Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом 114 11033 помірковано нар. 1) умеренно; рассудительно; воздержанно; воздержно [Але тоді чимало Прибутку нашого відійметься у нас. Я не боюсь того, навиклий повсякчас Жить помірковано, без блиску та пишноти (перекл. Рильського)]; 2) умеренно. Ср. поміркований 1—2. поміркувати, -кую, -куєш и разг. редк. помір- куватися, -куюся, -куєшся подумать; (основательно разг. — ещё) поразмыслить; (строя предположения разг. — ещё) погадать; (проанализировать^ обдумывая — ещё) обсудить, уст. посудить [Поки сонце встане, спочивайте, діти, А я поміркую, ватажка де взять (Шевч.)^ Тут ще треба поміркувати, розумом розкинути... Чи буде що з неї, з тої справи, чи ні, а гроші дай... (Коцюб.); Отак сердега наш Рябко помір- кувавсь Та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь (Г.-Арт.); Джеря й Джериха поміркували, скільки-то вони витратили грошей на весілля (Н.-Лев.); Роман казав, що він поміркувався, порадився з жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді Семен купуё землю, а якщо купує, то скільки потребує грошей (Коцюб.)]; ~куй сам!, ~куйте самй (самі)! посуди сам!, посудите сами! [Тепер, вельможний Ведмедю, сам поміркуй, чи ми винні в тому, що ти сьогодні голодував, і що тобі далі робити (Фр-)]. помірне 1) прил. см. помїрпий; 2) (род. помірного) сущ. ист. подать от меры. помірний 1) умеренный; (соответствующий какой-нибудь мере — ещё) соразмерный; (одинаковый, постоянный в каком-нибудь отношении редк. — еще) ^ равномерный, книжн. размеренный; (ничем не выдающийся, незначительный — ещё) посредственный, перен. средний; (не позволяющий себе излишеств — ещё) воздержанный, книжн. воздержный [Вітер, який здіймає куряву, підхоплює клаптики паперу, називається помірним (Фіз. геогр.); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода (Вас); Рот помірний, лише губи трохи повнуваті (Чорн.); [Дівчина] одіта по- городницькому: ..невеличкі помірні черевички на ногах з зеленими застібочками (Мирн.)]; 2) (о климате) умеренный [В історії Землі був особливий час великого похолодання не тільки в полярних зонах, а й у зонах з помірним і теплим кліматом (Наука і життя, 1959, 3); Пояс між північним колом і північним тропіком називається північним помірним. У південній півкулі знаходиться південний помірний пояс (Фіз. геогр.)]. помірність, -ності 1) умеренность; соразмерность; равномерность; размеренность; посредственность; воздержанность, воздержание; воздержность [Яка вона смирна! Як вона любить помірність! (Н.-Лев.)]; 2) умеренность. Ср. помірний 1—2. помірно нар. 1) умеренно; соразмерно; равномерно; размеренно; посредственно; воздержанно; воздержно [А поруч, на столику, рівно такало крицеве серце годинника, помірно і невблаганно відраховувало непо- | воротні хвилини... (Тулуб)]; 2) умеренно. Ср. помірний 1—2. помірок1 см. помір. І помірок2, -рку разг. приусадебная, ежегодно засеваемая земля [Юрків помірок був з-під бараболь, а Семенів— з-під жита (Март.)]. ! поміряти, -ряю, -ряєга и разг. редк. помірнти, -рю, -риш 1) измерить, разг. смерить; {надеть для определения соответствия нужной мере) померить, примерить; <-*-»ти силу измерить силу; (с кем-нибудь) помериться силами [Я вийду сама проти бурі I стану— поміряєм силу! (Л. Укр.)]; 2) (только поміряти: провести некоторое время, мерял что-нибудь) померить. помірятися, -ряюся, -ряєтся помериться; (состязаясь в чём-нибудь разг. — ещё) потягаться [— У нас кукурудза, Поміряйся, стань!.. — Не дуже, не дуже— На нашу поглянь!.. (Ус); — Ех, діти! — скрикнув він [дід] і з місця встав. — Старий я став, сліпий, а ще готов Помірятися з вами при стрільбі (Фр.); Став-но він [Хмельницький] гетьманом, Під Жовтими під Водами Помірявся з паном (дума)]; ^тися силами помериться силами, разг. потягаться. помісити, -мішу, -місиш прям., перен. помесить [Удвох надрали [горобенят] ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі — поскручувавши голови, били ґерлиґами... помісили чисто на гамуз! (Мирн.)]. помісиш! спец. помесный [3 одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука і життя, 1956, поміснпй ист. поместный; '--•не землеволодіння поместное землевладение [Російська буржуазія тисячами економічних ниток зв'язана і з старим помісним землеволодінням, і з старою бюрократією (Ленін)]. поміст, -мосту 1) помост; (временный — ещё) подмостки; (на воде у берега — ещё) мостки, плот [Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (Собко); Сміх і оплески покривають слова Сенчука, і люди починають підходити до помосту (Ст.); На вершині дуба сидів Гриців племінник Івась, зручно умостившись на помості; схожому на лечине гніздо (Збан.)]; 2) (поверхность из досок или других материалов, положенных на какое-нибудь основание) спец. пастил, обл. помост- [У тієї Катерини Хата на помості (Шевч.); Зажив у колгоспі — збудував хату на помості (прислів'я)]; 3) (в по- мещении) обл. пол, обл. помост [Горщик безвинно гепнув на поміст і розлетівся на шматочки (Н.-Лев.); Там [у церкві] при двох-трьох жовтих плямах світла сторож замітав поміст (Коцюб.)]; 4) спец. полок. помістити см. поміщати. поміститися см. поміщатися. помістя 1) ист. поместье; 2) редк. имение, поместье [Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Мирн.)]; см. ещё мае ток 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)