертку (Гр.); Довго піп сперечався, нарешті згодився ла мирову. Батько помінився дати йому сто рублів і корову з телям (Кроп.)]. поміняти, -няю, -няєш обменять, разг. поменять; (кого-нибудь, что-нибудь на кого- нибудъу на что-нибудь разг. — ещё) сменять; (крупное на более мелкое в соответствующем количестве — ещё) разменять [Р о м а н ю к: ..Ніяк не зберусь поміняти окуляри, очі болять (Корн.)]; ~ няв шило на мило погов. сменял кукушку па ястреба. помінятися, -няюся, -пяєшся обменяться; (произвести между собой обмен разг. — ещё) поменяться, разменяться [Ви бачитесь з живими людьми і людьми освіченими, про щось поважне поговорите, про щось почуєте, поміняєтесь думками (Н.-Лев.); — Воно, бач, Степанові найкраще випало! — чухаючи потилицю, казав приїжджий парубок.— Я хоч би й місцями з ним помінятися, то согласеп (Мирн.); Прийде хазяїн з торгу, то 0уло й кличе: —А йди лишень, небого! ось тобі новенький карбованець, поміняймось на старого (Вовч.)]; ~нятнея пішаками шахм. разменяться пешками. номГр, -мору, помірок, -рку разг. уст. мор [Пущу помір, стануть люди Мором умирати (Руд.); Од неї [тарані] бурлаки зараз почали слабіти, а потім по бурлаках пішов такий помірок, що за його пішла чутка по околиці та й скрізь (Н.-Лев.)]. помірити см. поміряти. поміркований 1) умеренный; (обдуманный, осмотрительно-благоразумный —ещё) рассудительный; (не позволяющий себе излишеств — ещё) воздержанный, ъащжн. воздержный [Я розплатився з хазяшом, який узяв з нас таку помірковану плату, що навіть Савельїч з ним не засперечався (перекл. з Пушкіна); Розсудливий, поміркований та обережний зроду, він все думав>, коли б часом з цього вигідного діла не вийшов якийсь невигідний Для його кінець (Н.-Лев.)]; 2) полит, умеренный [В критиці кріпосницької системи, монархічного ладу він [Котляревський] залишився на поміркованих позиціях дворянина-про- світителя (Іст. укр. літ.)]; ~на політика умеренная политика. поміркованість, -ності 1) умеренность; рассудительность; воздержанность; воздержность [Поміркованість пана Шемберга взяла верх (Кач.); Я прихильник поміркованості, але тільки в засобах, але ніколи в своїй мові, де поміркованість означає по- ловииність мети (Фр.)]; 2) умеренность. Ср. поміркований 1—2. 5—35 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)