Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом 118 ион — \ измокнуть; (некоторое время — ещё) помокнуть. помокрілий сделавшийся мокрым, помокрёлый [Довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні (Мирн.)]. помокріли, -рГє помокрёть. помокти см. помокнути. помол, -лу помол [Від ящика, куди зсипає батько зерно за помол, шмигнула постать (Шиян)]. по-молдавському, по-молдавськи нар. по-мол- давски [Слухаю я, він говорить з людьми по-молдавськи (Н.-Лев.)]. помол є ць, -льця помольщик, обл. помолец. помолитися, -молюся, -молишся рел. помолиться [В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Шевч.)]. помолог спец. помолог. помологічний спец. помологический [У Сквирі було створено державну селекційну і помологічну станцію/ що потім перетворилася на дослідне поле (Минко)]. помологія спец. помология. по-молодёцькому, по-молодёцьки, по-молодечому, по-молодёчи нар. по-молодецки, молодецки, молодцевато; (б- задором разг. — ещё) ухарски; (с большой развязностью разг. — ещё) залихватски [Гоноровито збивши волосся,.. [Бжеський] по-молодецькому скинув Секешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх Gлулуб); Йшов босць по-молодецьки, Здоганяв свій полк стрілецький (Воскр.); Душа його залишилась і справді молодою, по-молодечому свіжою, комсомольською (Козач.)]. помол о дику вати, -кую, -куєш обл. провести время по-молодецки [Сьогодні сиву шапку набакир зверне, помолодикує (Баре.)]. помолоділий помолодевший [Ще струни золоті бриніли, А Київ навкруги мовчав, Коли, нараз помолоділий, Чайковський Лисенка обняв (Рил.)]. помолодіти, -дію, -дієш помолодеть [І я зрадів, Помолодів, Як ті дівчата й хлопчики (Гл.); Жовте і сухе лице його мов помолоділо (Мирн.)]. помолодшати, -шаю, -шаєш помолодеть, стать моложе [Цілий День ходив [Горький] без картуза— обвітрився, загорів і, здавалося, навіть помолодшав на вигляд (Ваш)]. помолоти, -мелю, -мелеш 1) помолоть; (закончить помол — ещё) смолоть: 2) (перен.: поговорить) фам. помолоть; (провести время в болтовне разг. — ещё) поболтать, фам. потрепать; "--»ти язиком фам. потрепать языком. помолотий помолотый; смолотый. Ср. помолоти 1. помолотити, -лочу, -лотиш 1) помолотить; 2) (побить) разг. поколотить. помольний помбльнын. по-монгольському, по-монгбльськи нар. по- монгольски. помор, -ра помор. помбрн, -ріп поморы [їхні діди — п'ятсотлітні помори, Воїни славні їхні батьки (Дор.)]. поморгати, -гаю, -гаєш помигать; (глазами — ещё) поморгать [Комашина, почувши на собі чужий погляд, заворушилася, поморгала невеличкими усиками і затихла (Мирн.); Збудіть на зорях, щоб до мене поморгали зорі... і гайда! (Коб.)]. поморгувати, -гую, -гуєш разг. помигивать; помаргивать [Антосьо піднявсь на ноги і стоїть ні живий ні мертвий; цензор вже поморгує, а учитель мовчки переглянув і кинув в очі: — Лучче старайся 1 (Свидн.)\ Край синього неба заплутували, мов павутиння, хмари, далека блискавиця поморгувала з-за гори (Мирн.)]. Ср. поморгати. помордас разг. пощёчина, разг. оплеуха, вульг. оплеушина [Писар несамовито крикнув. — ..Пішла вон з дворуї ..Пішла геть, а то помордаса вхопиш! (Н.-Лев.)]. помордований позам ученный; замученный [Через віконце батьківської хати бачив він тягнені до Тарнова драбинні вози з помордованими та покаліченими панами (Фр.)]. Ср. помордувати 2. по-мордовському, по-мордовськи нар. по-мор- довски. помордувати, -дую, -дуєш 1) разг. помучить [Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати. А за що? (Риб.)]; 2) мног. обл. позамучивать (разг.), замучить [Стільки людей неповинних, неозброєних помордували, потопили, поскидали живцем у прірву на неминучу смерть (Мак.)]. помордуватися, -дуюся, -дуєшся разг. помучиться [Підросла я; мене один чоловік найняв за няньку.. Господи! як я помордувалась з його малими дітьмиї (Н.-Лев.)]. поморений 1) поморённый, выморенный; 2) утомлённый; истомлённый; уморённый, изморённый [Все спить, поморене денною працею, все набирає силу на ранок (Мирн.)]. Ср. поморити 1, 3; 3) уставший; утомившийся; истомившийся; уморившийся, изморившийся; ср. поморитися. поморити, -морю, -мориш і) мног. поморить, выморить [Щоб не поморити голодом сім'ї, Млинковсышй пусказсь на хитрощі (Н.-Лев.)]; 2) (некоторое время) поморить; 3) (привести в состояние усталости) мног. утомить; (довести до полного изнеможения — ещё) истомить, разг. уморить, изморить. поморитися, -моримося, -моритеся устать; (обессилеть — ещё) утомиться; (крайне изнемочь разг. — ещё) истомиться, разг. умориться, измориться [Чи повторялись, чи поморились, чи на мене, нивку, забулися? (Чуб.)]. поморка поморка. поморник орн. поморник. поморозити, -рожу, -розиш поморозить [Сніг з морозом поморозив Всі на полі квіти... (Л. Укр.)]. поморозь см. паморозь. поморочити, -чу, -чиш разг. поморочить; (рассчитывая на глупость, незнание собеседника разг. —ещё) подурачить; (задерживая кого-нибудь нудными проволочками разг. — ещё) проканителить [Тут усяка тобі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)